Хірургічне лікування хворих на синдром стопи діабетика: вибір лікувальної тактики та об’єму хірургічного втручання

Слід зазначити, що обстежені групи хворих характеризуються деякою неідентичністю. Зокрема, пацієнтів із ішемічно-гангренозною формою синдрому в основній групі на 13, 6% менше, ніж в контрольній. Згідно із літературними даними та результатами власних спостережень, ця форма синдрому прогностично менш сприятлива і результати її лікування, як правило, гірші ніж нейропатично-інфікованої. Різниця в відносній кількості хворих з нейропатично-інфікованою формою синдрому в обстежених групах хворих не така суттєва і становить 6, 9%.

Також відмічається різний відносний розподіл хворих, в залежності від ступеня ураження. В контрольній групі пацієнтів хворі з 1-м та 2-м ступенями ураження складають більший відсоток в порівнянні з основною групою, є 4% хворих із ступенем ураження 0, які в основній групі не зустрічаються. В основній групі переважну більшість складають пацієнти із ступенем ураження 3 та 5. Також в контрольній групі більший відсоток хворих із 5-м ступенем ураження.

Виходячи із наведених міркувань, ми вирішили порівняти результати лікування хворих на ССД для кожної форми синдрому окремо, з метою більшої об’єктивності проведених досліджень та отриманих результатів.

З цією метою визначали наступні показники:

- кількість прооперованих хворих;

- кількість, хворих, яким оперативне втручання проведено повторно, внаслідок прогресування некротично-запального процесу або неадекватності об’єму попереднього оперативного втручання;

- кількість “високих” ампутацій;

- середня кількість ліжкоднів.

В основній групі оперативні втручання виконані у 94 (89, 5%) хворих. Решта 11 (10, 5%) ліковані консервативно. В контрольній групі ці цифри склали відповідно 59 (78, 6%) та 16 (21, 4%). Як правило, це були хворі з нейропатично-інфікованою формою синдрому при ступенях ураження 0, 1, 2, яких відносно більше в контрольній групі. В цих випадках наголос робили на повне розвантаження кінцівки, ліквідацію ділянок гіперкератозу, мозолів, раціональну антибіотикотерапію та місцеве лікування.

Кількість проведених “високих” ампутацій ілюструє таблиця 2.

 

Таблиця 2

Кількість проведених “високих” ампутацій в хворих обстежених груп (в абс. чис.) 

Форми

ССД Кількість ампутацій в основній групі хворих Кількість ампутацій в контрольній групі хворих

 

первинні вторинні всього первинні вторинні всього

Ішемічно-гангренозна 5 1 6 6 6 12

Нейропатично-інфікована - - - - 1 1

Змішана 3 3 6 3 4 7

Примітки:

1. Первинні – “високі” ампутації, які виконані при поступленні хворих, без попередніх втручань на стопі.

2. Вторинні  “високі” ампутації, які виконані після однієї або кількох невдалих спроб локалізувати некротично-запальний процес за допомогою оперативних втручань на рівні стопи.

 

Позитивним є той факт, що в хворих основної групи первинні ампутації проведено в 83, 3% пацієнтів з ішемічно-гангренозною формою синдрому та в 50, 0% – із змішаною. В контрольній групі ці цифри склали відповідно 50, 0% та 42, 9%. Це, в деякій мірі, свідчить про зменшення кількості повторних операцій та тривалості стаціонарного лікування хворих.

Відмічено також зменшення кількості “високих” ампутацій при різних формах синдрому, якщо рахувати цей показник відносно загальної кількості хворих з кожною формою синдрому. Це відображено на рисунку 1.

 

Рисунок 1. – Порівняльний аналіз кількості проведених “високих” ампутацій при різних формах ССД відносно загальної кількості хворих з кожною формою в обстежених групах

 

Наступний показник, який ми порівнювали – це кількість оперативних втручань, виконаних повторно. Кількість повторних оперативних втручань при різних формах ССД в обстежених групах хворих представлена в таблиці 3.

 

Таблиця 3

Кількість повторних оперативних втручань при різних формах ССД в хворих обстежених груп (в абс. чис.) 

Форми

синдрому Кількість повторних операцій в основній групі хворих Кількість повторних операцій в контрольній групі хворих

при різних формах всього при різних формах всього

Ішемічно-гангренозна 2 12 5 22

Нейропатично-інфікована 1 7

Змішана 9 10

 

 

В основній групі повторні операції проведено в 12 хворих, що становить 12, 8% від усіх прооперованих пацієнтів. В контрольній групі даний показник склав 37, 3%. На рисунку 2 відображено порівняльний аналіз відносної частоти виконання повторних оперативних втручань в пацієнтів обстежених груп із кожною формою ССД окремо.

 

 

Рисунок 2 – Порівняльний аналіз відносної частоти виконання повторних оперативних втручань в пацієнтів обстежених груп

 

Як видно із наведених даних, найбільш суттєво зменшилась кількість повторних оперативних втручань в пацієнтів з нейропатично-інфікованою формою синдрому. Це свідчить на користь тактики проведення оперативних втручань після передопераційної підготовки, яка дає змогу зменшити явища перифокального запалення в ділянці некротично-запального вогнища та вибрати більш адекватний об’єм оперативного втручання.

Застосування методів шкірної електротермометрії та визначення ІТП з метою прогнозування загоєння післяопераційних ран на рівні запланованої операції дозволило зменшити кількість повторних оперативних втручань в хворих з ішемічно-гангренозною та змішаною формами ураження.

Також зменшилась середня тривалість перебування хворого в стаціонарі, яка в 1995 році становила (42, 003, 66) ліжкодні, а в 1997-2000 – (23, 002, 10) ліжкодні (p<0, 001, де р –