Інформаційні стратегії впливу американської преси на соціально-політичний процес в Україні

Слід зазначити, що аналіз, схематичне виокремлення та характеристика можливих форм проведення американськими друкованими засобами масової інформації антиукраїнських кампаній, які мають місце у сучасній системі двосторонніх українсько-американських відносин, продемонстрували існування цілої низки прихованих зв’язків всередині американського інформаційно-пропагандистського механізму. Вивчення різноджерельного інформаційного масиву з даної тематики дозволив зробити поточний висновок про те, що провідними американськими друкованими ЗМІ негласно володіють або мають на них безпосередній вплив великі промислові і банківські монополії. Проте мову слід вести не стільки про контроль цих структур над ЗМІ, скільки про стале та глибоке залучення інформаційно-пропагандистського механізму до серцевини системи американської влади, що, безперечно забезпечує функціонування цього механізму в інтересах державної влади. Інформаційні монополії, у свою чергу, частково мають вплив та займаються реалізацією не тільки внутрішньополітичного, але й зовнішньополітичного курсу США на міжнародній арені загалом, і в Центральноєвропейському регіоні зокрема.

У третьому підрозділі “Аналіз та характеристика стратегій інформаційного впливу” викладено квінтесенцію дослідження – опис моделі побудови інформаційних стратегії впливу.

Стратегія “інформаційного впливу через треті країни” – метод інформаційного тиску, за допомогою якого американські політики можуть опосередковано, через засоби масової інформації третіх країн впливати на політичний процес, що відбувається в регіонах або окремо взятих країнах, які становлять ситуативний або постійний політико-фінансовий інтерес для США.

Стратегія “інформаційного шпіонажу” – метод інформаційного впливу на заздалегідь визначений об'єкт, за допомогою якого здійснюється централізований вплив на промислову сферу ситуативної або постійної країни-конкурента. На відміну від стратегії «інформаційного впливу через треті країни», яка все ж таки більшою мірою характеризується політичною або економіко-політичною направленістю, де якраз політичні цілі можуть виступати як пріоритетні, стратегія «інформаційного шпіонажу» носить вужчий, більш централізований характер, основне поле зацікавленості якого – економічна сфера. Даний вид стратегії може безпосередньо характеризуватиметься як один із методів незаконної дії в економічній сфері, що включає легальну, публічну інформаційну підтримку повністю або частково незаконним діям приватних американських компаній, які активно діють на національних ринках зарубіжних країн.

Стратегія “моделювання ситуації” – метод інформаційного впливу на зовнішній об’єкт, який полягає у створенні напередодні важливих міжнародних подій пресою США необхідної загальнополітичної атмосфери, яка б сприяла вирішенню поставлених американською дипломатією економічних, політичних, військових та інших видів питань. Дана стратегія передбачає наявність активних контактів керівних кіл провідних друкованих ЗМІ та офіційних осіб. Найбільш вірогідне її використання – напередодні важливих подій міжнародного характеру, в яких бере участь американська дипломатія.

У третьому розділі – “Практична реалізація американськими друкованими ЗМІ стратегій впливу на соціально-політичний процес в Україні” здійснюється аналіз динаміки розвитку українсько-американських взаємовідносин і простежуються шляхи впливу на цей процес інформаційного чинника. У всіх трьох підрозділах робиться спроба на прикладах із сучасної історії України показати дію стратегій інформаційного впливу американської преси.

У першому підрозділі “Історична ретроспектива розвитку українсько-американських відносин через призму американських ЗМІ” розглядаються відносини Україна – США з початку ХХ-го ст. до 90-х рр., коли процес трансформації Радянського Союзу несподівано призвів до його розпаду.

Слід відзначити, що українська тематика до 90-х рр. ХХ-го ст. була практично відсутня на сторінках власне американських впливових друкованих засобів масової інформації. Інформації про позиції провідних американських ЗМІ щодо актуальних українських питань або впливу цих ЗМІ на українських політичний процес на даному етапі обмаль. Цьому явищу можуть бути наступні пояснення:

в радянській Україні не існувало яскраво виражених національних рухів, які б могли з геополітичної точки зору цікавити Вашингтон;

з об’єктивних причин офіційний Київ за часів перебування у складі СРСР не здійснював активної міжнародної політики;

“Комплексний аналіз документальних джерел і засобів масової інформації Сполучених Штатів за жовтень-листопад 1991 року дозволяє стверджувати, що на останні два місяці існування СРСР приходиться розуміння того, що майбутнє Радянського Союзу залежить насамперед від позиції України” _. Тому з очевидним задоволенням у тогочасних Сполучених Штатах зустріли повідомлення про такі кроки українського керівництва, “як готовність приєднатися до економічного союзу в рамках СРСР”_, водночас критично оцінюючи прагнення нового російського керівництва взяти на себе всі прерогативи у сфері зовнішньої політики, котрі традиційно належали керівництву СРСР.

У другому підрозділі “Роль інформаційних ресурсів США у розв’язанні українського безпекового питання” мова йде про силовий тиск з метою вивезення української ядерної зброї до Російської Федерації і остаточному закріпленні за Україною статусу без’ядерної країни. Безпековий аспект включає у себе найбільше за політичною вагою та найоб”ємніше за матеріалами в американських ЗМІ проблемне питання – процес позбавлення України ядерної зброї. “Ядерна” справа стала чи не найпершим випробуванням для українсько-американських відносин періоду новітньої історії, хоча у той же час складніше було отримати інформацію про те, як американська преса висвітлювала цей процес, використовуючи весь арсенал своєї “інформаційної зброї”. Проте навіть той архів, до якого все-таки вдалося отримати доступ, дозволяє із повним правом вести мову про застосування тих інформаційних стратегій впливу на зовнішній об’єкт,