Комплексна профілактика патологічних змін тканин протезного ложа з використанням біоінертних протезів, вакуум-терапії та препарата соєвих ізофлавонів "Ексо"

Після ретельного обстеження та підготовки порожнини рота до протезування пацієнтам другої і п'ятої групи було проведене лікування впливом осередкового дозованого вакууму за методикою В. І. Кулаженко (1966) із розрідженням 26, 6 ГПа до протезування (7 процедур через день) і розрідженням 412 ГПа після фіксації протезів (7 процедур через день).

Запропонована методика відрізняється від раніше використовуваних тим, що при впливі осередкового дозованого вакууму в 412 ГПа на слизовій оболонці не утвориться гематом, як при впливі вакуумом у 26, 6 ГПа, які б заважали пацієнтам користуватися протезами. Крапкові екстравазати, що при цьому утворюються, рівномірно розподілені по слизовій оболонці протезного ложа.

Аналіз результатів клінічних досліджень показує, що найбільший інтерес представляє порівняння результатів отриманих у першій, четвертій та п‘ятій групах у різний термін спостереження.

Аналіз проведеного клінічного обстеження показав, що всі пацієнти скар-жаться на порушення жування, 92% пацієнтів – на порушення мови, 80% па-цієнтів – на порушення з боку шлунково-кишкового тракту. На неприємні від-чуття в ділянці скронево-нижньощелепного суглобу скаржаться 10% пацієнтів.

Укорочення нижньої третини обличчя відзначене у 90% пацієнтів, висування нижньої щелепи вперед встановлене у 28% пацієнтів.

Аналізуючи причини втрати зубів, виявлено, що у 67% випадків пацієнти втратили зуби через карієс і його ускладнення, у 33% випадків зуби втрачені у результаті захворювань парадонту.

Аналіз давності втрати зубів показав, що 8% пацієнтів втратили зуби більш 10 років тому, 46% пацієнтів втратили зуби в інтервалі 5 -10 років тому, 42% пацієнтів 3-4 роки тому і тільки 4% пацієнтів втратили зуби від 1 до 2 років тому. Аналіз давності втрати зубів показує, що при втраті зубів і виникненні цілого ряду дефектів, велика частина пацієнтів звертається за ортопедичною допомогою в інтервалі 3-5 років після втрати останнього зуба.

Найбільш сприятливий для протезування I тип атрофії верхньої щелепи за Шредером виявлений у 40% пацієнтів, найменш сприятливий III тип – у 37% пацієнтів, у 23% випадків спостерігається II тип атрофії. Рівномірна та незначна атрофія нижньої щелепи (I тип за Келером) спостерігається в 9% випадків, у 68% пацієнтів виявлений II тип атрофії, у 23% пацієнтів – III тип атрофії.

Для встановлення прогнозу ефективності протезування має значення форма вестибулярного скату альвеолярного відростка беззубої верхньої щелепи. Найбільш сприятлива для досягнення і збереження замикаючого клапана прямовисна форма вестибулярного скату виявлена в 63% осіб, які протезувалися, полога форма у – 29% пацієнтів і у 8% виявлений вестибулярний скат з навісами.

Аналіз та оцінка стану слизової оболонки дозволили намітити план ортопедичного лікування та прогноз стосовно кожного з пацієнтів. При цьому 1 клас за Суплі виявлено у 42% пацієнтів, 2 клас – у 42% пацієнтів, 3 клас – у 16% пацієнтів. Облік особливостей будови й стан слизової оболонки вплинув на вибір відбиткового матеріалу та методику отримання функціонального відбитку.

На якість фіксації повних знімних протезів, як підтвердили наші дослідження, впливає наявність торуса на верхній щелепі, що був виявлений у 8% пацієнтів. На конструкцію протеза, ступінь можливого подовження дистального краю, вплинула форма скату м'якого піднебіння. Під час обстеження пацієнтів був виявлений пологий скат у 82% пацієнтів, середній скат – у 18% пацієнтів.

Аналізуючи показники клінічних досліджень, було встановлено їх погіршення в період адаптації та нормалізація показників у віддалений термін користування протезами. Погіршення показників відзначається більшою мірою в першій групі, а в четвертій і п'ятій групах зміни є незначними й протягом року поверталися до показника “до протезування”.

Найважливішим показником реактивності організму, його стійкості до розвитку запальних процесів є стійкість капілярів слизової оболонки альвеолярних відростків. Вона безупинно знижується у пацієнтів із протезами без покриття і без додаткового впливу на організм.

Так, протезування із застосуванням препарата соєвих ізофлавонів “ЕКСО” та вакуум-впливу за розробленою схемою підвищує стійкість капілярів у п'ятій групі до (132, 42, 36) С через три роки спостережень. У пацієнтів першої групи, яким були виготовлені протези за загальноприйнятою методикою, відзначається різке зниження стійкості капілярів до (115, 42, 68) С протягом місяця користування протезами і надалі деяка стабілізація цього показника. Через 3 роки користування протезами стійкість капілярів у четвертій і п'ятій групах вірогідно вище (р < 0, 05), ніж у першій групі.

Аналіз проведених досліджень показує, що стійкість капілярів слизової оболонки альвеолярних відростків в різних групах різко змінюється в період адаптації до протезів (перший тиждень спостережень), як відповідна реакція мікроциркуляторного русла на токсично-механічний вплив протеза в першій і другій групах, і незначно змінюється в третій, четвертій і п‘ятій групах. Це пояснюється більшим ступенем механічного впливу протезів, тому що токсичні компоненти не надходять до біологічних рідин організму після ізоляції протеза фторопластовим покриттям.

При вивченні показників кольору і проби Шіллера-Писарєва на слизовії оболонці альвеолярних відростків було виявлено, що в четвертій і п'ятій групах ці показники незначно знижуються через тиждень користування протезами, потім відбувається їх нормалізація до рівня “до протезування”. У першій групі показники проби Шіллера-Писарєва та кольору погіршуються у першому тижні спостережень, збільшуючись відповідно до (2, 910, 038) од. (проба Шіллера-Писарєва)