Історія української культури 002

1.1Реформування церкви та освіти у другій половині ХУІІ –ХУІІІ ст.

1.2 РольПетраМогилиуформуванніукраїнськогонаціональногокультурного середовища та відновленні культурних пам’яток Києва.

1.3 Наука у другій половині ХУІІ –ХУІІІ ст. Розвиток філософських ідей Г.Сковороди, Ф.Прокоповича.

2.   Українська література та книгодрукування у другій половині ХУІІ –ХУІІІ ст.

3.   Барокова архітектура та образотворче мистецтво у другій половині ХУІІ – ХУІІІ ст.

4.   Розвиток українського музичного та театрального мистецтва у другій половині ХУІІ – ХУІІІ ст.

Словник

Бароко,  козацьке  бароко,  партесний  спів,  козацькі  літописи,  шкільна  драма,  вертеп,

інтермедія,акровірші,раки,луни,фігурнівірші,думи,історичніпісні,іконостас, жовківський художній осередок, портретний живопис.

 

Основна література

1.   Історіяукраїнськоїкультури:Курслекцій/Л. В. Анучина,О. В. Бурлака,

О. А. Лисенко та ін. – Х.: Вид-во «ФІНН», 2010.

2.   Історія  української  культури:  Навч. посіб.  /  О. Ю. Павлова,  Т. Ф. Мельничук,  І. В.

Грищенко; за ред. О. Ю. Павлової. – К.: Центр учбової літератури, 2012.

3.   Українська та зарубіжна культура: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни / Р. М. Вечірко та ін. – К.: КНЕУ, 2003. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до джерела :   http://6201.org.ua/files/1/ukr_ta_zar_kulultura.zip

 

Додаткова література

4.   ВисоцькийО. Ю.Історіяукраїнськоїкультури:Навчальнийпосібник.—

Дніпропетровськ  :  НМетАУ,  2009.  –  [Електронний  ресурс].  –  Режим  доступу  до джерела :  http://www.nbuv.gov.ua/books/2009/09vojiuk.pdf

5.   Історія української культури: Курс лекцій / О. В. Ліхолат, П. А. Дігтяр, С. Ю. Боєва;

під аг. ред.. С. О. Костилєвої. – К.: НТУ «КПІ», 2010.

6.   Ушкалов Л. Світ українського бароко.— Х., 1994

 

1. Особливості розвитку української культури другої половини ХУІІ – ХУІІІ ст.

XVII—XVIII  ст.  —  виключно  складний  і  важливий  період  у  житті  українського

народу. У політичній історії він охоплює такі процеси, як перехід всіх українських земель під владу  Речі  Посполитої,  наростання  визвольної  боротьби,  створення  національної державності в ході Хмельниччини, подальша втрата завоювань. У вітчизняній культурі це була яскрава, плідна епоха, принципова для подальшого розвитку. Можна виділити цілий ряд причин, які пояснюють культурне піднесення в Україні.

Найважливішим  чинником,  який  впливав  на  розвиток  культури  в  Україні  в  цей період,буланаціонально-визвольнаборотьбаукраїнськогонароду.УтворенняРечі

 

Посполитої внаслідок Люблінської унії у 1569 призвело до концентрації практично всіх українських земель у єдиних державних кордонах, поставило їх населення у найважчі політичні, соціально-економічні умови. У зв'язку зі зростанням міст в Європі зріс попит на продукцію сільського господарства, а Іспанія, яка досі була «житницею Європи», не справлялася з цим завданням. Потрібні були нові постачальники, і на цю роль претендувала Польща. Польські феодали захопили землю, закріпачили селян, витискали з України максимум прибутку, але в той же час захистити її від набігів турок і татар виявилися неспроможними. У цих умовах всі культурні процеси перепліталися як з боротьбою проти польського засилля, так і з обороною рубежів від натиску Кримського ханства й Османської Туреччини.

У цій історичній ситуації роль духовного лідера народу взяло на себе козацтво — самобутній суспільний стан, який сформувався в XV—XVI століттях. Саме козацтво підхопило традицію національної державності, виступило захисником православної церкви, української мови.

Всенародна війна за свободу України 1648—1657 рр. безпосередньо відбилася і на культурному житті. Патріотичні почуття, спільні походи, масове переселення — все це сприяло культурній інтеграції різних регіонів. У ході війни міцніла нова українська державність, що спиралася на козацькі традиції. Хоч Гетьманщина включала тільки частину національної території, але саме її існування вело до зростання національної самосвідомості.

Кризова ситуація в культурі України виникла в кінці XVIII століття після того, як внаслідок трьох поділів Польщі українська територія виявилася у складі двох імперій — Російської  та  Австрійської,  в  яких   проводився  антиукраїнський  політичний  курс.  У Російській імперії по суті повторилася ситуація попереднього сторіччя, тільки тепер козацька старшина стала частиною дворянства, сприйняла російську культуру. Єдиними носіями і творцями української культури в цій ситуації залишилися низи суспільства, простий народ.

1.1. Реформування церкви та освіти у другій половині ХУІІ –ХУІІІ ст. Церква. Православна церква століттями виступала центром та рушієм культурного

життя на Україні. В боротьбі з польським католицизмом вона стала втіленням української самобутності.  Але  самобутність  ця  поблякла  із  вступом  на  арену  Російської  імперії  як

оборонця всього православ'я, включаючи українське. Позбавлена сенсу існування, українська церква втратила свою рушійну силу. Приблизно в цей же час вона перестала існувати як окреме ціле. Деякий час після переходу в 1686 р. під зверхність московського патріарха українська церква процвітала: її школи були найкращими в імперії; її добре освічених священиків завзято переманювали до себе росіяни; завдяки покровительству Мазепи зміцнилася її економічна база. І все ж розвивалися події, що не віщували їй нічого дорого. Вже у 1686 р. Чернігівська єпархія була вилучена з-під юрисдикції київського митрополита й підпорядкована Москві. Трохи згодом подібне відбулося з Переяславською єпархією. Ще більше владу київського митрополита було підірвано між 1690 і 1710 рр., коли врешті-решт поступилися перед тиском поляків і перейшли до греко-католиків такі давні бастіони українського  православ'я,  як  Львівська,  Перемишльська  та  Луцька  єпархії. Найдошкульнішого  удару  церква  зазнала  у  1721  р.,  коли  Петро  І  скасував  Московську

патріархію, заснувавши Священний