Комплексне лікування хворих на хронічні неспецифічні запальні захворювання придатків матки з використанням немедикаментозних факторів

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

КИЇВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ

ОСВІТИ ім. ШУПИКА

 

ГРУШЕЦЬКА ОЛЕНА ВІКТОРІВНА

 

УДК 616-085: 618. 12-002: 615. 326

  

 

14. 01. 01 – акушерство та гінекологія

 

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

 

Київ- 2002

 

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Одеському державному медичному університеті МОЗ України.

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК академік АМН України, доктор медичних наук, професор Запорожан Валерій Миколайович, Одеський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри акушерства та гінекології №1.

ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ

член-кореспондент АМН України і Росії, доктор медичних наук, професор Тимошенко Леонід Васильович, Київська медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика МОЗ України, професор кафедри акушерства, гінекології та перинатології;

доктор медичних наук, професор, Венцківський Борис Михайлович, Національний медичний університет ім. академіка О. О. Богомольця МОЗ України, завідувач кафедри акушерства та гінекології №1

ПРОВІДНА УСТАНОВА

Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, кафедра акушерства та гінекології, м. Дніпропетровськ

Захист дисертації відбудеться “27” червня 2002 року

о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26. 613. 02 при Київській медичній академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика МОЗ України (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика МОЗ України (м. Київ, вул. Дорогожицька, 9)

 

 

Актуальність теми. Незважаючи на те, що останнє десятиріччя характеризується значними досягненнями у вивченні етіології і патогенезу хронічних неспецифічних запальних захворювань придатків матки, успіхами їх лабораторної та інструментальної діагностики, а також удосконаленням і поліпшенням якості фармакологічних препаратів, використовуваних при лікуванні запальних захворювань жіночої репродуктивної системи, зазначена патологія становить 60-65% усієї гінекологічної захворюваності (Вовк І. Б., 1999; Дубоссарська З. М., 1996).

Найбільш частим ускладненням запальних процесів органів малого таза є трубно-перитонеальна безплідність, що становить 60-75%, при цьому, навіть після єдиного епізоду запального захворювання частота безплідності досягає 5-18% (Запорожан В. М., 2000; Кулаков В. И., 2001). Хронічні запальні захворювання придатків матки є етіологічним фактором анте- та інтранатального інфікування плоду і у 30% випадків приводять до невиношування вагітності (Венцківський Б. М., 1999; Чайка В. К., 2001). Порушення менструальної функції виявляються у 40-43% хворих, 60% пацієнток із ХЗЗПМ страждають сексуальними дисфункціями. Зазначені фактори стають причиною розладів психічного і фізичного здоров'я жінок і дезадаптації у шлюбі, обумовлюючи економічний і соціальний аспекти даної проблеми.

Зазначено тенденцію до збільшення частоти стертих і первинно хронічних клінічних форм ХЗЗПМ. Це пов'язано із зниженням загальної імунореактивності в популяції, безконтрольним застосуванням антибіотиків, еволюцією мікробного фактора, несприятливою екологічною обстановкою (Тимошенко Л. В., 1988).

Спостерігається також значне “омолодження” запальних процесів органів малого таза у жінок. Так, за даними Г. М. Савельєвої (1998), 70% хворих із сальпінгітом становлять жінки молодше 25 років, 75% з них ще не народжували.

При запальних захворюваннях органів малого таза у жінок виникає неузгодженість діяльності основних регуляторних систем організму, яка викликає порушення гомеостатичних реакцій і ослаблення адаптаційної здатності організму, внаслідок чого стає можливою реалізація етіологічних аспектів у виникненні, перебігу і хронізації запального процесу (Запорожан В. М., 2001; Іванюта Л. І. та співавт., 1999; Сметник В. П., 2000;).

Принципові терапевтичні підходи до проблеми ХЗЗПМ у даний час визначені, досить різноманітні й ефективні. Однак, з огляду на мультифакторність ХЗЗПМ, а також полісистемність розладів основних регуляторних систем організму, усе вищенаведене змушує вишукувати нові немедикаментозні підходи, що впливають на основні ланки патогенезу запального процесу і підвищують ефективність медикаментозної терапії (Дубоссарська З. М., 1997; Кира Е. Ф., 2001; Чайка В. К. и соавт., 1999).

Одним з найбільш перспективних напрямків у комплексі патогенетично обґрунтованих терапевтичних підходів при ХЗЗПМ є застосування немедикаментозних факторів, що діють як ізольовано, так і потенціюють дію медикаментозних препаратів (Венцківський Б. М. та співавт., 1999; Запорожан В. М., 2000; Іванюта Л. І., 2000).

Дані літератури щодо застосування електромагнітного випромінювання міліметрового діапазону у гінекологічних хворих, а також його позитивний вплив на імунно-ендокринні взаємовідношення, дозволяють обґрунтувати його включення до комплексу протизапальної терапії у хворих із хронічними неспецифічними запальними захворюваннями придатків матки.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дана робота є фрагментом науково дослідної роботи кафедри акушерства і гінекології Одеського державного медичного університету і частиною Державної науково-технічної програми “Проблеми материнства, дитинства і сім'ї в сучасних соціально-економічних умовах України”, (№ держреєстрації 0196 U018907).

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є підвищення ефективності лікування хворих із ХЗЗПМ шляхом розробки комплексного методу лікування із застосуванням немедикаментозних факторів.

Для реалізації зазначеної мети були поставлені наступні задачі:

1. Вивчити клінічний стан хворих і функціональний стан ендокринної, імунної і системи місцевого імунітету у пацієнток із ХЗЗПМ.

2. Вивчити вплив ЕМВ мм діапазону на функціональний стан ендокринної, імунної і системи місцевого імунітету у досліджуваної категорії хворих.

3. Оцінити клінічну ефективність комплексного