Інформаційні стратегії впливу американської преси на соціально-політичний процес в Україні

13. Стратегія “інформаційного шпіонажу” – метод інформаційного впливу на заздалегідь визначений об'єкт, за допомогою якого американські офіційні та фінансові кола у тісній співпраці з представниками засобів масової інформації своєї країни здійснюють централізований вплив на промислову сферу ситуативної або постійної країни-конкурента. На відміну від стратегії «інформаційного впливу через треті країни», яка більшою мірою характеризується політичною або економіко-політичною направленістю і в якій саме політичні цілі виступають як пріоритетні, стратегія «інформаційного шпіонажу» носить вужчий, централізованіший характер, основне поле якого – економічна сфера. Даний вид стратегії може бути безпосередньо охарактеризований як один із методів незаконної дії в економічній сфері, який включає у себе легальну, публічну інформаційну підтримку повністю або частково незаконним діям приватних американських компаній, які активно діють на національних ринках зарубіжних країн.

14. Стратегія “моделювання ситуації” – метод інформаційного впливу на зовнішній об’єкт, який полягає у створенні пресою напередодні важливих міжнародних подій необхідної загальнополітичної атмосфери, яка б сприяла вирішенню поставлених американською дипломатією економічних, політичних, військових та інших питань. Дана стратегія передбачає наявність активних контактів керівних кіл провідних друкованих ЗМІ та офіційних осіб. Вірогідне його використання – напередодні важливих подій міжнародного характеру, в яких бере участь американська дипломатія.

15. Практичній дії цих стратегій були розглянуті на матеріалах новітньої української історії. Безперечно, що одним з найбільш складних моментів є питання визначення Україною свого відношення до ядерного статусу. “Ядерна справа” стала чи не найпершим випробуванням для українсько-американських відносин періоду новітньої історії, хоча у той же час найбільш складно було отримати інформацію про те, як американська преса висвітлювала цей процес, використовуючи весь арсенал своєї “інформаційної зброї”. Проте навіть той архів, до якого все таки вдалося отримати доступ, дозволило нам з повним правом вести мову про застосування тих інформаційних стратегій впливу на зовнішній об’єкт, які нами було поставлено за мету знайти, визначити та дослідити. Другим прикладом застосування стратегій інформаційного впливу стала “справа Лазаренка”, коли за допомогою інформаційних ресурсів офіційним Вашингтоном було зроблено пряме втручання у внутрішні справи Україні і спричинено прямий вплив на її кадрову сферу. Третій практичний розгляд стосувався виборів Президента України, що відбулися у 1999 році і закінчилися перемогою нинішнього Президента Л. Кучми.

На основі зроблених нами висновків було підготовлено кілька практичних рекомендацій, перш за все, для українських дипломатичних кіл, а також для інших структур, зацікавлених у реалізації українського зовнішньополітичного курсу.

Дослідження механізмів та методів впливу американської преси на український соціально-політичний процес виокремило низку важливих питань щодо створення ефективної української інформаційної системи, яка б дозволяла протидіяти зовнішнім інформаційним загрозам і відстоювати власні національні інтереси за межами країни. Результати, отримані внаслідок здійснення аналізу методів, які може використовувати американська журналістика з метою здійснення прямого впливу на визначений представниками фінансових та політичних кіл об’єкт (у даному випадку – України), дозволяють нам зробити висновки щодо доцільності застосування українським істеблішментом наступних контр кроків в українському інформаційному просторі.

Зовнішньо- та внутрішньополітичний курс України часто стає об’єктом для інформаційного нападу з боку американських ЗМІ. Серед головних причин, що призводять до створення упередженого інформаційного фону навколо окремих політичних та економічних ініціатив українського керівництва, слід відзначити відсутність у державі механізму оперативного реагування на “інформаційні атаки” з боку зарубіжних країн загалом, і з боку США, зокрема. Робота механізму такого роду спрямовувалась би на оперативне реагування на інформаційні виклики та загрози у сфері зовнішніх зносин, інформаційного супроводження дій України на міжнародній арені. Подібні дії з боку США, Росії, інших країн призводить до формування у світовій громадськості стійких стереотипів щодо нашої держави, що негативно впливає на відносини в економічній та політичній площинах з її зарубіжними партнерами.

Низький ступінь інтегрованості України у світовий інформаційний простір зумовлюється її перебуванням в майже абсолютній інформаційній залежності від закордонних інформаційних структур та ЗМІ. Враховуючи цей факт, формування світової громадської думки про Україну видається справою дуже складною. Розрізненість зусиль приватних та державних структур, зацікавлених в ефективній роботі у цьому напрямку, є прямим результатом того, що МЗС, Адміністрація Президента, Кабінет Міністрів не здатні ефективно протистояти інформаційно-пропагандистським акціям інших держав, які роблять достатньо результативним вторгнення до інформаційного простору України з метою реалізації власних політико-економічних інтересів, що становить безпосередню загрозу національній безпеці нашої держави.

Розглянутий на прикладі американської преси механізм взаємодії друкованих ЗМІ з урядовими колами та промисловими корпораціями дозволяє оцінити власні можливості у даній сфері і визначити перспективи створення українських інформаційних структур, які б у взаємодії з урядовими та фінансовими групами розпочали б процес просування та закріплення українських політико-економічних інтересів за межами власної країни.

 

 

Наджос А. Нові тенденції та старі традиції американської журналістики // Вісник Львівського університету. Серія: журналістика – Львів, 2001. – Вип. 21 – С. 533-541.

Наджос А. Свобода слова: досвід демократичних