Історія української культури

d. Митуса.

10. Хто з галицьких культурних діячів міг бути ймовірним автором “Слова о полку Ігоревім” згідно із гіпотезою Грабовського?

a. Аліпій.

b. Митуса.

c. Авдій.

d. Тимофій.

 

1. Історичні умови розвитку української культури у ХІV – першій половині ХVІІ ст.
2. Розвиток української освіти і друкарства.
3. Основні жанри української літератури.
4. Архітектура та мистецтво: тенденції розвитку.

1. Аксіоми для нащадків. Українські імена у світовій науці / упорядник О. К. Романчик. – Львів, 1992. – 286 с.
2. Дашкевич Я. Національна самосвідомість українців на зламі XVI – XVII ст. / Я. Дашкевич // Сучасність. – 1992. – №3. – С. 65 – 74.
3. Європейське відродження та українська література ХІV – ХVІІІ ст. – К. : Наукова думка, 1993. – 373 с.
4. Ісаєвич Я. Д. Братства та їх роль в розвитку української культури XVI – XVII ст. / Я. Д. Ісаєвич. – К. : Наукова думка, 1966. – 250 с.
5. Ісаєвич Я. Д. Першодрукар Іван Федоров і виникнення друкарства на Україні / Я. Д. Ісаєвич. – [2-е вид. ]. – Львів: Вища школа, 1983. – 156 с.
6. Історія української культури / за заг. ред. І. Крип’якевича. – [3-є вид., стереотип. ]. – К. : Либідь, 2000. – 656 с.
7. Українська та зарубіжна культура: навчальний посібник / Закович М. М., Зязюн І. А., Семашко О. М. та ін. ; за ред. М. М. Заковича. – Київ: Т-во „Знання”, КОО, 2000. – 622 с.
8. Хижняк З. Культурно-освітнє життя в Україні в ХVІ – ХVІІІ ст. / З. Хижняк // Народне мистецтво. – Частина 1. – 2009. – № 3 – 4. – С. 64 – 72.

Занепад Галицько-Волинського князівства призвів до серйозних змін у становищі українських земель. Внаслідок політичної роздробленості і особливо монгольського завоювання українські державні формації ослабли. Цим скористалися сусідні країни, які в XIII ? XV ст. захопили майже всі етнічні українські землі.

Першою була втрачена Карпатська Русь, що входила до складу Київської держави з 993 р. через її значну віддаленість від центру Русі. У першій половині XI ст. почалося захоплення закарпатських земель Угорщиною, яке остаточно завершилось у XIII ст. Угорські феодали захоплювали найродючищі землі у долинах річок, витісняючи слов’ян у гори. Відтоді аж до 1918 р. ці землі були північною прикордонною областю Угорського королівства.

Інша південно-західна українська земля Буковина (землі між Дністром, Прутом і Дунаєм) на початку XIV ст. визнала зверхність золотоординських ханів, а в середині XIV ст. – угорського короля. Після утворення князівства Молдови, у 60-х рр. XIV ст. Буковина увійшла до його складу, де перебувала до 1774 р. До середини ХV ст. ця територія зберігала автономію, офіційною мовою була руська, а грошова система, територіальний поділ нагадували галицькі. Проте у 1387 – 1497 рр. Молдова визнавала зверхність Польщі, а з 1514 р. потрапила у васальну залежність від Османської імперії. Наприкінці XVI ст. її було перетворено на звичайну турецьку провінцію. Буковина втрачає ствою автономію та зазнає активної румунізації.

У 20-х рр. XIV ст. на північному заході Малої Азії склалося феодальне князівство тюрків-огузів на чолі з Османом, яке згодом стало ядром величезної імперії, названої Османською (інша назва – Оттоманська Порта). Її столицею у 1453 р. став Константинополь, перейменований у Стамбул. У XV ст. турки поставили у васальну залежність від себе Кримське ханство та Валахію, а в XVI ст. підкорили значну частину Угорщини, Молдавію та Буковину. У XVII ст. вони захопили Поділля і південну частину Правобережжя. З другої половини XV ст. кримські татари почали здійснювати грабіжницькі походи за ясиром (невільниками) на українські землі, спустошуючи цілі регіони. На північному узбережжі Чорного і Азовського морів були споруджені опорні бази для наступу проти України – фортеці Кизи-Кермень, Тавань, Аслам-Кермень, Очаків, Кінбурн, Ізмаїл, Азов та ін.

У 1349 р. польський король Казимир ІІІ, скориставшись вдалим моментом, оволодів найбільшими галицькими містами та приєднав галицькі землі до Польщі як окреме “Королівство Русі”. Із цього часу починаються війни між Польщею та Литвою за Галичину і Волинь, які точилися протягом 50-60-х рр. ХІV ст. Внаслідок битви 1352 р. під містом Белз Казимир змушений був погодитися на перемир’я, згідно якого Галичина залишилася за Польщею, зберігаючи свою автономію (самоврядування), а Волинь – за Литвою. У 1434 р. автономне становище Галичини було скасовано, тут було утворено Руське воєводство (з центром у Львові), а в 1462 р. також Белзьке воєводство. Галичина посилено колонізувались польськими та німецькими елементами.

У ХІV ст. Московське князівство значно зміцнилося за рахунок об’єднання північно-східних земель і вигідного географічного положення. Московські князі проводили політику звільнення від впливу Золотої Орди, що вдалося Івану ІІІ. Він, зібравши останні землі, Новгород, Твер, почав звати себе царем “усієї Русі”. Почалася політика втручання у внутрішні справи Литовської держави та поширення свого впливу на частину литовських і українських земель. У результаті чого московські війська зайняли Смоленщину та Чернігово-Сіверщину.

Таким чином, на початку ХVІ