Криза системи європейської безпеки в умовах російсько-українського конфлікту: стратегічні підходи та інтереси Великої Британії

Предмет:

Політологія

Тип роботи:

Стаття

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

Німеччини дещо згодом спростувала це повідомлення.

Події в Україні дали нагоду для реанімації англо-американських «особливих відносин», що переживають не кращі часи через ряд розбіжностей у міжнародних інтересах і загальну прагматизацію. Кульмінацією британського постіракського синдрому стало негативне голосування Британського парламенту 29 серпня 2013 року щодо проекту урядового рішення про участь збройних сил у бомбардуванні Сирії33. Поява міжнародної загрози євроатлантичному союзу в особі Росії здатна відновити традиційну схему союзницьких відносин Лондона і Вашингтона з метою домінування в системі європейської безпеки.

Отже, російсько-український конфлікт може стати потужним стимулом для розвитку НАТО у період відносного застою розвитку організації упродовж першого десятиліття ХХІ століття. Альянс віднаходить своє покликання військового перебування в Європі, яке він втратив по завершенні «холодної війни». Відродження небезпечного агресивного супротивника із значним і різноманітним арсеналом зброї, яким є сучасна Росія, відбулося значною мірою завдяки потуранню самих європейців та американців, провалу їх політики в Східній Європі останніх двох десятиліть. Відновлена російська загроза європейській і євроатлантичній безпеці частково поверне НАТО (США) до європейської зони зосередження. Основною функцією Альянсу знову стає стримування війни в Європі. Це означатиме необхідність реорієнтації його військової потуги на виконання комплексних завдань оборони і підвищення готовності до широкого стратегічного протистояння. Відбувається необхідне зміщення акцентів на оборону регіону Центрально-Східної Європи.

Як би це не виглядало парадоксально, але європейська реорієнтація НАТО і США вигідна самим європейцям, які так і не знайшли мож-ливості самоорганізуватися для забезпечення власної колективної безпеки та оборони упродовж періоду відносної відсутності прямих військових загроз. Російська військова агресія проти України засвідчила, що стратегія європейської безпеки останніх двох десятиліть зазнала поразки. Європейський Союз не зміг і не захотів формувати військові можливості для гарантування та оборони своїх міжнародних інтересів, віддавши перевагу традиційним гарантіям безпеки, провалив політику «Східного партнерства» внаслідок її стратегічної обмеженості. Завершився період, коли європейці закривали очі на розвиток авторитарної диктатури в Росії, втішаючись власними пацифістськими демократичними цінностями в теплих домівках, зігрітих російським газом. Водночас змінився характер і рівень лідерства США. Сполучені Штати в умовах потужних загроз їх глобальному впливу, що йдуть від Арабського Сходу і Китаю, не готові повністю забезпечувати європейську безпеку, вимагаючи від держав Європи все більших витрат на власну оборону.

Для Великої Британії постання міжнародної кризи у зв’язку з російсько-українським конфліктом вчергове актуалізує розв’язання її традиційних геополітичних дилем – надалі орієнтуватися у зовнішній політиці на США чи проводити більш автономну політику, залишатися в Об’єднаній Європі і намагатися стати лідером політичної інтеграції за підтримки США чи спробувати реалізувати міжнародні амбіції за її інституційними межами. Керівництво країни різних періодів причетне до стратегічної військово-політичної слабкості Об’ єднаної Європи і залежності від США. Плекаючи ідею атлантизму, Лондон понад півстоліття не розглядав ЄЕС/ЄС як дієвий механізм вирішення проблем безпеки, досі гальмує створення європейської армії і розширення компетенції Євросоюзу у сфері оборони.

Криза системи європейської безпеки в результаті російсько-українського конфлікту і зміни в системі міжнародних відносин вигідні Великій Британії з огляду на її головні зовнішньополітичні інтереси: 1) відбувається часткова європейська реорієнтація НАТО і США; 2) увага європейців зміщується з проблем розвитку військово- політичних можливостей ЄС у формі СПБО до традиційних атлантичних структур континентальної безпеки; 3) виникає нагода для відновлення зовнішньополітичного впливу країни в регіоні Центрально-Східної Європи і в цілому в Європейському Союзі. Загострення міжнародного протистояння на Сході Європи робить як ніколи актуальною необхідність збереження єдності і дієвості трансатлантичної системи безпеки, переведення її на якісно новий рівень. Водночас не варто забувати, що невід’ ємним сегментом цієї системи стала СЗППБ ЄС. Незважаючи на глобальне позиціонування і статус першого союзника США, Велика Британія не має реальних альтернатив збереженню місця повноправногочлена Європейського Союзу і максимальній інтеграції до його структур, зберігає можливості стати його лідером насамперед у сфері зовнішньої політики і безпеки, що до певної міри продемонструвала криза 2014 року. США через НАТО залишаються гарантом функціонування атлантичної системи колективної безпеки, дієвість якої все більше залежить від реального вкладу її європейської складової. Тому Об’єднаній Європі і Великій Британії давно пора переглянути своє ставлення до регіональної безпеки, все менше озираючись на заокеанського партнера.

Дорошко М. С. Вплив політики «перезавантаження» відносин США з Російською

Федерацією на переструктурування пострадянського геополітичного простору // Проблеми міжнародних відносин: зб. наук. пр. – К. : КиМУ, 2010. – Вип. 1. – С. 108-119; Мартинов А. Ю. Спільна зовнішня та оборонна політика Європейського Союзу (90-ті рр. ХХ ст. – 10-ті рр. ХХІ ст.). Погляд з України: монографія / А. Ю. Мартинов. – К. :

Інститут історії України НАН, 2009. – 262 с. ; Сидорук Т. В. Геополітичний вимір міжнародних процесів у Східній Європі: ЄС та Росія у регіоні «спільного сусідства» / Т. В. Сидорук // Гілея: науковий вісник: збірник наукових праць. – К. : Гілея, 2014. – Вип. 81 (№ 2). – С. 352-357.