Інвестиційна діяльність комерційного банку та її вплив на його фінансовий стан

Система державного регулювання включає також визначення найважливіших соціальних, економічних та інших цілей і завдань на перспективу, в тому числі соціальних орієнтирів, основних пропорцій і структурних зрушень, а також найбільш ефективної соціально-економічної політики, яка сприяє їх реалізації. При цьому визначення економічних цілей має здійснюватись для країни в цілому, окремих її регіонів, сфер економіки, територіально-виробничих формувань, виходячи з нагальної необхідності задоволення потреб суспільства, наявних ресурсів і визначених пріоритетів розвитку.

Серед головних засобів або інструментів державного регулювання інвестиційної діяльності в дисертації виділені:

закони і законодавчі акти;

обсяги інвестицій в основний капітал, всього і за джерелами фінансування;

обсяги інвестицій за призначенням:

- інвестиції виробничого призначення;

- інвестиції невиробничого призначення;

- інвестиції в житлове будівництво;

обсяги підрядних робіт;

інвестиції з місцевих бюджетів;

обсяги капітальних вкладень;

частка обсягів капітальних вкладень, спрямованих на розвиток виробничого потенціалу;

обсяги незавершеного будівництва;

введення в дію основних фондів, об'єктів соціальної сфери (введення в експлуатацію закладів освіти, дошкільних закладів, лікарень, амбулаторно-поліклінічних закладів, введення в дію житла тощо) ;

важелі кредитної і податкової політики;

норми амортизаційних відрахувань;

загальнодержавні капіталовкладення;

комунальні капіталовкладення;

прямі іноземні інвестиції;

портфельні інвестиції;

страхування інвестиційних ризиків;

державна експертиза інвестиційних проектів;

субсидії;

кредити і державні гарантії;

ставки податків (на продукти, на ресурси, на прибутки, доход і майно) ;

пільги з оподаткування;

база оподаткування;

санкції;

імпортне мито;

плата за надра та ін.

Всі форми втручання держави в економіку утворюють цілісну систему. Кожна модель державного регулювання є певним сполученням елементів, які реалізуються у вигляді комплексу інструментів і заходів економічної політики та відповідних державних установ, які розробляють та реалізують ці заходи.

У своєї суті схема державного регулювання інвестиційної діяльності для умов України передбачає:

- спрямування державної економічної політики на впровадження експортоорієнтованої моделі розвитку економіки;

- систематичне проведення моніторингу і аналізу основних показників інвестиційної діяльності;

- визначення пріоритетних напрямів інвестування, якісну розробку проектів і експертну оцінку об'єктів інвестування;

- визначення можливих джерел інвестування і оцінку їх ефективності;

- побудову механізму залучення інвестицій через проведення гнучкої податкової політики, перетворення амортизаційних відрахувань в інвестиційне джерело, створення конкурентного ринкового середовища, створення привабливого інвестиційного середовища, формування та розвиток грошового і фондового ринків, розвиток іпотечного і вексельного кредитування, сприяння інвестиційній спрямованості процесу приватизації, створення системи гарантій захисту прав іноземних інвесторів;

– створення системи державного нагляду, залучення державного контролю, створення відповідного інфраструктурного забезпечення.

Бюджетна політика – це інструмент реалізації фінансової політики держави на основі централізації частини прибутків суб'єктів господарської діяльності і розподілу їх відповідно до потреб і пріоритетів суспільства і задач підтримки стабільності макроекономічної політики.

В умовах України у бюджетній політиці необхідно:

привести зобов'язання держави у відповідність з її ресурсами, забезпечити на цій основі реальну збалансованість та бездефіцитність державного бюджету;

здійснити заходи, які забезпечили б прозорість бюджетного процесу та дієвий контроль за використанням бюджетних коштів на всіх рівнях;

привести у відповідність з Бюджетним кодексом реформу міжбюджетних відносин;

забезпечити надходження до бюджетів усіх рівнів тільки у грошовій формі;

перевести місцеві бюджети на казначейське обслуговування;

врегулювати кредиторську заборгованість державного бюджету;

забезпечити своєчасність розрахунків за спожиті енергоносії на основі жорсткої політики енергозбереження у державній сфері.

Надзвичайно актуальним є утвердження ефективної системи управління державним боргом України, створення умов для її виходу на зовнішні ринки капіталу, продовження співпраці з міжнародними фінансовими організаціями.

Державне регулювання економіки за допомогою використання податкових важелів в умовах України повинно спрямовуватись на забезпечення і підтримку збалансованого зростання, ефективне використання ресурсів, стимулювання інвестиційної і підприємницької діяльності. Ефективною може вважатися тільки така податкова політика, яка стимулює нагромадження та інвестиції.

У теорії і практиці податкового регулювання розвинутих країн Заходу податкова політика в останні роки проводилася згідно з кейнсіанською концепцією функціональних фінансів. Згідно з цією концепцією, величина видатків і норма оподаткування підпорядковуються потребам регулювання сукупного суспільного попиту, який повинен утримуватись на рівні, що забезпечує повне використання трудових ресурсів і капіталу за умови збереження стабільних цін.

В умовах України у податкової політиці необхідно забезпечити:

відчутне зниження податкового навантаження;

розширення бази оподаткування за рахунок збільшення масштабів виробництва;

вирівнювання умов оподаткування для всіх платників податків за рахунок скасування пільг (особливо тих, що надаються за галузевими та територіальними ознаками) ;

створення ефективної та прозорої системи адміністрування податків, узгодженої із забезпеченням прав і обов'язків платників податків та інших обов'язкових платежів.

Значний вплив на рівень інвестиційної активності проявляє грошово-кредитна політика держави, яка проводиться Національним Банком України і в рамках якої можуть застосовуватись інструменти прямого державного регулювання. В даному випадку об'єктом регулювання виступає грошова маса, яка у відповідних співвідношеннях з основними макроекономічними показниками позитивно або негативно впливає на економічне зростання в країні та на рівень інвестиційної активності. Суб'єктом грошово-кредитної політики виступає НБУ, який здійснює грошову емісію та за допомогою арсеналу засобів, а саме ставки рефінансування, норми обов'язкових