Конституційні екологічні права людини й громадянина та їх забезпечення органами внутрішніх справ

- у просвітницькій роботі – для правового виховання населення, підняття рівня правової культури населення, працівників органів влади, органів внутрішніх справ, усіх, хто цікавиться проблемами конституційно-правового розвитку України.

Теоретичні аспекти роботи використовувались автором у процесі викладання навчальних курсів “Конституційне право ”, “Державне будівництво та місцеве самоврядування”, “Права, свободи та обов’язки людини і громадянина”, “Юридична деонтологія”, “Екологічне право”, “Трудове право”, “Теорія держави і права”, в навчально-методичних посібниках для практичних занять та інших формах навчальної роботи.

Особистий внесок здобувача. Для отримання науково-теоретичного результату автором проаналізовано певний обсяг нормативно-правових актів та доктринальних джерел, що дало можливість обгрунтувати теоретичні положення і сформулювати практичні пропозиції щодо підвищення ефективності діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних екологічних прав людини і громадянина, а також удосконалення нормативно-правового регулювання останніх. Реалізуючи мету і поставлені завдання, було отримано результати, які характеризують новизну роботи. Це дає змогу характеризувати досягнуті здобувачем висновки й пропозиції як певний внесок у науку: а) в конституційне право; б) в екологічне право.

Апробація результатів дисертаційного дослідження здійснювалась на міжнародній та республіканських конференціях, зокрема:

- на міжнародній науковій конференції пам’яті П. І. Новгородцева “Ідея правової держави: історія та сучасність” (Луганськ, 23-24 листопада 2000 р.) ;

- на Всеукраїнській науковій конференції Національної академії внутрішніх справ України “ Україна між минулим і майбутнім” (Прикарпатська філія, м. Івано-Франківськ, 20 квітня 2001 р.) ;

- на регіональній міжвузівській науковій конференції “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (Прикарпатський університет, юридичний факультет, м. Івано-Франківськ, 20 квітня 2001 р.) ;

- на міжвузівській науково-практичній конференції “Захист прав, свобод і законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності” (Донецьк, 27 квітня 2001 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення в п’яти наукових публікаціях автора у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації визначені метою та завданням дослідження, логікою викладу. Дисертація складається із: вступу, двох розділів, що містять дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (204 найменування) та додатку. Обсяг рукопису – 178 сторінок друкованого тексту. Повний обсяг дисертації – 214 сторінок.

 

 

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначається його об’єкт, предмет, мета і завдання, стан наукової розробки проблеми, висвітлено теоретичну та методологічну основу дослідження, характеризується його нормативно-правова база, розкривається наукова новизна і практичне значення результатів роботи.

Розділ перший – “Поняття та зміст конституційних екологічних прав і нормативно-правове регулювання їх забезпечення органами внутрішніх справ”, що складається з трьох підрозділів, – присвячений дослідженню екологічних прав в системі конституційних екологічних прав і свобод людини та громадянина, етапам їх і нормативного регулювання, сформульовано їх поняття, значення та особливості, зміст екологічних прав як суб’єктивних прав особи, проведено їх класифікацію.

У підрозділі 1. 1 автор спочатку досліджує сутність екологічних прав, а згодом звертається до визначення місця та ролі екологічних прав у системі конституційних прав людини і громадянина. Зроблено висновок, що визнання екологічних інтересів людини найвищою соціальною цінністю закріплено в основних правах, які називають конституційними та фундаментальними.

У відповідності зі ст. 21 Конституції України, основні екологічні права належать до категорії невідчужуваних непорушних прав людини, як такі, що складають в теорії права категорію природних прав людини. Дисертант притримується пропозиції вітчизняних дослідників (В. І. Андрейцева, Н. Р. Кобецької) розрізняти права громадян в галузі екологічних відносин та екологічні права громадян. Екологічні права є дещо вужчим поняттям, порівняно з правами громадян в галузі екологічних відносин. Відмічено також, що в загальній системі прав людини і громадянина названі права прийнято відносити до групи соціальних (або соціально-економічних прав), що на думку дисертанта, потребує перегляду та виділення конституційних екологічних прав в окрему групу конституційних прав.

Отже, систему конституційних екологічних прав людини й громадянина складають права: на безпечне для життя і здоров'я довкілля; на вільний доступ до інформації про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту та право на її поширення, на заборону засекречувати таку інформацію; на відшкодування шкоди, завданої порушенням зазначених прав.

З цими правами, вважає автор, межує ряд інших прав, які лише частково можна віднести до екологічних, проте вони є дуже важливими для людини і громадянина, оскільки розкривають деякі суттєві риси основних екологічних прав. Умовно їх запропоновано поділити на три групи, які відповідають трьом власне конституційним екологічним правам. До групи прав, які доповнюють право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, можна віднести право на життя і здоров'я, на особисту гідність, на належні безпечні і здорові умови праці. До групи прав, які доповнюють право на вільний доступ до інформації про стан довкілля, входить право на ознайомлення з відомостями про себе; доповнюють право на відшкодування шкоди, завданої людині екологічними правопорушеннями право на соціальний захист стосовно екологічно обумовлених захворювань тощо. Автором обмежене коло дослідження системи екологічних прав лише конституційними