Комплексне лікування хворих на хронічні неспецифічні запальні захворювання придатків матки з використанням немедикаментозних факторів

Статистичний аналіз здійснювали за допомогою програмного продукту компанії Stat Soft Statistica 5. 5.

 

 

До лікування усі пацієнтки із ХЗЗПМ пред'являли скарги на болі внизу живота. Загострення запального процесу у них виникали 3-4 рази на рік, 44% хворих відзначали порушення менструальної, а 52, 0% – порушення сексуальної функції. Безплідність виявлялася у 32, 0% спостережень. У 54, 0% спостережень пацієнтки відзначали загальну слабість, поганий сон, зниження працездатності. Середня тривалість захворювання серед усіх пацієнток склала 3-5 років у 67 (61, 0%), і у 33 (30, 0%) хворих не перевищувала 1-3 років.

Серед екстрагенітальної патології найбільш часто зустрічалися захворювання сечовивідної системи – у 19, 1% спостережень, патологія шлунково-кишкового комплексу зустрічалася в 16, 3% хворих, а також у кожної сьомої хворої був обтяжений алергоанамнез. Аналогічні дані були отримані Кира Е. Ф. (1997). Аналіз ідентифікованої мікрофлори виявив превалювання в обстежуваної категорії пацієнток Staphylococcus aureus (у 37, 3%), Staphylococcus epidermidis (у 34, 5%), а також E. coli (у 33, 6%) і грибів роду Candida (у 35, 5%).

При бімануальному гінекологічному дослідженні збільшення придатків матки визначалося у 81, 0% пацієнток, зниження рухливості відзначено у 44, 0% хворих із ХЗЗПМ, болючість придатків матки виявлялася у 100%, а болючість тазових гангліїв визначалася у 33, 0% спостережень.

Ультрасонографічне дослідження виявило збільшення розмірів яєчників у 72, 0% пацієнток із ХЗЗПМ. Підвищення гідрофільності тканин яєчників виявлене у 23, 0% випадків. Мультифолікулярна трансформація яєчникової тканини мала місце у 58, 1% спостережень.

За результатами лабораторних імунологічних досліджень кількість лімфоцитів CD3, CD4, CD8 склала 57, 3%, 42, 1% і 26, 3% відповідно, що знижено, порівняно з групою контролю, в 1, 2 рази. Однак співвідношення вищевказаних субпопуляцій лімфоцитів при порівнянні між собою таке саме, як і в контролі. Коефіцієнт CD4/CD8 у пацієнток із ХЗЗПМ становить 1, 6 (1, 9 у контрольній групі). Вміст антитілопродуктуючих клітин у пацієнток із ХЗЗПМ підвищений, порівняно з такими в контролі, і становить CD19 – 16, 6%, CD20 – 18, 7%, і CD19 – 14, 7%, CD20 – 17, 4% відповідно.

При оцінці стану місцевого імунітету виявлено зниження рівня ІgМ майже у 2 рази. Виявлено незначне підвищення рівня IgG до 9, 13 г/л і збільшення рівня ІgE (3, 57 мг/мл) та IgA (3, 14 г/л) порівняно з контрольною групою (1, 09 мг/мл та 1, 72 г/л відповідно).

При оцінці стану ендокринної системи у хворих із ХЗЗПМ виявлене підвищення концентрації ФСГ у першу (9, 4 МО/л) і в другу (6, 3 МО/л) фази менструального циклу у контрольній групі відповідно (6, 4 МО/л і 4, 1 МО/л). Рівень ЛГ також вірогідно підвищений у порівнянні зі значеннями, одержаними в контрольній групі, і становить в першу фазу менструального циклу 7, 6 МО/л (у контролі – 3, 7МО/л) у другу фазу – 14, 3 МО/л (у контролі – 7, 3 МО/л). Ці дані аналогічні отриманим Жержовой Т. А. (1999), Сметник В. П. (1998).

При дослідженні вмісту Прл в 80% випадків його рівень не відрізнявся від такого в контролі, у інших пацієнток його рівень незначно перевищував нормальні значення.

При аналізі вмісту стероїдних гормонів виявлено достовірне зниження секреції Е2 в I фазу менструального циклу у 78% хворих із ХЗЗПМ порівняно з контролем до 41, 7 пг/мл (74, 3 пг/мл у контролі), а також достовірне зниження секреції П в II фазу менструального циклу до 6, 1 нг/мл (15, 9 нг/мл у контролі).

Таким чином, зміни в загальному і клінічному статусі пацієнток із ХЗЗПМ супроводжуються змінами в основних регуляторних системах організму – ендокринній та імунній.

На наступному етапі роботи була проведена оцінка клінічного стану хворих із ХЗЗПМ, а також стану ендокринної та імунної систем під впливом традиційного і комплексного із застосуванням ЕМВ мм діапазону протизапального лікування.

При порівнянні клінічних проявів, що спостерігаються через 1 місяць після проведеної терапії, у більшості пацієнток обох груп була виявлена позитивна динаміка загального стану. Однак суб'єктивно пацієнтки основної групи відзначали покращання загального стану, настрою, у них поліпшувався сон. У даної категорії пацієнток на 3-4 дні раніше зникали прояви больового синдрому. Ці пацієнтки відзначали зменшення інтенсивності болю з 2-3 сеансу впливу ЕМВ, застосовуваного в комплексі протизапальних заходів, у той час як пацієнтки порівняльної групи відзначали зниження інтенсивності болю на 5-6 день від початку терапії. Клінічна картина, що спостерігалася у пацієнток обох груп через 6 місяців, мала істотні розходження. Так, 80% пацієнток, що одержували комплексну із застосуванням ЕМВ мм діапазону терапію (основна група), відзначали через 6 місяців “добре” загальне самопочуття, зменшення прояву больового синдрому.

До шостого місяця після курсу традиційної протизапальної терапії у хворих із ХЗЗПМ загострення запального процесу виявлялося в більшій кількості спостережень (25, 5%) порівняно з основною групою (6, 0%). Пацієнтки цієї групи частіше пред'являли скарги на постійні тазові болі (40, 0%). Крім того, у даної категорії хворі порушення менструального циклу (23, 6%) і сексуальної функції