Комплексна профілактика патологічних змін тканин протезного ложа з використанням біоінертних протезів, вакуум-терапії та препарата соєвих ізофлавонів "Ексо"

Комплексне обстеження функціонального стану тканин протезного ложа проводилося в 130 хворих із повною відсутністю зубів. В залежності від віку пацієнти складали дві вікові групи із інтервалом у десять років згідно до рекомендацій ВОЗ.

У залежності від комплексу впливу на тканини протезного ложа усі хворі були розподілені на п'ять груп. Добираючи пацієнтів у групи, ми враховували загальний стан хворого, перенесені і супутні захворювання, анатомо-фізіологічні особливості порожнини рота. До групи спостережень не включалися пацієнти з важкими соматичними захворюваннями, такими, як цукровий діабет, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, ревматизм, генералізована форма пародонтиту й переломи щелеп в анамнезі. З'ясовувалася причина видалення зубів, перевага одиночного чи множинного видалення зубів і коренів. У групи підбирали пацієнтів, у яких переважало одиночне видалення зубів протягом тривалого часу. Також ми виключали зі спостереження пацієнтів із незадовільними анатомічними умовами в порожнині рота, що вимагають хірургічного втручання.

До першої групи віднесені хворі (25 чоловік), яким були виготовлені повні знімні протези без застосування фізіотерапевтичного й медикаментозного впливів.

До другої групи віднесені хворі (25 чоловік), яким були виготовлені зубні протези з проведенням комплексного впливу осередковим дозованим вакуумом.

Третій групі (25 чоловік) були виготовлені протези з нанесенням фторопластового покриття за методикою Л. Д. Чулака (1996).

У четвертій групі хворим (25 чоловік) були виготовлені протези з фторопластовим покриттям і був призначений препарат “ЕКСО”.

У п'ятій групі хворим (30 чоловік) виготовлені протези з фторопластовим покриттям, призначалися таблетки препарата “ЕКСО” і проводився комплексний вакуум-вплив.

Отримана інформація переносилася у зведені таблиці й оброблялася із використанням критерію Стьюдента і непараметричного критерію Вілкоксона.

Комплексне обстеження здійснювали до протезування, через тиждень, місяць, 6 місяців, рік, 2 роки, 3 роки.

Після збору анамнезу та з'ясування характеру скарг приступали до огляду порожнини рота. При цьому звертали увагу на тип беззубих щелеп за класифікацією Шредера та Келлера. Стан слизової оболонки оцінювали за Суплі. Також оцінювали форму вестибулярного скату альвеолярного відростка беззубої верхньої щелепи і форму скату м'якого піднебіння. Визначали колір, амплітуду піддатливості слизової оболонки альвеолярних відростків щелеп, стійкість капілярів, пробу Шіллера-Писарєва.

Для вірогідної оцінки ступеня атрофії альвеолярних відростків щелеп нами використовувався спосіб вивчення гіпсових моделей щелеп, розроблений А. Ф. Коваленко та співавторами (1990).

Для проведення цитологічних досліджень нами використовувався метод отримання препаратів-відбитків зі слизової оболонки (В. В. Паникаровский, В. Д. Ермилова, 1974).

Забір ротової рідини для визначення активності ферментів змішаної слини проводили в різних групах пацієнтів натще. Для цього змішану нестимульовану слину збирали в пробірки, що знаходяться в льоді, протягом 5 хвилин. Після центрифугування досліджували надосадову рідину. Активність -амілази визначали мікрометодом Сміта і Рое (1957) у модифікації А. П. Левицького (1973). Активність РНК-ази визначали мікрометодом В. М. Коновец і А. П. Левицького (1973). Активність катепсинів визначали методом Ансона в модифікації А. П. Левицького (1973). Активність пероксидази визначали методом Є. К. Гукевич і співавт. (1979). Концентрацію білка визначали методом Лоурі. Активність кислої і лужної фосфатаз, БАЕЕ-естерази визначали відповідно до рекомендацій А. П. Левицького (1973).

Клінічний набір матеріалу здійснювався в Одеській обласній клінічній стоматологічній поліклініці та на кафедрі ортопедичної стоматології Одеського державного медичного університету. Експериментальні та лабораторні дослід-ження проводилися на базі Одеського інститута стоматології АМН України.

Результати досліджень та їх обговорення. Загальний напрямок наших досліджень був обраний на підставі вивчення літературних даних і результатів власних клінічних і експериментальних спостережень.

В експерименті була встановлена ефективність застосування біологічно активних харчових добавок соєвих ізофлавонів (“ЕКСО”) з метою визначення доцільності включення останніх до комплексу лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на уповільнення атрофії альвеолярних відростків щелеп при протезуванні знімними пластинковими протезами.

Досліджуючи в експерименті активність ферментів і мінеральний обмін у тканинах альвеолярних відростків під дією соєвих ізофлавонів, ми спостерігали посилення процесів мінералізації в кістковій тканині альвеолярних відростків нижньої щелепи за показником мінеральної щільності кістки, що підвищився на 38%, наростання концентрації кальцію (на 20%) і зниження атрофії альвеолярного відростка (на 18%).

Уведення “ЕКСО” в експерименті викликає зниження процесів перекисного окислювання ліпідів у пародонті, про що свідчить зниження концентрації малонового діальдегіду, вірогідно на 20% знижується активність лужної протеази і кислої фосфатази в м'яких тканинах ясен, що свідчить про протизапальну дію препарата соєвих ізофлавонів “ЕКСО”.

Вивчення сироватки крові щурів підтвердило уповільнення процесів перо-ксидації ліпідів за показниками зниження рівня малонового діальдегіду на 40% і за підвищенням активності антиоксидантного ферменту – каталази на 16, 5%.

Зміни мінерального обміну під впливом соєвих ізофлавонів підтверджено вирогідним зниженням вмісту кальцію в сироватці крові і збільшенням концентрації фосфору в порівнянні з контролем. Ріст концентрації неорганічних фосфатів обумовлений збільшенням активності лужної фосфатази на 41% стосовно контрольної групи.

Порівнюючи результати визначення концентрації кальцію в кістці та сироватці крові, можна зробити висновок, що соєві ізофлавони (“ЕКСО”) сприяють надходженню кальцію з крові до кісткової тканини подібно до гормону тірокальцитоніну.

З огляду на вищевикладене ми застосовували препарат “ЕКСО” за розробленою нами схемою: 10 таблеток (5, 0 г) щодня протягом 12 діб, по 4 курси за рік. Перший