Хірургічне лікування хворих на синдром стопи діабетика: вибір лікувальної тактики та об’єму хірургічного втручання

Для реалізації поставленої мети визначено наступні завдання:

1. Проаналізувати інформативність методів реовазографії, електротермометрії та вимірювання інтенсивності теплового потоку в оцінці ступеня важкості ураження судин нижніх кінцівок у хворих на синдром стопи діабетика та у визначенні його форми.

2. Розробити критерії вибору терміну і об’єму оперативного втручання з приводу некротично-запального ураження стопи в хворих на цукровий діабет на основі результатів клінічних та інструментальних досліджень.

3. Встановити критерії готовності рани до аутодермопластики, керуючись результатами вимірів шкірної температури, інтенсивності теплового потоку тканин рани, даними поверхневої біопсії рани, бактеріологічного дослідження.

4. Провести порівняльний аналіз хірургічного лікування хворих на синдром стопи діабетика до та після проведених досліджень.

5. Узагальнити основні принципи консервативного та оперативного лікування хворих з даною патологією.

Об’єкт дослідження: Синдром стопи діабетика.

Предмет дослідження: особливості лікувальної тактики в хворих на синдром стопи діабетика різної форми та ступеня важкості.

Методи дослідження: реовазографія – для оцінки відносної недостатності систолічного кровонаповнення нижніх кінцівок; шкірна електротермометрія та вимірювання інтенсивності теплового потоку (ІТП) – для оцінки ступеня зниження кровотоку та вираженості запального процесу в тканинах нижніх кінцівок; оглядова рентгенографія стоп – для вивчення стану кістково-суглобової системи; цитологічне дослідження мазків-відбитків з рани – для оцінки характеру перебігу ранового процесу; бактеріологічне дослідження – для вивчення характеру мікробної контамінації післяопераційних ран та некротично-запальних вогнищ.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше за допомогою фізичних методів дослідження (шкірна електротермометрія, вимірювання інтенсивності теплового потоку) вивчено динаміку теплообмінних процесів в тканинах нижніх кінцівок хворих на ССД під впливом консервативної протизапальної терапії. Встановлено, що дана терапія сприяє зменшенню інтенсивності теплового процесу в ділянці патологічного вогнища в хворих із ступенями ураження 3 та 4В (за Meggitt-Wagner). Отримані результати дозволили обгрунтувати доцільність виконання оперативних втручань в даної групи хворих у відстроченому порядку.

Вперше вивчено вплив метаболічного забезпечення тканин післяопераційної рани на приживлення аутодермальних трансплантатів за допомогою даних шкірної електротермометрії та вимірювання інтенсивності теплового потоку. Отримані дані можуть служити додатковим об’єктивним критерієм прогнозування загоєння післяопераційної рани в хворих на ССД.

Практичне значення роботи. Розроблено і застосовано в клінічній практиці неінвазивний метод оцінки стану теплообміну тканин нижніх кінцівок у хворих на ЦД, ускладнений ССД. За результатами шкірної електротермометрії, вимірювання ІТП, поверхневої біопсії рани та бактеріологічного дослідження розроблені об’єктивні критерії визначення терміну оперативного втручання, його об’єму, строків пластичного закриття ран. Диференційований підхід до визначення терміну виконання та об’єму хірургічного втручання на стопі у хворих із ССД в залежності від його форми та ступеня важкості дозволяє покращити результати хірургічного лікування цієї категорії хворих. На основі показників ІТП та шкірної електротермометрії розроблений спосіб оцінки здатності тканин макроорганізму до приживлення трансплантату. Подана заявка на винахід “Спосіб оцінки здатності тканин макроорганізму до приживлення трансплантату”. Отримано повідомлення про можливість проведення експертизи заявки на винахід по суті №200063545 від 20. 06. 2000. Спосіб впроваджено в хірургічних відділах Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої допомоги, Тернопільських міських лікарень №2 та №3, Чернівецької обласної клінічної лікарні, що підтверджено 4 актами впроваджень. Відмічено зменшення тривалості стаціонарного лікування хворих на 15-19 ліжкоднів. Видані методичні рекомендації “Синдром стопи діабетика. Клініка, діагностика, лікування, профілактика” (Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. -11с.).

Особистий внесок здобувача. Вивчив літературу вітчизняних та зарубіжних авторів за темою дисертації, особисто обстежував, лікував або приймав участь у курації та оперативному лікуванні більшості хворих на ССД, включених у дослідження. Самостійно створив комп’ютерні бази даних, провів їх статистичний аналіз, написав всі розділи дисертації. Висновки і практичні рекомендації сформульовані сумісно із науковим керівником. У 4-х наукових працях, опублікованих в співавторстві, автору належить основна ідея розробки та практичне виконання наукової роботи, а також 40% дольової участі в розробці способу оцінки здатності тканин макроорганізму до приживлення трансплантату.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації оприлюднені на регіональній науково-практичній конференції лікарів-ендокринологів, хірургів “Актуальні питання діагностики і лікування ускладнень цукрового діабету” (Рівне, 1998), всеукраїнських науково-практичних конференціях “Проблеми поєднаної патології в хірургії” (Чернівці, 1999), “Хірургічні хвороби і цукровий діабет” (Тернопіль, 2001). Матеріали роботи використовуються в лекційному курсі та на практичних заняттях кафедри факультетської хірургії Тернопільської медичної академії. Апробація дисертації відбулась на спільному засіданні кафедр Тернопільської медичної академії 20 червня 2001 року.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 5 статей, із них 4 в наукових журналах, що входять у затверджений ВАК України перелік наукових фахових видань.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 156 сторінках і складається з вступу, 6 розділів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел літератури, додатків. Робота ілюстрована 18 таблицями, які займають 7 сторінок та 33 рисунками (10 діаграм, 17 фотографій, 3 мікрофотографії, 3 схеми), які займають16 сторінок.

Список використаних джерел літератури, який включає 228 бібліографічних описів, і додатки займають 24 сторінки.

 

 

Аналіз даних літератури показав, що ССД в значній мірі є узагальнюючим поняттям, яке об’єднує різноманітні за характером та важкістю некротично-запальні ураження нижніх кінцівок у хворих на ЦД. Причиною їх виникнення можуть бути різні патологічні процеси – нейропатія, ангіопатія, остеоартропатія, розвиток інфекції, що вимагає диференційованого лікувального підходу в кожному конкретному випадку. Одним із