Кольорофоносемантичний аналіз віршів А. Ахматової та їх перекладу українською мовою

А чорне, біле Е, червоне І, зелене

У, синє О, – про вас я нині б розповів:

А – чорний мух корсет, довкола смітників

Кружляння їх прудке, дзижчання тороплене;

Е – шатра в білій млі, списи льодовиків,

Ранкових випарів тремтіння незбагненне;

І – пурпур, крові струм, прекрасних уст шалене,

Сп'яніле каяття або нестримний гнів;

У – жмури на морях божественно-глибокі,

І спокій пасовищ, і зморщок мудрий спокій -

Печать присвячених алхімії ночей;

О – неземна Сурма, де скрито скрегіт гострий,

Мовчання Янголів, Світів безмовний простір,

Омега, блиск його фіалкових Очей.

(Переклад Григорія Кочура)

Зовсім іншими кольорами позначив голосні літери французький мовознавець К. Ніроп: І – синій, У – яскраво-жовтий, А – червоний[20, с. 142-146].

В свою чергу О. Бєлий стверджував, що голосні мають трохи інші кольори: А позначало у нього білий колір, Е – жовто-зелений, І – синій, У – чорний, О – яскраво-помаранчевий[2, c. 205].

Інакше цю ж теорію розглядав М. В. Ломоносов, який помітив, що часте вживання в тексті літери А може сприяти зображенню пишноти, великого простору, глибини і висоти; велика кількість Е, И, Ю – може передавати почуття ніжності, ласки, сліз; за допомогою Я – передаються приємності, ніжності і веселощі; а літери О, У, Ы – можуть показати нам страшні речі: гнів, заздрість, біль і печаль. [19, c. 154].

Загалом, якщо продовжувати розглядати різні відомості про кольори голосних, то кожен звук буде розмальованим усіма кольорами веселки. Через це зв’язок кольору і звуку є доволі нестійким, тому виникає багато питань і суперечок щодо цієї теорії.

Для того, щоб знайти зв’язок між кольором і звуком, в одному з університетів Калінінграду під керівництвом О. П. Журавльова був проведений асоціативний експеримент: опитування інформантів на предмет асоціювання того чи інакшого звуку з тим чи інакшим кольором. Для більшого ступеню надійності Л. П. Прокоф’єва повторила цей експеримент через 10 років, а для з’ясування національної специфіки звуко-кольорового сприйняття привернула російськомовних і англомовних інформантів. Техніка проведення експериментів була різноманітна – піддослідному надавалися звуки, до яких потрібно було підібрати кольори, він отримував різнокольорові картки, на яких потрібно було написати звуки, або ж йому давали завдання розкласти звуки по кольору, наприклад, від найбільш червоного відтінку, до найменш червоного.

Велика кількість таких експериментів з тисячами інформантів показала, що в переважній більшості піддослідні забарвлюють голосні звуки цілком виразно. Особливо одностайні думки щодо трьох голосних – А, Е, И. Звук і літеру А цілком впевнено називають червоною, Е – чітко зелена, а И – безумовно синя. Звук О всі одноголосно вважають світлим і яскравим, але хоча більшість піддослідних назвали його жовтим, все таки досить часто зустрічаються відповіді: «білий». Отже, виходить, що він сонячний.

Зауважте, що лінгвісти вважають голосні А, О, Е, И основними в російській мові, опорними для мовного апарату людини і головними у всіх мовах. А фізики головними вважають відповідні цим голосним кольори, тому що їх комбінації дають всі інші кольори і відтінки. Чим і користується кольорова фотографія, кольорове телебачення. Чи не дивно, що і в мові відповідності найголовнішим кольорам виявилися найбільш чіткими?

Завдяки дослідам стало відомо, що літера Ё, яка за написанням схожа на Е, а за звучанням схожа на О, у кольорову співвідношенні знаходиться між жовтим[О] і зеленим[Е], тому що половина піддослідних сприймають її жовтою, а друга половина зеленою. Літера Я по кольору нічим не відрізняється від А (червона), але сприймається з більш яскравим відтінком. Літера Ы має свої особливості, про неї варто говорити не в кольорових термінах, а в світлових – оскільки О є звуком світла, то Ы представляє собою звук темряви, тому вона позначається темно-коричневими та чорними кольорами. Якщо ж розглядати йотовані звуки, то стає очевидним, що звук Й робить голосний світлішим – звук У – темно-синій, а звук Ю – блакитний.

Отже, якщо опиратися на дослідження О. П. Журавльова, то звуко-кольорові відповідності для голосних російської мови можна охарактеризувати так:

А – насичено-червоний;

Я – яскраво-червоний;

О – світло-жовтий, або білий;

Е – зелений;

Ё – жовто-зелений;

И – синій;

У – темно-синій, темно-синьо-зелений, ліловий;

Ю – блакитний, бузковий;

Ы – темно-коричневий, чорний.

З приголосними все було набагато складніше, оскільки існує багато звуків, і робота через це дуже ускладнюється. Зараз з цілковитою упевненістю можна сказати лише те, що Р чітко сприймається як темно-червоний.

Важко зрозуміти, від чого залежать ці «кольорові» властивості звуків.

Можливо, що А і Р в російській мові асоціюються з червоним кольором тому,

що входять в слово красный. Враховуючи те, що звук А в цьому слові наголошений, таксамо як И в слові синий, а О