Характеристика та фізична реабілітація хворих остеохондрозом шийного відділу хребта

Нерізко виражений остеохондроз (I стадія). Легкий нахил вперед й укорочення шиї. Рухливість хребта не змінена або обмежені максимальні рухи (у фазі ремісії). Зниження висоти міжхребцевих дисків у задній ділянці на 1/3, крайове кісткове розростання тіл хребців довжиною до 1 мм (частіше С4 – С5, С5 – С6, С6 – С7 рухових сегментів). Місцеве або загальне ущільнення лордозу функціонального характеру. Наявність рефлекторних нейродистрофічних і нейросудинних синдромів.

Виражений остеохондроз (II стадія). Помірний нахил вперед й укорочення шиї. Рухливість обмежена. Зниження висоти міжхребцевого диску до половини, крайове кісткове розростання тіл хребців до 2 мм. Функціональний або звичайний зсув тіл хребців, підвивих дуговідросткових суглобів. Місцеве або загальне посилення (рідше сплощення) лордозу внаслідок органічних (структурних) змін тканин; сколіоз I ступеня. Наявність рефлекторних або компресійних нейродистрофічних, нейросудинних і корінцевих синдромів.

Різко виражений остеохондроз (III стадія). Характеризується вираженим нахилом вперед і укороченням шиї. Рухливість обмежена не менш ніж на третину проти нормальної. Спостерігається зниження висоти міжхребцевого диску більш ніж на половину, крайові кісткові розростання по краю хребців більш 2 мм. Можуть бути фіброз і грижі дисків. Зсуви тіл хребців функціональні, звичайні (часто фіксовані). Виражений спондилоартроз, унковертебральний неоартроз. Найчастіше виражене посилення лордозу; сколіоз 1 ступеня. Характерна наявність компресійних, нейросудинних, корінцевих, спинальних синдромів. Клінічні прояви можуть бути різного ступеня виявлення при будь-якій стадії остеохондрозу в залежності від важкості загострення.

Остеохондроз шийного відділу хребта у людей різного віку виявляється великою кількістю симптомів і синдромів, які можуть зустрічатися в різноманітних сполученнях в і проявах. Лікувальні заходи повинні бути спрямовані на купірування по можливості, загострення і попередження його повторення. При цьому необхідно дотримуватися етапності в лікуванні: лікарня-поліклініка-курорт.

 

 

Лікувальні заходи повинні бути спрямовані на прогнозування загострення і попередження повторення хвороби. При цьому необхідно дотримувати етапність у лікуванні: лікарня – поліклініка – курорт.

Безумовно, загальні принципи лікування остеохондрозу є єдиними для всіх відділів хребта. Однак перераховані раніше особливості шийного відділу віддають шийному остеохондрозу в порівнянні з поперековим ряд відмінних рис, що значно впливають на методи лікування цього захворювання. Лікування повинне бути комплексним, патогенетичним і індивідуальним. Вибір методів лікування визначається наявністю в хворого визначених клінічних синдромів і ступенем патологічних змін у рухових сегментах хребта. Комплексне – отримують сполученням декількох методів; патогенетичне – з урахуванням фази, стадії і клінічного синдрому захворювання. Індивідуальне – враховуючі клінічні прояви в даного хворого й особливості реакції його організму на ті або інші лікувальні заходи.

Найбільш ефективними є ЛФК і фізіо-бальнеотерапія, застосовувані в комплексі з різноманітними засобами і методами сучасної реабілітації.

Швидкий протибольовий рефлекторний вплив роблять сучасні портативні фізіотерапевтичні апарати індивідуального користування:

«ЧЭНС», «БИОТОНУС», «ЭЛЕАН».

Виражені рефлекторні м'язово-тонічні реакції вимагають призначення засобів і методів м'язової релаксації: теплові процедури (однак глибоке прогрівання тканин хребта, наприклад діатермія на хребет, протипоказано в зв'язку з посиленням набряку), водолікування, механотерапія, масаж з виключенням грубих прийомів, інфільтрація напружених м'язів новокаїном, тримекаином. Показана голкорефлексотерапія, що добре знімає м’язеве навантаження.

При шийному «прострілі» ведучим патогенетическим фактором болю є ирритація (подразнення) вегетативних волокон хребетного сегмента. У цьому випадку крім анальгетиків застосовують електролікування; диадинамофорез з новокаїном, амплипульсотерапию з попередньої дарсонвалязацією, еритемну дозу УФО (при шийному «прострілі» недоцільно, може підсилити біль). Для зняття болю високоефективне використання лазеротерапії, внутрішкірних, підшкірних блокад (новокаіном або лідокаіном) і голкорефлексотерапія.

Якщо у хворого є ознаки випадання функції нервових корінців, доцільне застосування прозеіну чи галантоміну. При м'язових атрофіях – механотерапія, рефлексотерапия, масаж, ЛФК, аплікації.

При психічних порушеннях, що виникають унаслідок тривалого болючого синдрому або ж як результат декомпенсації передхворобливої неповноцінності психіки, показані психотерапія і медикаментозні седативні і снотворні засоби. Раціональна психотерапія спрямована на корекцію масштабу переживання хворого, правильну і трудову адаптацію, навчання прийомам аутогенного тренування і релаксації м'язів.

 

 

Велике значення в лікуванні остеохондроза хребетного стовпа має масаж, здійснюваний руками масажиста чи за допомогою спеціальних апаратів. Він є одним із засобів механічного впливу на організм людини. Елементами сучасного класичного масажу є погладжування, розтирання, розминання хворого місця, вібрація.

Загалом приховані механізми масажу можна представити наступним чином. Механічна енергія рухів, створюваних масажистом, збуджуючи рецептори, закладені в шкірі, м'язах, окісті, перетворюється в енергію нервового порушення, що у виді імпульсів надходить у головний і спинний мозок. Тут у відповідь на подразнення нервових клітин виникають сигнали для різних органів і систем організму, що стимулюють чи загальмовують їхню діяльність.

Масаж входить важливим компонентом майже в усі стадії остеохондроза в комплексному його лікуванні. Протипоказаннями до призначення лікувального масажу є:

1. Великі порушення цілісності шкірних покривів;

2. Гнійничкові, екзематозні і запальні враження шкіри;

3. Наявність сторонніх тіл біля великих судин;

4. Аневризму судин обличчя і шиї:

5. Тромбоз чи його погроза;

6. Сильні болі обумовлені травмою чи запаленням периферичних нервових закінчень.

Мета масажу: 1) домогтися знеболюючого впливу; 2) усунути гіпертонус м'язів; 3) поліпшити функціональний стан центральної нервової системи.

М’якотканна техніка:

1. Вихідне