Художній світ української імпресіоністичної повісті пореволюційного десятиліття

В українському літературознавстві фундаментальних монографічних досліджень з проблем жанрової специфіки імпресіоністичної повісті, на жаль, ще немає, хоч повісті присвячено чимало праць, в яких розглядаються питання, пов’язані з тематикою, системою образів. Загалом це статті, що друкувалися на сторінках республіканських журналів та в численних збірниках, наукових записках, що видавались українськими вузами. У дисертації І. Ф. Кобцевої “Жанрово-стилевое своеобразие украинской советской историко-революционной повести 20-х годов” (1974), досліджується своєрідність повісті пореволюційного десятиліття, але в тематичному аспекті. На сьогодні це єди-на дисертація, присвячена дослідженню повісті цього періоду. Робота виконана у рамках “соцреалізму”, проте аналізуються маловідомі твори П. Шостака, В. Усенка і В. Шума, А. Шиманського, А. Любченка, С. Скляренка.

Серед найновіших досліджень цієї проблеми – кандидатські дисертації Н. Олійник (“Поетика української радянської повісті (70-ті роки) ”, 1982), Г. Сіпаки (“Особливості лірико-імпресіоністичної стильової системи ранніх творів А. В. Головка в контексті розвитку української прози першої половини 20-х років”, 1990) ; на відміну від попередніх дослідників творчості А. Головка, автор цієї роботи вказує на трансформацію лірико-імпресіоністичної тенденції у жанрі повісті у 20-ті роки. У дисертаціях Л. Кавун (“Новелістика Г. Косинки і проблема поетики української малої прози 20-30-х р. ХХ ст”, 1995) та А. Колісниченко (“Хвильовий і естетика розстріля-ного Ренесансу”, 1996) питання жанрової специфіки повісті розглядається лише принагідно.

На сьогодні ще немає досліджень, що синтезовано окреслили б картину становлення та розвитку української повісті і могли б дати відповідь на цілий ряд складних нерозв’язаних питань, що неминуче виникають при ознайомленні з цим жанром. Саме цим зумовлена актуальність нашого дослідження.

Предметом дослідження є художній світ української імпресіоністичної повісті пореволюційного десятиліття.

Об’єктом дослідження є повісті “Блакитний роман” Г. Михайличенка, “Червоний роман”, “Можу”, “Пасинки степу”, “Зелені серцем” А. Головка, “Горіли степи”, “Землі дзвонять”, “Шуми весняні”, “Напоєні дні”, ”В рідній оселі”, “У сонячнім колі” М. Івченка, “Мати”, “Гармонія” Г. Косинки, “Санаторійна зона”, “Сентиментальна історія” М. Хвильового, “Остап Шаптала” В. Підмогильного, “Голубі ешелони”, “З моря”, “Без козиря”, “Повість наших днів” П. Панча, “Карпатська ніч” М. Ірчана, “Байгород” Ю. Яновського, “Поза межами болю” О. Турянського.

Мета дослідження – комплексне вивчення української імпресіоніс-тичної повісті 20-х років, аналіз її художнього світу та жанрової структури.

При цьому вирішуються такі завдання:

– узагальнити та систематизувати особливості жанру повісті, визначити основні критерії імпресіоністичної повісті, її роль у літературному процесі 20-х років;

– окреслити специфіку моделювання образу героя в імпре-сіоністичній повісті, висвітлити інтертекстуальне поле повістей, їх внут-рішню дискусійність;

– визначити структурні й жанрові різновиди української імпре-сіоністичної повісті, її художню організацію, своєрідність творчої інди-відуальності митців-повістярів.

Теоретико-методологічною основою дисертації є наукові праці українських істориків та теоретиків літератури В. Агеєвої, О. Білецького, М. Гіршмана, З. Голубєвої, Р. Гром’яка, Т. Гундорової, М. Доленга, В. Дончика, О. Дорошкевича, І. Денисюка. М. Жулинського, Д. Затонського, М. Ласло-Куцюк, Р. Міщука, В. Мельника, М. Наєнка, Д. Наливайка, Л. Новиченка, П. Орлика, С. Павличко, А. Ткаченка, М. Ткачука, О. Черненко, В. Фащенка, Ф. Якубовського та інших. У своїх дослідженнях дисертантка спиралась на праці зарубіжних учених – Р. Барта, У. Еко, Р. Інгардена, Ю. Крістеву, З. Фройда, А. Шопенгауера, К. -Г. Юнга; у тому числі російських – Л. Андрєєва, М. Бахтіна, Г. Бєлої, В. Бєлінського, В. Бузник, М. Гея, А. Кузьміна, Д. Лихачова, Ю. Лотмана, Л. Усенка, М. Утьохіна, Л. Чернець, А. Чудакова; та польських – Є. Коссака, Р. Нича, С. Мітошек та інших.

Наукова новизна дисертації полягає у тому, що вперше на широкому фактичному матеріалі системно досліджується художній світ, жанрова структура й поетика української імпресіоністичної повісті 20-х років ХХ ст. Вперше вивчено й науково обгрунтовано її жанрові різновиди, художню унікальність у контексті європейської прози доби, висвітлено концепцію героя як її важливого жанротворчого чинника, розкрито структуру текстів, поетику сюжетів, композиції, характер конфліктів, просторово-часові координати, з’ясовано особливості вираження авторської позиції, зокрема в ліричній і описовій повістях, повісті-сповіді і повісті-щоденнику, новелістичній і психологічній. По-новому розглядається інтертекстуальне поле повістей Г. Михайличенка і А. Головка, В. Підмогильного й А. Головка, що дало можливість показати художню самобутність і новаторство митців у жанрі повісті.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що її матеріали можуть бути використані для подальшого дослідження української повісті, в лек-ційних курсах та при підготовці спецкурсів та спецсемінарів для студентів філологічних факультетів вузів, а також при вивченні творчості М. Хвильового, А. Головка, М. Івченка, Г. Косинки, В. Підмогильного, П. Панча в загальноосвітній школі та в позакласній роботі.

Апробація роботи. Основні