+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Стаття
К-сть сторінок:
25
Мова:
Українська
Упродовж правління коаліційного уряду Велика Британія традиційно відіграє активну роль у процесі розробки і реалізації зовнішньополітичних рішень ЄС, але однією з сфер скорочення витрат об’єднання пропонує саме СЗППБ, насамперед СПБО. Британський уряд поставив питання про скорочення фінансування Європейської служби зовнішніх дій, Європейського оборонного агентства і Військового штабу ЄС. На саміті ЄС в Брюсселі 20 листопада 2013 року Д. Кемерон однозначно заявив, що Лондон заблокує будь-які ініціативи зі створення об’єднаних збройних сил Євросоюзу27. Непоправним ударом для міжнародних позицій країни та системи європейської безпеки може стати імовірний вихід Великої Британії з ЄС за підсумками національного референдуму, який повинен відбутися не раніше 2017 року. Прагнучи перегляду умов членства, уряд сподівається отримати можливість самостійно визначати пріоритепні сфери участі в об’єднанні, серед яких СЗППБ ЄС.
Унаслідок європейської ізоляціоністської політики і послаблення позицій Великої Британії в ЄС відбувається зниження привабливості і надійності країни в очах американського політикуму, які так ревно намагалися зберігати усі британські уряди. Якщо у попередні періоди США були зацікавлені в контролі і стримуванні європейських союзників у розвитку інтеграції з метою недопустити їх надмірного посилення і незалежності, що успішно здійснювала Велика Британія, то в сучасних умовах пріоритети Америки змінилися на користь збільшення відповідальності європейців за власну безпеку, яка неможлива без поглиблення інтеграції. Це засвідчила військова операція в Лівії у березні-жовтні 2011 року. США особливо турбують комплексне скорочення військового бюджету Великої Британії. Відхід Лондона по суті в ізоляцію внаслідок можливого виходу з ЄС позбавить Вашингтон зручного інструмента впливу в Європі. Як заявив Б. Обама, Америка як ніколи зацікавлена в «сильній Британії у сильному Європейському Союзі».
Аналіз єропейської політики чинного уряду дає підстави вважати, що Сполучене Королівство, маючи відповідні ресурси та можливості, втрачає реальну можливість очолити європейський інтеграційний процес у сферізовнішньої політики і безпеки в умовах загальної кризи розвитку ЄС. При цьому все більшого впливу в рамках СЗППБ набуває Німеччина, яка розширює традиційні сфери впливу на Балканах і на Сході Європи, а Франція давно реалізує претензії на лідерство у відносинах ЄС з країнами південного Середземномор’я. Відмежування британського уряду від головних європейських проблем, зокрема, запроваджене з 1 січня 2014 року одностороннє обмеження міграції робої сили всупереч позиції ЄС, відвернули від Великої Британії її традиційних прихильників – країни Центральної Європи.
За таких умов військова агресія Росії на території України та пов’язані з цим наслідки для європейської системи безпеки об’єктивно надали європейській і євроатлантичній політиці Великої Британії новий шанс на відновлення міжнародних позицій і повернення розвитку міжнародних відосин та системи безпеки в регіоні у вигідне для неї русло. Керівництво країни під час подій «Революції гідності» підтримало європейський вибір українського народу і закликало тодішнє керівництво України відновити курс на європейську інтеграцію. З перших днів агресії російських військ у Криму Велика Британія рішуче засудила дії Росії і підтримала ініціативу про її виключення з ряду міжнародних організацій, зокрема, «Великої вісімки». Незначна залежність від російських енергоносіїв, у порівнянні з іншими державами ЄС, непрості політичні відносини з Кремлем, нагода для подолання охолодження у відносинах з США на фоні формування ефекту чергового «спільного ворога», прагнення посилити позиції в НАТО і ЄС дозволили керівництву країни стати на шлях відвертої критики дій керівництва Росії. Офіційний Лондон виступив одним з ініціаторів санкцій ЄС проти Росії, одним з перших висловив готовність надати фінансову і військово-технічну допомогу Україні. Британський уряд скористався моментом для відновлення впливу в Центральній Європі, виступивши учасником формування нових військових з’ єднань НАТО. З метою стримування російської агресії розглядаються плани передислокації з Німеччини до Польщі і країн Балтії до 20 тис. британських військовослужбовців як частин «постійної присутності»29. На саміті НАТО в Уельсі прийнято рішення про створення багатонаціональних сил швидкого реагування за участі Великої Британії.
Водночас у британській зовнішній політиці наявні елементи політики подвійних стандартів. Комітет з контролю за експортом зброї Палати громад Британського парламенту у липні 2014 року оприлюднив інформацію про дію контрактів на експорт британської зброї до Росії. У розпал війни на сході України продовжувала діяти 251 ліцензія на експорт до Росії відповідних товарів на загальну суму 225 млн. дол. і лише 31 ліцензія була призупинена30. Британські ЗМІ оприлюднили інфор-мацію про факти фінансування виборчої кампанії Консервативної партії однією з британських фірм, керівництво якої пов’язане з російським капіталом і має зв’язки з Кремлем. Незважаючи на напружені політичні відносини між країнами в останнє десятиліття, наявний значний вплив російського лоббі в суспільно-політичних колах і серед бізнес-еліти Сполученого Королівства.
Події російсько-українського конфлікту стали предметом великої гео- політичної гри в ЄС і НАТО за вплив на східну політику, зокрема, неофіційної конкуренції Великої Британії і Німеччини. Наприкінці липня 2014 року британська «Independent» на основі інформації з власних джерел повідомила про наявність секретного плану-домовленості між А. Меркель і В. Путіним щодо вирішення конфлікту в Україні, який влю- чав визнання анексії Криму і принципову відмову від вступу України до НАТО. Цей план начебто не був реалізований через катастрофу мала- зійського авіалайнера над Донеччиною. Влада