Характеристика осередку ураження у хворих у гострому періоді мозкового інсульту на підставі комп'ютерно – електроенцефалографо – томографічних досліджень

Клініко-неврологічне обстеження хворих було проведено у динаміці перебігу гострого періоду МІ: на 1-3, 8-10, 18-21 доби захворювання згідно зі спеціально розробленим протоколом, у якому визначались темп розвитку інсульту, дебют інсульту, деталізована структура загальномозкового, осередкового синдромів. Стан тяжкості хворих оцінювали за шкалою NIH (The Modified National Institutes of Health, USA, 1994), порушення функції рухів у паралізованих кінцівках за допомогою шкали, аналогічної визначенню обсягу активних рухів та м'язової сили за методикою А. С. Кадыкова, Л. Г. Столяровой (1987), м'язовий тонус методикою Д. К. Лунёва (1974). Визначення порушень функції мовлення проводили за нейропсихологічною методикою А. Р. Лурия (1973). У структурі загальномозкового синдрому вивчали дисфункції мезенцефало-діенцефальних та понто-бульбарних відділів стовбура мозку, стан свідомості за шкалою Глазго (G. Teasdale, B. Lennet, 1974), вираженість менінгеального синдрому. Усі симптоми захворювання були представлені кількісно (у бальній оцінці).

Комп'ютерна електроенцефалографія з топоселективним картуванням ЕЕГ виконувалась усім хворим із МІ на апараті «Quattuor» (модель ВРА – 0025, серія 073) Науково-технічного Центру радіоелектронних медичних приладів та технологій, Лабораторії комп'ютерних діагностичних систем Національного аерокосмічного університету ім. М. Є. Жуковського (м. Харків). Вивчені такі ознаки ЕЕГ-патерну: амплітудно-частотна характеристика основних ритмів ЕЕГ на фоновому запису та повільнохвильової активності в аспекті вираженості осередкових та дифузних змін, зональні відмінності, зсув спектру амплітуди повільних хвиль за допомогою компресованого аналізу, структура міжпівкульової асиметрії, представленість подібних амплітудно-частотних характеристик повільнохвильової активності в структурі когерентного аналізу, вираженість гіперсинхронізованої активності, характеристика ритмів, переважаючих інші у перифокальній осередку зоні, стан реакції засвоєння нав'язаних ритмів низької (4 Гц) та високої (20 Гц) частоти. КЕЕГ виконувалась у динаміці перебігу гострого періоду МІ: на 1-3, 8-10, 18-21 доби захворювання. Був проведений монополярний запис ЕЕГ згідно з методикою накладання електродів «10-20» і оцінкою спонтанної, викликаної активності за допомогою функціональних проб: фонової проби, проби із закритими та відкритими очима, проби зі звуко-, світлостимуляцією, гіпервентиляційної проби. Усі вищезгадані критерії також мали кількісну оцінку в балах.

Комп'ютерно-томографічне дослідження проводили на томографі обчислювальному рентгенівському СРТ-1010 Київського заводу реле й автоматики за допомогою лікаря-рентгенолога 6-ї міської лікарні М. І. Воєводина. Оцінювали:

а) локалізацію осередку ураження стосовно внутрішньої капсули, кортикальних та субкортикальних структур (Верещагин Н. В. и др., 1986) ;

б) обсяг осередку ураження за формулою еліпсоїда (Еricson K., Hakanson S., 1986) ;

в) вираженість набряку мозку в залежності від його впливу на серединні структури мозку;

г) представленість транстенторіального та латерального зcуву мозку;

д) наявність і вираженість гідроцефально-гіпертензивного синдрому, церебральної атрофії.

34, 2% хворим була виконана комп'ютерна томографія головного мозку у динаміці: на 1-3, 8-10 доби захворювання. Усі ознаки КТ також мали кількісну оцінку.

Статистична обробка отриманих результатів проведена на персональному комп'ютері з процесором INTEL Pentium III за допомогою спеціально розробленої програми на базі Delphi з використанням кореляційного відношення 2 при визначенні тісноти зв'язку між ознаками, за допомогою коефіцієнта Пірсона для виявлення кореляційної залежності між непараметричними величинами.

 

 

Проведене комплексне обстеження 146 хворих у гострому періоді мозкового півкульового інсульту ішемічного і геморагічного характеру. Розподіл хворих за статтю показав, що серед пацієнтів обох груп переважали чоловіки – 54, 6% хворих з МІІ та 55, 1% осіб із МГІ. Аналіз вікових особливостей хворих виявив, що серед пацієнтів з МІІ переважали хворі старше 60 років (56, 7%), середній вік складав 69, 7±6, 5 років, а серед пацієнтів з МГІ переважали хворі 51 60 років (34, 7%) із середнім віком 56, 3±3, 6 років.

Основними етіологічними чинниками розвитку МІ були: церебральний атеросклероз серед хворих з ішемічним інсультом (26, 8%), його поєднання з артеріальною гіпертензією (54, 6%) ; серед пацієнтів із МГІ переважали хворі з артеріальною гіпертензією (51, 0%) та її поєднанням із церебральним атеросклерозом (34, 7%). Аналіз темпу розвитку інсульту свідчив про переважно гострий та підгострий його варіанти при МІІ (64, 0%), гострий та апоплектиформний варіанти при МГІ (61, 1%).

Вивчення неврологічного статусу у гострому періоді МІІ дало змогу стверджувати про поєднання загальномозкового й осередкового синдромів у всіх обстежених хворих. У структурі загальномозкового синдрому виявлені нерізко виражені дисфункції ростральних утворень стовбура мозку; при тяжкому та украй тяжкому стані хворих спостерігались вітальні порушення понто-бульбарного генезу, порушення стану свідомості у вигляді приголомшення (28, 9%), сомноленції (12, 4%), сопора (1, 0%), коми (1, 0%). Менінгеальний синдром різного ступеня вираженості поєднувався з двобічними патологічними пірамідними симптомами (19, 6%). При менш тяжкому перебігу МІІ порушення дихання були представлені тахіпное (17, 5%), диханням Чейн-Стокса (2, 1%). Руховий дефіцит у структурі осередкового синдрому був представлений контралатеральною геміплегією (37, 1%) або глибоким геміпарезом (55, 7%) із переважно низьким м'язовим тонусом у паралізованих кінцівках (37, 1%).

Аналіз клінічної структури інсульту у хворих із МГІ свідчив про переважання загальномозкового синдрому над осередковим у більшості пацієнтів. У клінічній структурі загальномозкового синдрому мали місце різноманітні ознаки м'язової гіпертонії – паратонічна ригідність (10, 2%), децеребраційна ригідність (2, 0%), м'язова спастичність (42, 9%), що поєднувалось зі значно вираженими окоруховими дисфункціями: косоокістю (22, 4%), анізокорією (18, 4%),