Контроль і ревізія

На завершальній стадії процесу відтворення-споживанні – фінансовий контроль перевіряє операції, зв'язані в основному з виробничим споживанням, тобто поновленням і розширенням виробничих фондів і задоволенням суспільних потреб. У частині особистого споживання фінансовий контроль виявляє диспропорції в задоволенні матеріальних і культурних потреб членів суспільства, а також протиріччя, викликані порушеннями нормативних правових актів у процесі задоволення особистих потреб.

Суспільні й особисті потреби формуються на стадії виробництва, здобуваючи форму дійсних потреб. Під впливом смаків і похилостей людини, що виявляються в процесі обміну, структура дійсних потреб змінюється, а рамки звужуються до задоволення їх на стадії розподілу.

Фінансовий контроль виявляє незадоволені потреби і за допомогою системи керування впливає на їхнє задоволення. Будучи вдоволеними, потреби знову відновляються для наступного циклу суспільного відтворення, але вже в якісно іншому виді. При такому контролі задоволення споживчого попиту предметом фінансового контролю є вплив ринку на виробництво, розподіл і споживання суспільного продукту.

На всіх стадіях процесу відтворення фінансовий контроль є засобом виявлення протиріч з метою їхнього регулювання економічними методами (оподатковуванням, кредитуванням і ін.).

Виходячи з викладеного, можна сформулювати предмет фінансового контролю в широкому змісті слова, тобто з урахуванням охоплення всіх етапів відтворення і рівнів керування, і у вузькому змісті слова, тобто стосовно до державного бюджету.

У першому випадку предметом фінансового контролю є фінанси суб'єктів економіки, що відбивають виробничі відносини в суспільстві, які складаються в процесі виробництва, розподілу і споживання продуктів.

В другому випадку предметом фінансового (державного) контролю є кошти консолідованого державного бюджету як на етапі їхнього формування, так і на етапах розподілу і використання.

 

3.2. Аудиторський контроль

 

Господарський кодекс України класифікує аудиторський контроль на аудит та державний фінансовий аудит. [12]

Так, відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність» та Господарського кодексу, аудит – це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації про фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідальності діючому законодавству та встановленим нормативам [3].

Поряд із цим аудит – це процес, за допомогою якого компетентний незалежний працівник накопичує й оцінює свідчення про інформацію, яка піддається кількісній оцінці та відноситься до певної господарської системи (юридичної особи, підрозділу суб’єкта господарювання, індивідуума), щоб визначити і виразити у своєму висновку ступінь відповідності цієї інформації встановленим критеріям. Втім критерії оцінки такої інформації можуть значно варіювати. При проведенні аудиту також повинні бути окреслені рамки відповідальності аудиту і період часу.

Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими організаціями, які уповноважені суб’єктами господарювання на його проведення.

До недавнього часу вітчизняне законодавство не розкривало змісту терміну «державний аудит». Значна частина науковців і практиків в Україні вважає, що аудит – це вид підприємницької діяльності, що здійснюється на замовлення суб’єкта господарювання на платній основі і, отже, є несумісним з виконанням державою своїх функцій.

У країнах ЄС під аудитом розуміють вид діяльності, який здійснюється з аналогічною (або дуже подібною) метою і за одними регламентами (стандартами) як приватними аудиторськими фірмами (приватними аудиторами), так і державними органами.

Наприклад, в Нідерландах обов’язків щорічний фінансовий аудит навчальних закладів проводиться на платній основі сертифікованими приватними аудиторами. Так само у Франції фінансовий аудит суб’єктів господарювання державного сектора економіки (суб’єктів підприємництва) щороку здійснюється визнаними у всьому світі приватними аудиторськими фірмами «за гроші». Водночас низка державних органів Нідерландів та Франції від імені держави здійснюють аудит у державному секторі економіки.

У Литві вищий орган фінансового контролю (National Audit Office of Lithuania) здійснює фінансовий аудит та аудит ефективності.

В Україні ж, згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання фінансовим правопорушенням, забезпечення ефективного використання бюджетних коштів, державного і комунального майна» [4], який набрав чинності 05. 01. 2006 року, внесено зміни до Господарського кодексу України, Законів України «Про аудиторську діяльність» та «Про державну Контрольно-ревізійну службу в Україні». Суть змін полягає у впровадженні на законодавчому рівні поняття «державний фінансовий аудит» та приведення згаданого кодексу і законів у відповідність до запровадженого поняття.

Отже, державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю [5].

Субєктами державного аудиту є:

• органи державної котрольно-ревізійної служби;
• Рахункова палата.

Різновидами державного фінансового аудиту є:

1) державний фінансовий аудит виконання бюджетних порогам (далі – аудит ефективності) ;

2) державний фінансовий аудит діяльності бюджетних установ (далі – фінансово-господарський аудит) ;

3) державний фінансовий аудит діяльності інших суб’єктів господарювання, що отримують (отримували) бюджетні кошти (далі – аудит).

Проводять державний фінансовий аудит державні аудитори, кількість яких на одну бюджетну установу визначається залежно від кількості бюджетних програм, учасником яких є бюджетна установа, обсягів бюджетного фінансування, кількості структурних підрозділів, особливостей організації бухгалтерського обліку, системи внутрішньогосподарського фінансового контролю та інших чинників.

Аудит ефективності – це форма контролю, яка спрямована на визначення ефективності використання бюджетних коштів