Характеристика осередку ураження у хворих у гострому періоді мозкового інсульту на підставі комп'ютерно – електроенцефалографо – томографічних досліджень

Проведено аналіз сприятливого перебігу МІІ, при якому не спостерігалося летального кінця, але неврологічний дефіцит утримувався стабільно, практично без ознак його регресу. Для такого варіанта була характерна переважно субкортикальна локалізація із залученням у патологічний процес не менш двох часток мозку; клінічно переважав виражений осередковий синдром із мінімально представленими дисфункціями стовбурних утворень. Параметри ЕЕГ патерну свідчили про зниження амплітуди альфа-активності з її частковою дезорганізацією й реакція засвоєння ритмів низької частоти була представлена в тета-діапазоні.

При сприятливому прогнозі з незначно вираженим регресом неврологічного дефіциту (обсяг активних рухів до 2 балів у паралізованих кінцівках, незначний регрес мовленевих порушень) виявлена переважно субкортикальна локалізація осередку МІІ і його обсяг у межі 40 45 см3, не відзначався тотальний набряк мозку, були слабко виражені або відсутні ознаки транстенторіального зсуву мозку. Основними клінічними проявами МІІ були такі: негострий темп розвитку інсульту переважно з осередкового синдрому, середньотяжкий стан хворих, легкі форми порушення свідомості з їх швидким регресом, мінімальна вираженість мезенцефало понтінних порушень, відсутність вітальних порушень, переважання неглибокого геміпарезу або його стабільність, незначна трансформація мовних і рухових порушень. Із зазначеними клініко-КТ ознаками корелювали параметри ЕЕГ-патерну: синхронність низькоамплітудного альфа-ритму в задніх структурах мозку, осередковий характер повільнохвильової активності з амплітудою 50-120 мкВ, наявність когерентності, переважно в межі двох часток, переважання хвиль тета-діапазону в перифокальних осередку зонах з подальшою їх трансформацією в домінуючу бета-активність.

Сприятливий прогноз у пацієнтів з МІІ зі значно вираженим регресом неврологічного дефіциту (обсяг активних рухів у паралізованих кінцівках 3-5 балів і значне зменшення мовленевих розладів) був виявлений при кортикальній локалізації осередку ураження малих розмірів (у межі 20-25 см3), наявності негативних КТ – форм, відсутності ознак транстенторіального і латерального зсуву. Ця локалізація обумовила і відповідну клінічну структуру у вигляді переважання поступового чи східчастого темпів розвитку інсульту з осередкового синдрому, із середньотяжким чи задовільним станом пацієнтів. Спостерігалася відсутність вітальних порушень, розладів свідомості, окорухових порушень, менінгеального синдрому; руховий дефіцит був представлений неглибокими геміпарезами зі слабко вираженою м'язовою спастичністю. ЕЕГ патерн характеризувався переважанням середньоамплітудної альфа-активності або її незначною десинхронізацією, згладженістю зональних відмінностей, наявністю слабко вираженої і нерегулярної повільнохвильової активності осередкового характеру, що чергується з хвилями альфа- і бета-діапазону, реакцією засвоєння ритмів частотою 4 Гц і 20 Гц в альфа- і бета діапазонах.

Прогнозування перебігу й кінця МГІ проведено відповідно до трьох його варіантів: несприятливий з летальним кінцем, відносно несприятливий (без летального кінця, із стабільно вираженим неврологічним дефіцитом), сприятливий, зі значно вираженим регресом неврологічних порушень.

У пацієнтів із несприятливим прогнозом мала місце змішана локалізація осередку МГІ великих розмірів (більше 60 см3) із проникненням крові в шлуночкову систему або субарахноїдальний простір, був виражений тотальний набряк мозку. В усіх спостереженнях мав місце транстенторіальний зсув-уклинення, латеральний зсув більше, ніж на 5 мм. Клінічна семіотика МГІ відповідала описаній КТ – структурі: гострий і блискавичний темп розвитку інсульту, дебют захворювання з появи загальмозкового синдрому або його переважання в сполученні з осередковим синдромом, важкий чи украй важкий стан хворих, виражені розлади свідомості, значно виражені порушення вітальних функцій, різко представлені розлади окорухової іннервації й інші мезенцефальні дисфункції, різко виражений менінгеальний синдром, руховий дефіцит у формі геміплегії з млявим м’язовим тонусом; при екзацербації захворювання – приєднання понто-бульбарних дисфункцій. Критерії ЕЕГ-патерну корелювали з клініко-КТ- структурою. Спостерігалась редукція альфа-ритму або поява високоамплітудної альфа-подібної активності (до 200 мкВ), локалізованої в передньо-базальних утвореннях мозку, її поєднання з повільнохвильовою активністю, переважно в дельта-діапазоні, що мала дифузний характер, виражені порушення зональних відмінностей і поява реакції засвоєння ритмів низької і високої частоти переважно в тета- і дельта-діапазоні.

Відносно несприятливий прогноз (з відсутністю летального кінця, але зі стабільно вираженим неврологічним дефіцитом) був відзначений у пацієнтів з переважно латеральними й змішаними крововиливами середніх і невеликих розмірів (20-60 см3) із генералізованим набряком мозку і мінімально представленими ознаками транстенторіального зсуву в сполученні з латеральним у межі 3 мм. Цій локалізації і характеру осередку відповідала клінічна структура інсульту: гострий і підгострий темп розвитку МГІ, сполучення загальмозкового та осередкового синдромів у дебюті захворювання; тяжкий і середньотяжкий стан хворих, що поєднувався з варіабельними формами порушення свідомості, негрубі порушення вітальних функцій, переважання мезенцефальних розладів, помірна вираженість менінгеального синдрому, руховий дефіцит, частіше за типом геміплегії, слабко виражений регрес осередкових порушень. ЕЕГ-патерн характеризувався альфа-активністю зі значним зменшенням амплітудно-частотних характеристик, наявністю високовольтної (100-200 мкВ) повільнохвильової активності, порушенням зональних відмінностей, структурою міжпівкульової асиметрії в тета- і рідше дельта-діапазоні; когерентністю в межі двох і більше часток мозку, присутністю гіперсинхронізованої активності.

Третій варіант благополучного кінця гострого періоду у пацієнтів із МГІ, при якому мав місце значно виражений регрес неврологічного дефіциту, був обумовлений лобарною чи лобарно латеральною локалізацією осередку крововиливу малих і середніх розмірів (20-40 см3) із формуванням обмежених гематом, мінімальною вираженістю або відсутністю транстенторіального і латерального зсуву. Цій локалізації осередку крововиливу відповідали клінічні прояви у вигляді підгострого і поступового темпу розвитку захворювання з дебютом загальмозковим і осередковим симптомокомплексами, із переважанням останнього, середньотяжкий стан пацієнтів із легкими формами порушень свідомості, відсутністю вітальних розладів, слабко вираженими дисфункціями окорухової іннервації, слабко вираженим менінгеальним синдромом або його відсутністю. Руховий дефіцит був представлений