Громадсько-політична та наукова діяльність Антона Петрушевича

Значні результати А. Петрушевич надіявся отримати від дослідження топоніміки. Топонімічна номенклатура, за словами дослідника, свідчить про те, що вона румунського походження. Проте майже усі гідроніми України кельтського походження.

Належне місце у своїй науковій діяльності А. Петрушевич відводив вивченню літописів та їх хронології. Дослідник був першим у Галичині серед тих, хто почав публікувати літописи. А. Петрушевич старався при виданні літописів дотримуватися хронологічного методу фіксації події, а самі літописи розділювати на менші окремі частини для кращого розуміння читачами. Він пояснював незрозумілі місця у літописах.

Основну увагу А. Петрушевич зосередив на дослідженні літописних пам'яток князівського періоду. Особливо незаперечні заслуги його як видавця Галицько-Волинського літопису і “Слова о полку Ігоревім”, а також Львівського літопису. Цінним є спостереження А. Петрушевича про історичний розвиток південноруських літописів XVII -XVIII ст.

Помітний внесок зробив А. Петрушевич у розвиток палеографії. Цьому сприяла загальнослов'янська полеміка, що розгорілася навколо питання про фальсифікацію давньочеських письмових пам'яток “Суда Любуші”, Короледвірського і Зеленогірського рукописів. У той час чеські вчені і патріоти вважали її найбільш цінним здобутком давньочеської літератури. Однак на основі власних палеографічних досліджень А. Петрушевич доказав їх недостовірність та неавтентичність.

Вивчені дослідником найрізноманітніші питання історичної географії, топоніміки, літописознавства, хронології, генеалогії, палеографії, епіграфіки та інших наук дали йому змогу більш глибше простежити за протіканням історичних процесів у Галичині, Волині та Буковині. Одночасно отримані ним результати спричинялися неодноразово до перегляду пануючих раніше поглядів в історичній науці щодо розв'язання певних проблем.

У висновках наголошується:

1. Світогляд А. Петрушевича у 30 – 40-х роках ХІХ ст. формувався під впливом сімейного виховання, навчання в тогочасних освітніх закладах народній школі, Львівській духовній гімназії і семінарії та Львівському університеті. Початок суспільно-політичного життя вченого припадає на революцію 1848-1849 років, коли відбувались процеси національного відродження українців Галичини. А. Петрушевич, будучи активним учасником цих подій, виступав на захист руської мови і народності. Але у цей період відбувається зміна політичних позицій вченого. У 1849 році він стає прихильником табору русофілів (“москвофілів”), представники якого тісно пов'язували українське історичне минуле з Росією.

2. Незважаючи на русофільську політичну заангажованість, яка подекуди шкодила йому, А. Петрушевич брав активну участь у національно-культурних товариствах Галичини. Його праця, спрямована на поширення просвіти та національної свідомості серед русинів краю, мала великий внесок у розвиток не тільки історичної науки, але й української культури в цілому.

3. В останній третині ХІХ-на початку ХХ ст., коли розпочався новий період політичних відносин у Галичині, який був пов'язаний із прогресивним розвитком народовського руху, А. Петрушевич за станом здоров'я відійшов від активної політичної діяльності, а зосередився на науковій роботі. А. Петрушевич дотримувався русофільських переконань до кінця життя, залишаючись одним із нечисленної генерації галицьких діячів середини ХІХ ст., які на початку ХХ ст. стояли на позиціях старорусинства.

4. А. Петрушевич належав до когорти галицьких істориків ХІХ ст., таких як М. Гарасевич, Д. Зубрицький, Я. Головацький, І. Шараневич та інших тогочасних істориків, які гуртувалися біля них, і цим дали початок створення першої галицької історичної школи ще до утворення у кінці 90-х років ХІХ ст. -початку ХХ ст. Львівської історичної школи Михайла Грушевського. Головними підвалинами цієї галицької школи була єдина тематика дослідження історії Галицько-Волинського князівства ХІІ-ХІІІ ст., джерелознавчі та історіографічні студії і погляди на історико-краєзнавчі питання у галицькому краї. Сферою наукових зацікавлень А. Петрушевича було вивчення середньовічної історії Галичини, Волині та Буковини, розгляд різноманітних питань з історії церкви та дослідження пам'яток культури і мистецтв краю. Історику належить перша методична програма збирання, систематизації і класифікації краєзнавчого матеріалу у Галичині, оголошена на Соборі руських учених у 1848 році.

5. З іменем А. Петрушевича пов'язане становлення у Галичині української археографії. Він вивчав і опублікував найрізноманітніші джерела, присвячені історії братств, церковним відносинам, історії козаччини тощо. А його фундаментальна праця джерелознавчого характеру “Сводная Галицко-Русская летопись” є цінним матеріалом до вивчення історичних пам'яток Галичини, Волині та Буковини.

6. Серед перших дослідників другої половини ХІХ ст. постать А. Петрушевича особливо помітна в галузі археології. Він посідає провідне місце у зародженні нового поштовху археологічних досліджень по місцезнаходженню княжого Галича. Незважаючи на те, що історик помилково визначив місце розташування княжого Галича і вперто дотримувався цієї концепції до кінця життя, розгляд вказаної проблеми позначений яскравою сторінкою в історії археологічної думки України.

7. У своїх наукових студіях А. Петрушевич намагався подати більш повне висвітлення історії, побудоване на міждисциплінарних зв'язках. А це спонукало його звертатися до вивчення певних проблем із царини спеціальних історичних дисциплін. Вивчені дослідником найрізноманітніші питання історичної географії, топоніміки, літописознавства, хронології, генеалогії, палеографії, епіграфіки та інших наук дали йому змогу більш повно простежити за плином історичних процесів в Галичині, Волині та Буковині.

 

 

1. Королько А. Стародавній Галич в історико-краєзнавчих студіях А. Петрушевича // Вісник Прикарпатського університету. Серія