Корелятивні зв’язки біометричних показників гібридів та ліній соняшника в різних умовах вирощування

 

Реферат

Вступ

1. Стан питання за літературними даними

1.1 Становлення соняшника як самостійної олійної культури

1.2 Народно-господарче значення соняшника

1.3 Адаптивний потенціал – основа технології селекції ліній і гібридів

2. Матеріали і методи досліджень

2.1 Умови проведення експерименту

2.2 Матеріали проведення експерименту

2.3 План експерименту і методи аналізу

2.4 Функціональна залежність і кореляція

2.5 Коефіцієнт кореляції

2.6 Розрахунок коефіцієнта кореляції

3. Експериментальна частина

3.1 Аналіз біометричних показників досліду 2003 року

3.2 Результати екологічного сортовипробування гібридів та сортів соняшнику у 2004 році

3.3 Результати екологічного сортовипробування материнських та батьківських ліній соняшнику у 2004 році

4. Охорона праці

Висновки

Список використаних джерел

 

 

В роботі 50 сторінок, 10 таблиць, було використано 52 джерела, з них 5 іноземної мови.

Об’єктами дослідження служили кореляційні зв’язки деяких морфологічні ознак гібридів та ліній соняшнику.

Мета роботи – вивчення кореляцій та мінливості ознак висоти, розмірів насіння, маси 1000 насінин, врожайності та інших ознак гібридів та ліній соняшнику.

Основними методами дослідження були: спостереження, вимірювання насіння та рослин, та статистична обробка результатів в Ехсеl, а також робота з літературними джерелами. В результаті досліджень було встановлена суттєва кореляції між ознаками маса 1000 сім’янок та довжина сім’янки. Встановлена відсутність кореляції між врожайністю гібридів та розмірами сім’янки.

З отриманих результатів видно, що для врожаю соняшника серед гібридів важливою є довжина сім’янки, тому що варіабельність інших розмірів сім’янки не досить велика. Тому стає цікавим пошук збільшення цих параметрів.

З’ясовано, що місце, або густота вирощування не впливають на кореляційний зв’язок всіх можливих пар між ознаками: врожай, висота рослин, лушпинність, олійність, вихід олії та маса 1000 насінин; він буде інший тільки, якщо взяти для вивчення інший матеріал.

Результати отримані в ході роботи мають значну теоретичну та практичну цінність для розуміння напрямів та можливостей селекційної роботи з культурою соняшника.

СОНЯШНИК, ГІБРИД, КОРРЕЛЯЦІЯ, ВРОЖАЙНІСТЬ, ОЗНАКА, СІМ’ЯНКА, АДАПТИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ

 

 

Рослинна олія, отримана із насіння соняшника, вживається в їжу для різних цілей у харчовій і інших галузях промисловості. Одним з основних завдань дослідницьких установ нашої країни в області сільського господарства є введення нових сортів соняшника, які забезпечують одержання високого збору олії і по якості найбільшою мірою задовольняючих вимоги споживача.

Для селекції необхідні селекційно-оріентовані знання, зокрема, знання про особливості розвитку, формування, генетичної організації продукційного процессу, генетичного захисту врожаю, біогенезу речовин, взаемоз’вязків між різними ознаками.

Велике місце займають питання статистичної обробки практичних даних, порівнюючи оцінки результатів спостережень і використання цих даних в селекції соняшника.

Мета роботи – вивчення кореляцій та мінливості ознак висоти, розмірів насіння, маси 1000 насінин, врожайності та інших ознак гібридів та ліній соняшнику.

Завдання роботи:

1 Зробити виміри параметрів: довжина, товщина, ширина сім’янок

2 Провести кореляційний аналіз отриманих біометричних даних за програмою Ехсеl

3 Зробити висновки про екологічні умови, в яких вирощується соняшник

Об’єктами дослідження служили кореляційні зв’язки деяких морфологічні ознак гібридів та ліній соняшнику.

Основними методами дослідження були: спостереження, вимірювання насіння та рослин, та статистична обробка результатів в Ехсеl, аналіз отриманих результатів, а також робота з літературними джерелами.

 

 

 

В пору цвітіння, коли тисячі рослин соняшника, маючи великі золотаві диски, усі як один обернені до сонця, цим неповторним видовищем неможливо не замилуватися. Назва рослини на багатьох мовах співзвучна і має один корінь: на Україні соняшник ніжно називають сонечком, в Болгарії – сълеогляд, у сербів – солнцекрет, поляки називають його слунцем, на німецькій мові соняшник – зоненблюме (сонячна квітка), на англійській мові – сонфлоуер (квітка сонця).

Прародичі соняшника – дикоростучі гіллясті однолітні рослини, які й зараз ростуть в основному на півдні і заході США і в північних районах Мексики, утворивши густі зарості на протязі багатьох кілометрів. Заморська дикоростуча рослина мало походить на сучасний соняшник. Це кущ з безліччю стебел, на верхівках яких вже в червні з’являються невеликі, діаметром 2-3 см квіткові кошики світло-оранжевого або вишнево-червоного забарвлення квітучі до глибокої осені. [1]

Вважають, що в XVI столітті соняшник був завезений в Європу іспанською експедицією, вирощений з насінь у Мадридському ботанічному саду в 1510 році, який отримав назву Helianthus.

За даними академіка Володимира Леонтьєвича Комарова (1869 – 1945), першим про соняшник згадує іспанський ботанік Микола Монардес в 1582 році. Шведський натураліст Карл Лінней (1707 – 1778) додав до родового імені соняшника геліантус видове аннус, що означає однолітній. Так наукова назва соняшника Helianthus annus перекладається як сонячна квітка однолітня.

В Росії в кінці ХІХ – на початку ХХ століття організовується цілий ряд досвідчених установ, що займаються вишукуванням шляхів підвищення врожайності соняшника. Починається наукова селекційна робота. Основою для створення цінних селекційних сортів стали місцеві форми або сорти.

Новатором в селекції олійного сорту соняшника