Кольорофоносемантичний аналіз віршів А. Ахматової та їх перекладу українською мовою

Хоча, можливо, що все навпаки – слово красный стало позначати колір, тому що в ньому був наголошений А? Адже колись це слово не мало ніякого стосунку до кольору, а означало прикметник красивий. Тоді відповідний колір називався червонный, та в цьому слові немає ні однієї літери А. Слово синий колись теж не означало «небесний колір», його значенням було – блискучий. Чи не синій И надав цьому слову кольорове значення? [10, с. 102]

Однак, зв’язок кольору і звуків – це ще не головне. Відомо, що кольори дуже сильно впливають на психіку і емоційний стан людини, оскільки сприйняття кольору – це щось на кшталт обміну енергії людських органів з космічною енергією. Конкретні кольори і їх відтінки резонують з відповідними частотами того чи інакшого енергоцентру, тому колір може виявитися цілющим, у випадку, якщо він очищую цей центр, або ж руйнуючим, якщо колірний промінь використовувати не за частотою центру. А сам поет чи письменник, так само як і художник, створює свою кольорову картину, але за допомогою звуків, адже кожен з них забарвлений у свій відтінок, який несе нам відповідний зміст.

Найголовніший та найсакральніший для усіх народів і культур є білий колір, який асоціюється зі звуком О. Миронова Л. М. у своєму курсі колористики зазначає, що у поезії символістів він має традиційну семантику – символ чистоти, невинності, непорочності, святості і божественного. Також це символ всесвіту, з якого зникло усе – матеріальні цінності, кольори, все живе. Цей світ знаходиться так високо над нами, що звідти не чутно ніяких голосів – велична тиша, яка здається нам неприступною, непорушною, холодною і безкінечною стіною. В той же час білий колір є найенергійнішим, він заряджає людину бадьорістю, спонукає до діяльності. Світло дня розсіює нічні жахи, проганяє похмурі сни і химерні бачення. Він доброчинний і для людей, і для тварин. Білий навіює думки про чистоту, про вільний і пустий простір; ототожнення з білим кольором при медитації створює відчуття спокою, відчуженості від пристрастей і турбот, направляє думки на піднесене, божественне. Білий колір нівелює емоції і в результаті заспокоює всяке збудження.

Частіше всього білий колір поєднують з його антиподом – чорним, який в російській кольорофоносемантиці пов’язаний зі звуком Ы. Чорний колір асоціюється зі смертю, нещастям і негативом. Миронова Л. М. зазначає, що чорний, подібно білому, заспокоює психічну діяльність та знімає напруження. Але, одночасно з цим, якщо білий приносить нам радість, то чорний навіює печаль і депресію. У білому – активність, а в чорному – пасивність. Білий закликає до життя, чорний нагадує про смерть. Перший стверджує, а другий заперечує. Білий кінь з Махабхарати (епос народів Індії) одягнений в колір амріти – напою безсмертя; чорний кінь Бродського – посланець царства пітьми і смерті. Ці два кольори нерозлучні. У природі вони змінюють один одного або співіснують, а у свідомості людини супроводжують безперервну зміну роздратування і гальмування. Символіка чорного у більшості народів в основному негативна. У чорному небі, в глибині печер, ям, колодязів, в глибокій тіні ховається щось таємниче і небезпечне. Чорне робить безсилим зір людини, що саме по собі загрожує небезпекою.

Суміш білого і чорного дають нам ще один колір – сірий. «Слід розрізняти принаймні три відтінки сірого: світлий, середній і темний. Їхній психологічний вплив виявляється по-різному. Світло-сірий близький до білого і майже аналогічний йому по емоціям і відчуттям, які він викликає. Темно-сірий близький до чорного і відповідно схожий на нього за впливом на психіку. Середньо-сірий відрізняється від цих двох відтінків особливим характером. Він найбільше приглушує і загальмовує збудження, зменшує напруження емоцій, вселяє в нас нудьгу, тугу, безнадію. Навіть у міському середовищі, в якому присутні великі сірі фасади, тротуари і похмуре небо, цей колір діє дуже гнітюче. « [18, c. 184] В. Кандинський також оцінює сірий колірз негативного боку: «Сіре є невтішною нерухомістю. І чим воно стає темніше, тим більше зростає перевага безутішного і цей відтінок виступає задушливим. «. [13, c. 115]

Червоний – теплий колір, який асоціюється зі звуками А і Я, це дуже жива і рухлива фарба. Це колір не лише кохання та пристрасті, але й колір крові та війни. В індійській поетиці червоним кодується гнів і лють. За даними В. Тернера у його праці «Проблема цветовой классификации в примитивных культурах» червоний позначає «червоні речі», які зроблені з крові або червоної глини. Цей колір володіє силою. Навіть первісні люди вважали червоний лікувальним кольором, який здатен загоювати рани і повертати здоров'я. З цією метою до уражених ділянок тіла прикладалися червоні ганчірки або глина. Також вони наносили кров на предмети, які хотіли оживити [14, c. 20].

В. Кандинський в книзі»О духовном в искусстве» пише про цей колір: «Червоне... впливає внутрішньо, як життєва, жива, неспокійна фарба,... яка містить ноту майже планомірної незвичайної сили. У цьому кипінні і паланні... позначається якась мужня зрілість. Світло-тепло-червоне (Сатурн)... збуджує почуття сили, енергії, прагнення, рішучості,