Корекція дисфункції печінки в комплексному хірургічному лікуванні хворих на обструктивну непрохідність ободової кишки (клініко-експериментальне дослідження)

Таким чином, експериментальними дослідженнями встановлено, що при надійному усуненні первинного джерела інтоксикації, введення ЦП сприяє швидкому відновленню гісто- і ультраструктури паренхіми печінки, що є морфологічним субстратом для регуляції печінкою порушених метаболічних функцій в організмі. Це дозволяє вилучати продукти ЕІ з тривалої циркуляції і цим самим переривати тісно пов’язані між собою “хибні кола”, які зумовлюють тяжкість метаболічних зрушень і розвиток поліорганної недостатності (И. Т. Васильев, 1995; Р. Н. Лебедева, 1995).

В основу клінічної частини роботи покладено аналіз медичної документації 1547 хворих з вперше встановленим діагнозом раку ободової кишки за період 1989-1999 рр. При цьому встановлено, що за 10 років захворюваність на РОК зросла на 25, 7% а смертність збільшилась на 31, 6% проти 15, 8% та 15, 3 відповідно по Україні. Пік захворюваності по області спостерігається у пацієнтів вікової групи 60-74 років. Серед обстежених пацієнтів переважали жінки, а співвідношення жінок до чоловіків становило 1, 22 до 1.

З 825 хворих, госпіталізованих в хірургічні відділення області, 83, 3% звернулися з причини КН. Компенсований ступінь КН був встановлений у 7% хворих, субкомпенсований – 58%, декомпенсований – 35%.

Радикальні операції виконано 393 хворим, що становить 60, 8% від прооперованих і 25, 4% взятих на облік. Летальність після радикальних операцій становила 18, 3%, паліативних – 29, 4% і симптоматичних – 32, 2%, в середньому 23, 5%. Після радикальних операцій до кінця періоду спостереження залишились живими 53, 1% пацієнтів, в тому числі до 5 р. – 20, 3% і більше 5 р. – 30, 9%. Основним ускладненням, яке послужило причиною смерті, у 46, 4% хворих була поліорганна недостатність, як наслідок метаболічних порушень та ендогенної інтоксикації.

Щодо 135 обстежених нами хворих на ОРОК, то виконані їм радикальні операції переважно полягали у проведенні правобічної геміколектомії (24, 7%), резекцій ректосигмовидного відділу ОК (25, 8%) і сигмовидної кишки (24, 7%). При симптоматичному лікуванні з однаковою частотою виконували обхідні анастомози і колоностомії.

При поступленні в стаціонар у всіх обстежених хворих констатовано виражені патологічні зсуви біохімічних показників морфофункціонального стану печінки, які короткочасно погіршувались після проведення оперативного втручання (Табл. 2).

 

Таблиця 2

Показники функціонального стану печінки у хворих на РОК, ускладнений декомпенсованою КН, без і на фоні довенозного введення після операції ЦП (Mm) 

 

Одержані нами експериментальні дані щодо покращення функції печінки і показників ЕІ в післяопераційному періоді на фоні призначення ЦП знаходять своє підтвердження в умовах клініки. Відмічено, що через 6-7 і 13-14 діб спостереження в основній підгрупі хворих в порівнянні з контрольною спостерігались чіткі позитивні зрушення біохімічних показників, зокрема активність ферментів АРГ і ЛФ в сироватці крові на фоні призначення ЦП була нижчою. Активність ПХЕ при застосуванні ЦП мала тенденцію до зростання при її прогресивному зниженні в контрольній підгрупі хворих. Отримані дані свідчать, що введення екзогенного ЦП хворим на ОРОК стабілізує цитоплазматичні мембрани печінкових клітин, покращує білоксинтезуючу функцію печінки і зменшує вираженість холестазу.

Як до, так і після хірургічного втручання показники антиоксидантного захисту у хворих на ОРОК були пониженими, що проявлялось зменшенням активності КА і ЦП в крові і збільшенням насиченості ТР сироватки крові залізом (Табл. 3). На фоні застосування ЦП спостерігали тенденцію до нормалізації вказаних показників, які на кінець спостереження наближались до доопераційних значень чи перевищували їх. Таким чином, введення ЦП збільшує функціональну ємність антиоксидантної системи організму не тільки за рахунок безпосереднього збільшення активності самого ферменту в сироватці крові, але і завдяки покращенню морфофункціонального стану печінки, що в свою чергу сприяє нормалізації внутрішньо- (КА) і екстрацелюлярних (ТР) компонентів цієї системи.

 

Таблиця 3

Показники антиоксидантного захисту у хворих на РОК, ускладнений декомпенсованою КН, без і на фоні довенозного введення після операції ЦП (Mm) 

 

Покращення показників внутрішньо- і позаклітинного антиоксидантного захисту на фоні призначення ЦП в післяопераційному періоді зумовило зниження активності процесів ПОЛ і достовірне зменшення вмісту первинних і вторинних продуктів ліпопероксидації в сироватці крові в порівнянні з хворими, які ЦП не отримували (Табл. 4). Вміст МСМ в сироватці крові після хірургічного втручання в контрольній підгрупі хворих перебував на високому рівні без особливої динаміки, тоді як у випадках призначення ЦП спостерігалась чітка тенденція зниження показника.

В межах однорідних за ступенем КН підгруп радикально прооперованих хворих більше виражені патологічні зсуви біохімічних показників спостерігали після виконання великих за обсягом одноетапних хірургічних втручань з первинним відновленням безперервності ОК.

В біоптатах печінки, одержаних прижиттєво під час проведення операції, тяжкість змін ультратонкої структури гепатоцитів незалежно від стадії захворювання корелювала з ступенем КН. Найбільш виражені зміни спостерігали в системі мембран ендоплазматичної сітки, які, як і мітохондрії, є найбільш реактивними цитоплазматичними органелами (Luthy J. et al., 1998). Нами

 

Таблиця 4

Показники ендогенної інтоксикації у хворих на РОК, ускладнений декомпенсованою КН, без і на фоні довенозного введення після