Конституційні екологічні права людини й громадянина та їх забезпечення органами внутрішніх справ

Зазначено що нормативно-правова база діяльності органів внутрішніх справ за умов надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру не відповідає вимогам часу.

Конституційні екологічні права регулюються в основному через призму природокористування. Мають місце неузгодженості між конституційним, екологічним, цивільним, кримінальним, адміністративним, господарським законодавством. Тому у дослідженні підкреслено необхідність прийняття базового законодавчого акту прямої дії – Екологічного кодексу. У ньому, зокрема, слід визначити права та обов'язки органів внутрішніх справ по забезпеченню зазначеного виду прав. Екологічне законодавство запропоновано доповнити Законами “Про державне регулювання навколишнього середовища у населених пунктах”, “Про заборону жорстокого поводження з тваринами”, “Про державне регулювання в галузі екологічної освіти”, “Про науково-біологічні експерименти із залученням людини, як об’єкту дослідження”, “Про генетично видозмінені організми”, “Про екологічну інформацію”, “Про екологічну безпеку”, “Про здійснення екологічного контролю закритих адміністративно-територіальних утворень, режимних об’єктів Збройних Сил України та державної екологічної експертизи озброєння, військової техніки, об’єктів та діяльності”. До діючого Закону “Про охорону навколишнього природного середовища” пропонується включити розділи: ” Механізм забезпечення екологічних прав і свобод людини та громадянина”, “Система органів державної влади по забезпеченню конституційних екологічних прав та свобод”, ”Охорона середовища проживання людини”, ”Забезпечення екологічної безпеки”. Цивільний кодекс запропоновано доповнити розділом “Відшкодування екологічної шкоди”.

На думку дисертанта, існуюча правова база діяльності органів внутрішніх справ потребує вдосконалення в напрямку орієнтації законодавчих актів на захист інтересів людини та громадянина, наданню їм пріоритетності порівняно з інтересами держави шляхом підготовки відповідного наказу Міністерством внутрішніх справ, внесення змін до законів “Про міліцію”, ”Про оперативно-розшукову діяльність”, інтеграції модельного закону ”Про боротьбу з організованою злочинністю”, розробка законів “Про органи внутрішніх справ”, “Про екологічну міліцію”, ”Про діяльність органів внутрішніх справ за умов надзвичайних ситуацій”, внесення змін до Закону “ Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону”, де передбачити умови взаємодії з громадськістю по здійсненню зазначених функцій. З метою конкретного визначення повноважень та усунення дублювання функцій центральних органів виконавчої влади пропонується прийняття Закону “Про Міністерства, державні комітети та інші органи виконавчої влади”. Дослідником запропоновано імплементацію з міжнародного законодавства норм кримінальної відповідальності за екоцид та біоцид.

У розділі другому – “Компетенція, форми та методи діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних екологічних прав людини і громадянина”, що складається з чотирьох підрозділів -- розглянуто проблеми вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню реалізації конституційних екологічних прав людини і громадянина.

Автор у підрозділі 2. 1 розглядає поняття компетенції, форм та методів зазначеної діяльності, шляхи їх удосконалення, здійснює їх конкретизацію в межах існуючої системи.

З метою з’ясування особливостей зазначеної компетенції, дисертант звертається до розгляду поняття забезпечення конституційних екологічних прав. Проаналізувавши широке розуміння зазначеного терміна, автор виходить з трактування забезпечення як створення необхідних умов для реалізації конституційних прав та їх охорони і захисту від правопорушень та відтворення порушеного права (А. Ю. Олійник, В. С. Заєць). Основними напрямками розвитку компетенції органів внутрішніх справ, як частини юридичних гарантій реалізації конституційних екологічних прав та свобод, автор вважає: 1) створення умов для дійсної реалізації громадянами своїх прав та свобод (планування та координація дій) ; 2) забезпечення безпосередньої реалізації прав та свобод громадян (наприклад, забезпечення права на захист конституційних екологічних прав) ; 3) профілактики правопорушень, що посягають на екологічні права та свободи громадян; 4) охорону (захист) конституційних екологічних прав та свобод людини і громадянина; 5) відтворення порушених прав та свобод.

Аналізуючи пропозиції ряду дослідників, автор ділить всі форми діяльності органів внутрішніх справ на правові та неправові. До правових форм відносить правотворчу, виконавчо-розпорядчу, правоохоронну та правозастосовчу (А. Ю. Олійник). Неправовими (організаційними) визначено регламентуючу, економічну, контролюючу, виховну форми. Отже, під формою діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних екологічних прав людини й громадянина запропоновано розуміти зовнішньо виражені вчинки зазначених органів та їх посадових осіб, здійснені у межах режиму законності та їх компетенції для досягнення поставленої мети у досліджуваній галузі суспільних відносин. До методів діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних екологічних прав запропоновано віднести способи, прийоми та засоби, які використовуються для досягнення поставленої мети і становлять зміст цієї діяльності (правова пропаганда, інформування населення, стимулювання ініціативи громадськості по сприянню, профілактичні заходи, заохочення громадян). Зазначено, що органам внутрішніх справ слід акцентувати увагу на методах переконання та заохочення, що сприятиме звуженню сфери адміністрування, примусових засобів впливу.

У підрозділі 2. 2 досліджуються особливості повноважень органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних екологічних прав. Автором зазначено, що у структурі діяльності державного органу питання забезпечення прав людини