Комплексне лікування хворих на хронічні неспецифічні запальні захворювання придатків матки з використанням немедикаментозних факторів

Аналізуючи реалізацію фертильної функції в хворих із ХЗЗПМ обох груп, відзначено, що настання вагітності в пацієнток в основній групі спостерігалося в 2 рази частіше, ніж у групі порівняння, що свідчить про більшу ефективність комплексного з застосуванням ЕМВ мм діапазону лікування хворих із ХЗЗПМ порівняно з традиційною терапією.

Таким чином, комплексне із застосуванням ЕМВ мм діапазону лікування хворих із ХЗЗПМ мало більш високу клінічну ефективність протягом шести місяців спостереження порівняно з групою хворих, що одержували традиційну протизапальну терапію.

При оцінці ендокринного статусу пацієнток основної групи через 1 місяць після проведеного лікування, слід зазначити достовірне падіння рівня ФСГ (6, 3 МО/л і 5, 2 МО/л) і ЛГ (4, 8 МО/л і 6, 8 МО/л) у I і II фази менструального циклу (рис. 1, 2).

 

Рис. 1. Динаміка гормональних показників в 1 фазу менструального циклу при лікуванні (за 100% прийняті показники групи контролю)

 

Аналіз рівня Прл через 1 місяць після проведеного лікування в обох досліджуваних групах жінок виявив стабільні значення, порівнювані з контролем. Надалі одержані показники не змінювалися в обстежуваних пацієнток незалежно від застосовуваного методу лікування і термінів спостереження.

Рівень Е2, що його визначають у І фазу менструального циклу, мав тенденцію до незначного підвищення в групі порівняння через місяць після проведеного лікування (60, 0 пг/мл), і вірогідно підвищувався в основній групі (73, 2 пг/мл) до значень, аналогічних таким у здорових жінок. (рис. 1)

Вивчення вмісту П у II фазу менструального циклу продемонструвало незначне підвищення його концентрації у сироватці крові після традиційної протизапальної терапії хворим із ХЗЗПМ (10, 3 нг/мл), тоді як в основній групі його рівні сягають значень, одержаних у контрольній групі (17, 4 нг/мл). (рис. 2)

 

Рис. 2. Динаміка гормональних показників у ІІ фазу менструального циклу при лікуванні (за 100% прийняті показники групи контролю)

 

Нормалізація секреції ЛГ і ФСГ, а також секреції Е2 і П у хворих із ХЗЗПМ після проведення комплексної протизапальної із застосуванням ЕМВ мм діапазону терапії у зазначеному терміні спостереження може бути розцінена як прояв нормалізації функціонування компенсаторно-пристосувальних механізмів у даної категорії хворих із ХЗЗПМ.

Через 6 місяців після традиційної протизапальної терапії сироваткові концентрації ЛГ і ФСГ у хворих із ХЗЗПМ в І (7, 5 МО/л і 9, 6 МО/л відповідно) і ІІ (15, 5 МО/л і 6, 1 МО/л відповідно) фази менструального циклу поверталися до вихідних значень (7, 6 МО/л і 9, 4 МО/л – у I фазу, 14, 3 МО/л і 6, 3 МО/л – у II фазу відповідно), які визначали у пацієнток до початку лікування. Аналогічна тенденція простежується при порівнянні рівнів Е2 у I (55, 0 пг/мл) і прогестерону (5, 1 нг/мл) у II фазу менструального циклу з їх вихідними значеннями (41, 7 пг/мл і 6, 1 нг/мл відповідно).

У групі пацієнток, що одержували комплексну із застосуванням електромагнітного випромінювання міліметрового діапазону терапію, виявлено, що рівні гонадотропних гормонів гіпофіза і стероїдних гормонів яєчників, які визначали на шостий місяць спостереження, зіставлювані з такими, отриманими через 1 місяць після проведеної терапії, а також з показниками в контрольній групі.

Вивчення стану імунної системи, здійснюване поряд з гормональними дослідженнями через І місяць після проведеної терапії, виявило наступні тенденції: у групі жінок, яким була проведена традиційна протизапальна терапія, мало місце зниження Т-клітинного пула СD3 (52, 1%), у той час як у групі жінок, що одержували комплексну із застосуванням ЕМВ мм діапазону терапію, рівень СD3 зростає (63, 7%) і зіставлюваний із значеннями, отриманими у здорових жінок (62, 2%).

У хворих із ХЗЗПМ відбувається підвищення СD4/СD8 (до 1, 7 у групі порівняльній, і до 2, 2 у пацієнток основної групи), у групі контролю значення CD4/CD8 становить 1, 9.

При дослідженні В-системи імунітету у пацієнток із ХЗЗПМ через 1 місяць після лікування виявлене підвищення пан-В-клітинного пула у пацієнток обох груп (у порівняльній групі: CD19 – 18, 3%; CD20 – 19, 4%; в основній групі: CD19 – 19, 2%; CD20 – 19, 5%), незалежно від застосовуваного методу лікування, порівняно з контролем (CD19 – 14, 7%; CD20 – 17, 4%). Через 6 місяців спостереження констатовано повернення значень в обох групах пацієнток до вихідних рівнів.

При вивченні показників стану місцевого імунітету можна зазначити наступне: через 1 місяць після проведеної терапії в обох групах жінок рівень IgМ і IgG, що їх визначали у цервікальному слизові, залишається досить стабільним, визначається лише незначне транзиторне підвищення рівня IgG порівняно з контрольною групою (8, 7 г/л) як у пацієнток, що одержували тільки традиційну протизапальну терапію (10, 3 г/л), так і у пацієнток, що одержували комплексну, із застосуванням ЕМВ мм діапазону терапію (9, 9 г/л). Достовірні зміни спостерігаються в рівні IgА і IgЕ, значення яких зменшуються порівняно з дослідженнями до початку лікування в обох групах