Історія української культури 002

 

Христофор    ілалет (жив у 2-й пол. 16 ст. – на поч 17 ст.) – руський (український) письменник-полеміст з Волині, вихованець острозької школи, філософ. Відомий як автор полемічного твору «Апокрисис» (1597), спрямованого проти Берестейської церковнеої унії

1596 р. та папства. Вважають, що під цим псевдонімом писав Мартин Броневський, перекручено Христофор (Кшиштоф) Броньський, польськ. Krzysztof Broński — королівський секретар, поляк-протестант під маскою православного русина)

 

Клірик Острозький (дати життя не відом.) — письменник-полеміст, релігійний і освітній діяч др. пол. XVI ст. Автор полемічних послань до прихильника унії Потія («Отпис на  лист…»,  1598;  «На  другій  лист  велебного  отца  Ипатіа…»,  1599)  та  історії Флорентійського собору, в яких виявив високу теологічну і світську освіченість, зокрема, цитував Петрарку.

 

Захарія Копистенський (псевдонім Азарія; ? – †1627) – шляхтич з Перемишля, український письменник, культурний і церковний діяч, з 1624 р. архімандрит Києво- Печерського  монастиря.  Брав  участь  у  полеміці  з  представниками  інших  християнських течій. Його найбільшим полемічним твором вважаєьться «Палінодія, або книга оборони» (1621—1622), що була спрямована проти католицизму та унії і виражала ідею об'єднання Східної Європи під єгідою православ'я.

 

2.4. Розвиток книгодрукування в Україні. Острозька Біблія.

Пересопницьке Євангеліє.

 

Найважливішою  особливістю  української  культури  ХVІ  ст.  була  поява книгодрукування. Як відомо, книгодрукування з’явилося у Німеччині в 1440-х рр.. Його авторство  належить  Й.  Гуттенбергу  з  м.  Майнц.  Поява  друкованих  кириличних  книг пов’язана з іменем краківського міщанина, німця за походженням Швайпольда Фіоля, який видав 1491 р. у Кракові релігійні книги кирилицею. Першим україно-білоруськи книгодрукарем вважається білорус Франциск Скорина. Точна дата початку книгодрукування на  українських  землях  невідома.  Вчені  тривалий  час  дотримувалися  думки,  що  першою

 

друкованою книгою був «Апостол», виданий 1574 р. у Львові І. Федоровим. У 1581 р. в

Острозі  І.Федоров  за  сприяння  К.Острозького  надрукував  першу  слов’янську  Біблію  –

«Острозьку Біблію» церковнословянською мовою, яка відіграла важливу роль у боротьбі проти наступу католицької церкви на православ'я. Існують також гіпотези щодо існування книгодрукування в Україні і до І. Федорова. Українські друкарні ХVІ – ХVІІ ст. активізували літературне і наукове життя, навколо них об’єднувались гуртки письменників і вчених. У цей час в Україні функціонувало 25 друкарень, 17 з яких видавали книги церковнослов’янською та староукраїнською мовами.

 

Визначною культурною подією того часу стала поява рукописного перекладу Священного Писання з болгарської мови на тогочасну українську, прикладом чого є Пересопницьке Євангеліє. Переклад здійснений упродовж 1556 – 1561 рр. Михайлом Василевичем з Сянока, що на Лемківщині та архімандритом Пересопницього монастиря Григорієм у селі Пересопниця на Волині (нині Рівненська область) зі старослов’янського оригіналу. Ця пам’ятка знаменита тим, що вона є найкращим зразком української мови того часу і особливо славиться своїм винятковим мистецьким оформленням. Єдиний примірник рукопису зберігається у Національній науковій бібліотеці ім. В. Вернадського. Саме на Пересопницькому Євангеліє складає присягу на вірність українському народу при вступі на посаду новообраний Президент України. 2011 рік у зв’язку з 450-річчям пам’ятки був проголошений роком Персопницького Євангеліє в Україні на державному рівні.

 

3.Архітектура та образотворче мистецтво, музична культура України періоду Відродження.

 

 

 

Архітектура ХІV – ХVІ ст. базувалася переважно на традиціях давньоруської епохи, водночас використовуючи досягнення західноєвропейських стилів: романського, готичного та ренесансного.

 

Помітного розвитку досягла українська архітектура на галицьких і волинських землях, оскільки після монголо-татарської навали монументальне будівництво в Наддніпрянській Україні на деякий час призупинилось. Пам’ятки того періоду можна поділити на дві групи: оборонні споруди і культові.

 

Оборонне будівництво в умовах постійної воєнної небезпеки стало нагальною життєвою потребою. Упродовж ХІV – ХV ст. зростала кількість міст і фортець. Замки будувалися у важкому фортечному стилі, з грубими мурами, бійницями та високими спостережними вежами. Замки-фортеці були споруджені у Кам’янці-Подільському, Львові, Луцьку,  Острозі,  Хотині,  Білгород-Дністровському  та  інших  містах.  Далі  на  схід,  де населення міст було значно меншим і не було великих покладів каменю, укріплення міст були   здебільшого   дерев’яними,   посиленими   земляними   насипами,   валами   і   ровами (Житомир, Умань, Черкаси, Канів, Чернігів, Путивль тощо).

 

Оборонну роль виконували також численні храми: монастирі, церкви, костьоли, синагоги. Великі монастирі мали вигляд фортець, захищених міцними мурами з вежами- бастіонами: Троїцький монастир у Межиріччі під Острогом, Дерманський монастир на Волині, Успенський Почаївський монастир.

 

У церковному будівництві основним архітектурним типом були дерев’яні так звані зрубні храми, побудовані без цвяхів. До нашого часу збереглося дуже мало таких споруд. До найдавніших дерев’яних пам’яток належить церква Святого Духа в с. Потеличі на Львівщині (1555 р.) та церква Святого Миколая у Чернівцях (1607 р.).

 

Характерною ознакою забудови міст стає стильова різноманітність, зумовлена наявністю різних релігіях конфесій, а відтак впливом на українську архітектуру східної та