Контроль і ревізія

3. 4. Бюджетний контроль.

3. 5. Казначейський контроль.

3. 6. Контроль і аудит в банках

 

3.1. Фінансовий контроль як складова економічного контролю

Фінансовий контроль здійснюється як на самому підприємстві, так і щодо підприємства з боку держави та недержавних органів контролю, реалізується за допомогою фінансових інститутів, зумовлених товарно-грошовими відносинами. На відміну від інших видів контролю фінансовий контроль – вартісний контроль. Тому він має місце у всіх сферах суспільного відтворення і супроводжує весь процес руху грошових фондів, включаючи і стадію осмислення фінансових результатів.

Об'єктом застосування фінансового контролю є комплекс господарчих процесів і грошових відносин сфери матеріального виробництва та невиробничої сфери.

Фінансовий контроль на державному рівні призначений для реалізації фінансової політики держави, створення умов для фінансової стабілізації. Це, насамперед розробка, твердження і виконання бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, а також контроль за фінансовою діяльністю державних підприємств й установ, державних банків і фінансових корпорацій. Фінансовий контроль з боку держави недержавної сфери економіки торкається лише сфери виконання грошових зобов'язань перед державою, включаючи податки й інші обов'язкові платежі, дотримання законності і доцільності при витраті виділених їм бюджетних субсидій і кредитів, а також дотримання встановлених урядом правил організації грошових розрахунків, ведення обліку і звітності.

Фінансовий контроль за діяльністю підприємств включає також контроль з боку кредитних установ, акціонерів і внутрішній контроль: перевірку ефективності і доцільності використання грошових ресурсів – власних позикових і залучених; аналіз і зіставлення фактичних фінансових результатів із прогнозованими; фінансову оцінку результатів інвестиційних проектів; правильність і вірогідність фінансової звітності; контроль за фінансовим станом і ліквідністю.

Фінансовий контроль можна умовно класифікувати за різними критеріями:

• часу проведення: попередній; поточний (оперативний) ; наступний;
• суб'єктам контролю: президентський; контроль представницьких органів влади і місцевого самоврядування; контроль виконавчих органів влади; контроль фінансово-кредитних органів; відомчий; внутрішньогосподарський; аудиторський;
• сфери фінансової діяльності: бюджетний; податковий; валютний; кредитний; страховий; інвестиційний; контроль за грошовою масою;
• формою проведення: обов'язковий (зовнішній) ; ініціативний (внутрішній) ;
• методам проведення: перевірки; обстеження; нагляд; аналіз фінансової діяльності; спостереження (моніторинг) ; ревізії.

Основними формами проведення фінансового контролю є:

• попередній фінансовий контроль, який проводиться до здійснення фінансових операцій і має важливе значення для попередження фінансових порушень. Він передбачає оцінку обґрунтованості фінансових програм і прогнозів для запобігання неощадливої і неефективної витрати засобів. Прикладом такого контролю на макрорівні є процес складання і твердження бюджетів усіх рівнів і фінансових планів позабюджетних фондів на основі оцінки обґрунтованості розподілу ВВП і розробки макроекономічних показників розвитку економіки країни. На мікрорівні – це процес розробки фінансових планів і кошторисів, кредитних і касових заявок; фінансових розділів бізнес-планів, складання прогнозних балансів, а також установчих договорів, договорів про спільну діяльність і т. ін;
• поточний (оперативний) фінансовий контроль, виробляється в момент здійснення грошових угод, фінансових операцій, видачі позичок і субсидій і т. д. Він попереджає можливі зловживання при одержанні і витраті засобів, сприяє дотриманню фінансової дисципліни і своєчасності здійснення фінансово-грошових розрахунків. Велику роль у цьому грають бухгалтерські служби;
• наступний фінансовий контроль, проведений шляхом аналізу і ревізії звітної фінансової і бухгалтерської документації, призначений для оцінки результатів фінансової діяльності економічних суб'єктів, зіставлення фінансових планів і прогнозів з результатами оцінки ефективності здійснення запропонованої фінансової стратегії, порівняння фінансових витрат із прогнозованими і т. ін.

Фінансовий контроль розкриває нові явища в економічній діяльності різних ланок економіки, визначає їх закономірність з метою удосконалювання цієї діяльності на науковій основі. На всіх стадіях суспільного відтворення, що охоплює виробництво, розподіл, обмін і споживання продукту, фінансовий контроль вивчає продуктивні сили і виробничі відносини з метою виявлення протиріч і їхнього регулювання з боку суспільства.

Контролюючі виробничі відносини і продуктивні сили в сфері виробництва, фінансовий контроль визначає ефективність використання суспільної праці, як доцільної діяльності людини, що включає власне працю, предмети і засоби праці, відповідність його чинному законодавству, нормативним правовим актам. Зокрема, перевіряються фінансові відносини на державному, регіональному і галузевому рівнях. На рівні підприємств і організацій перевіряється ефективність витрат живої й упредметненої праці, використання основних фондів і оборотних коштів. Таким чином, у предмет фінансового контролю включаються всі складові частини процесу відтворення, а також законодавча і нормативна база, що забезпечують функціонування економіки.

На стадії процесу розподілу суспільного продукту задача фінансового контролю полягає в перевірці використання його на задоволення різних потреб суспільства – відшкодування спожитих засобів виробництва, розподіл і перерозподіл знову створеного продукту відповідно до ринкових відносин. Контролюються виробничі відносини в частині відновлення норм запасів засобів праці і предметів праці, витрати засобів на оплату витраченої живої праці відповідно до його кількості і якості, поновлення і поповнення суспільних фондів нагромадження і споживання, відрахування засобів державному бюджетові, соціальному страхуванню. На стадії розподілу суспільного продукту предмет фінансового контролю поширюється на усі ланки народного господарства. На стадії обміну суспільного продукту предмет фінансового контролю включає договірні відносини (виконання договорів постачань по збуті, заготівлям і порядок розрахунків за товари), задоволення купівельного попиту на засоби матеріально-технічного забезпечення народного господарства і населення на товари народного споживання шляхом насичення ринку товарами. При цьому в товарному обміні перевіряються натуральні і вартісні показники в процесі обміну. Отже, на стадії обміну контролюються усі форми обертання суспільного продукту