Корелятивні зв’язки біометричних показників гібридів та ліній соняшника в різних умовах вирощування

Після 1917 року селекційна робота з соняшником розвивається в досвідчених установах Харкова, Ростова, Воронежа, Омська і інших міст. [3, 4]

Величезний внесок в підвищення олійності насіння понад 50% (починаючи з 36%) вніс В. С. Пустовойт. Василь Степанович Пустовойт змусив сонячну рослину “робити” на людину майже в два рази продуктивніше, ніж це було раніше, ввів в практику селекції більш сучасний метод відбору, який назвав методом резервів (часто його називають методом половинок) [5, 6].

Основним напрямком селекційної роботи в даний час є одержання гібридів, які мають стійкість до головних патогенів і шкідників соняшника, створення нового морфотипу соняшника, установлення корелятивних зв’язків біометричних показників. [7; 8, 9, 10, 11, 12]

Світові досягнення в селекції і агротехніці соняшника дозволяють значно збільшити виробництво насіння для задоволення потреби людей у рослинній олії, а тварин у кормах. [13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21]

 

 

Соняшник – це одна з основних олійних культур, оброблюваних в світі. Соняшникова олія висококалорійний харчовий продукт, який володіє гарною смаковою якістю, широко застосований в харчовій промисловості (для виготовлення в овочевих і рибних консервах, маргарину, різних кондитерських виробів, в хлібопекарському виробництві). Одиниця соняшникової олії по поживності рівноцінна восьми аналогічним одиницям картоплі, чотирьом хліба, двом-трьом одиницям цукру.

Соняшникова олія містить у середньому 90% ненасичених жирних кислот – лінолієвої і олеінової, а також до 10% насичених кислот – пальмітинової і стеаринової. Найбільшу цінність для організму людини представляють ненасичені кислоти, особливо лінолієва, кількість якої в олії соняшника складає 55 – 60%, олеінової – 30 – 31% суми усіх жирних кислот.

В соняшниковій олії більше ніж в тваринних жирах міститься вітаміну Е (токоферола), який додає йому антиокисметільні властивості. Чим вище міститься цього вітаміну, тим стійкіше олія до гіркості. В олії, отриманій з насіння сучасних, широко розповсюджених високоолійних сортів соняшника, у порівнянні з низькоолійними, більше лінолієвої кислоти і вітаміну Е. [22]

Сучасний рівень селекції вимагає поглиблення теоретичної обгрунтованності технологій селекційного процессу. Селекція – наукомістка технологія і тому її ефективність визначається глибиною знань біологічних особливостей об’єкта селекції, що реалізовані в конкретних методах і технологіях окремих напрямків селекції. Для селекції необхідні селекційно-орієнтовані знання, зокрема, знання про особливості росту, розвитку, формоутворення і генетичної організації продукційного процессу, генетичного захисту врожаю, біогенезу речовин, які визначають якість товарної продукції конкретної культури. Суть специфічності знань, необхідних для реалізації селекційного процесу і, які є об’єктом теорії селекції М. І. Вавілов вбачав у наступному: “На базі основних дисциплін вона (селекція) розробляє свої методи, установлює закономірності, яким підкоряються процеси формоутворення, що веде до створення сорту” [23].

З біологічної точки зору гібрид (сорт) це макросистема рослин з індивідуальними особливостями системних процесів (самоорганізації, саморозвитку, само відтворення). Макросистеми рослин у рості, розвитку, формоутворенні виступають як цілісність і всі макроознаки є кооперативною взаємодією щодо їх узгодженості. Тому селекція за макроознаками хоча і базується на мінливості окремих рослин за морфологією, але не зводиться до неї, а припускає необхідність обліку стану генетичної організації макропроцессів, виникаючої на їхній основі. Становлення організації макросистеми, у свою чергу, неможливо зрозуміти поза її зв’язком з функціональною диференціацією рослин макросистеми й узгодження їхньої динаміки з динамікою зміни фізичного середовища, тобто розуміння самої суті норми реакції. Форми культурних (лінії, гібриди, сорти) і диких рослин ідентичні за структурними формами, етапами і механізмами розвитку, процесах формоутворення і суттєво різняться за організацією процесів, а тим самим відрізняються кількісною вираженістю організації процесів і ознак та властивостей, які їх відображають. Форми зі зміненим епігенотипом створені в результаті тисячолітньої селекції на організацію макропроцецесів, що визначають комерційну цінність культурних рослин.

Врожайність соняшнику на Україні в 2004 році по різних областях коливалася від 6, 8 ц/га в Автономній республіці Крим до 16, 3 ц/га в Львівській, за винятком Ровненськой 29, 4 ц/га, що було пов'язано з малою площею посіву 0, 4 тис. га. Середня врожайність по Україні склала 11, 2 ц/га. А в Запорізькій області -10, 5 ц/га. Причому врожайність соняшнику вище в недержавних господарствах, ніж в державних майже у всіх областях. [24]

Збільшення валових зборів товарного соняшнику повинне бути досягнуте, в першу чергу, за рахунок упровадження у виробництво високопродуктивних, екологічно пластичних, стійких до основних фитопатогенам гібридів соняшнику. [25]

 

 

Сьогодні недостатньо вивести високопродуктивний хороший сорт для кожного регіону. Для створення ефективного стійкого агроценозу в кожному господарстві, а при перетнутому рельєфі і на кожному полі, необхідно обробляти декілька сортів або гібридів однієї культури. Сільськогосподарське виробництво потребує широкого спектру адаптованих до різних умов генотипів. Тому необхідна інтенсифікація селекційного процесу, для чого потрібна добре розвинена загальна, приватна і екологічна генетика [26].

Адаптація – це здатність макросистеми оптимально реагувати на зміну зовнішнього середовища. Для культурних рослин оптимальність співвідносима до реалізації макропроцесів (продукційного, генетичного захисту врожаю і формоутворення якості продукції). Реакція передбачає наявність генетичних механізмів зміни стану організації процесів росту, розвитку, формоутворення макроознак. У