+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
29
Мова:
Українська
на стомлених людей і їхні душі, але з часом може і набриднути... Пасивність є найхарактернішою властивістю зеленого, причому ця властивість ніби приправлена якоюсь жирністю, самовдоволенням. Тому зелений колір в царстві фарб є тим самим, що в царстві людей буржуазія: це є нерухомий, цілком собою задоволений, з усіх боків обмежений елемент. Зелений колір схожий на товсту, дуже здоровезну, нерухому корову, яка здатна лише жувати та дивитися на світ дурним і тупим поглядом». Миронова Л. М. зазначає, що цей колір листя і трави позитивно діє на нервову систему: він заспокоює роздратування, знімає втому, бадьорить, дає розрядку нервової напруги, іншими словами, його психологічний вплив є протилежним дії червоного. Кожна людина може відчути це, коли буде знаходитись в лісі, в саду, на лузі. Якщо зелений стає тепліше і темніше, перетворюючись на болотний, тютюновий, торф'яної – він сприймається як колір гниття, розпаду, і в цій якості справляє неприємне враження.
Розділ 2. Кольорофоносемантичний аналіз поетичного тексту у російській та українській мовах
2.1 Опис методики та етапів роботи дослідження кольорової картини тексту та підтексту
Перш ніж розпочати роботу, я досліджувала літературу, яка необхідна мені для проведення аналізу віршів. З’ясувала, як характеризується звук з точки зору фізики, фізіології, лінгвістики та психології. Після цього я спробувала описати фонетичне значення деяких віршів А. Ахматової, опираючись на звукокольорові дослідження О. П. Журавльова і використовуючи його праці як зразок у своїй курсовій роботі. За допомогою його теорії ми можемо зробити висновок, що голосні звуки в нашому сприйнятті досить виразно і, в основному, однаково забарвлені, хоча самі ми цього не усвідомлюємо.
Результати своєї праці над віршами Ахматової «Сероглазый король», «Древний город словно вымер», «Клеопатра» я описую в практичній частині роботи.
Вибір віршів зумовлений необхідністю представити різні теми і мотиви лірики Анни Ахматової, різні по часу створення, а отже і по настрою, які можуть показати нам різноманіття кольорових малюнків у поезії поетеси.
Проте, я вирішила не обмежуватись лише звуко-кольоровим розбором віршів, а застосувати методику О. П. Журавльова до перекладу поезії А. Ахматової на українську мову, а потім порівняти отримані результати. Таким чином можна зрозуміти, чи зміг перекладач відтворити не лише сам вірш, але і його підсвідомий сенс, котрий можна розкрити за допомогою кольорофоносемантичного аналізу.
Методика О. П. Журавльова складається з декількох етапів: 1. Встановлюються конкретні взаємозв’язки між звуком і кольором: А – насичено-червоний колір; Я – яскраво-червоний; О – світло-жовтий, білий; Е – зелений; Ё – жовто-зелений; И – синій; У – темно-синій, темно-синьо-зелений, ліловий; Ю – блакитний; Ы – темно-коричневий, чорний. 2. У тексті, який досліджується, підраховується кількість кожного звуку. Для того, щоб врахувати особливу роль наголошених голосних, при розрахунках вони подвоюються. Літери Ё, Я, Ю пов’язуються лише з відтінками основних кольорів, тому вони додаються до голосних (Е+О, Я+А, Ю+У). 3. Підраховується кількість кожного голосного окремо, а потім ділиться на кількість звуків у тексті (всі наголошені рахуються за дві). 4. Це число ділиться на частки звукобукв, які відповідають нормі. В результаті ми отримуємо співвідношення звукобукв в тексті до норми.
2.2 Дослідження звукового складу віршів А. Ахматової з точки зору кольорофоносемантики
Вірш «Сероглазый король», який входить до першої збірки поетеси, котра носить назву «Вечір», містить у собі пряму вказівку на сірий колір, про це свідчить не лише назва, але й постійні згадки про цей відтінок («За ночь одну она стала седой», «В серые глазки ее погляжу»), також тут присутній натяк на жовте і червоне забарвлення («Вечер осенний был душен и ал»). Сірий колір згадується у вірші чотири рази, отже, ми мали б зробити висновок, що цей відтінок повинен бути домінуючим. Але, отримані результати звукокольорового аналізу показали нам, що підтекст вірша забарвлений темно-синім, темно-синьо-зеленим, або ж темно-ліловим кольорами, як це показано у табл. 2. 1.
Таблиця 2. 1
Варто зазначити, що ліловий (фіолетовий) колір містить у собі натяк на формальну належність вірша до любовної лірики, водночас він несе у собі дещо сумне, оскільки цей відтінок утворюється завдяки змішуванні холодного синього, який витісняє гарячий і пристрасний червоний. Ліловий – це ніби згаслий червоний, на який накинули синій покрив темряви. Завдяки поєднанню емоційного ефекту червоного і синього, цей відтінок одночасно висловлює повноту життя і навіює журбу та сум. Те саме ми можемо зустріти у вірші, з одного боку ми бачимо емоційне збудження («Слава тебе, безысходная боль!»), а з іншого боку яскраво відчувається спокій, тиша і печаль («Муж мой, вернувшись, спокійно сказал», «А за окном шелестят тополя»).
Для того, щоб застосувати методику О. П. Журавльова до українського перекладу вірша А. Ахматової, який здійснив М. Москаленко, довелося внести в ній деякі зміни: оскільки в українській мові немає букви Ё, її довелося виключити з таблиці, а йотовані Є та Ї поєднати з Е та І, у зв’язку з тим, що кожна з них розкладається на два звук (Є = Й+Е; Ї = Й+І). В результаті цього ми отримали наступну картину, результати якої зображені у