Кваліфікація і класифікація умисних вбивств при обтяжуючих обставинах

3. В роботі запропоновано та наведено аргументи щодо доповнення переліку обтяжуючих обставин такою ознакою: “вбивство, вчинене спеціальним суб'єктом (особою, яка використовує свою службову діяльність для схилення осіб, що від нього залежать по службі, до вчинення вбивства) ”.

4. В роботі обґрунтовується розподіл обтяжуючих обставин умисного вбивства на два види за об'єктивними та суб'єктивними підставами.

5. Автор пропонує в ст. 27 КК України розширити коло співучасників за рахунок віднесення до них “замовника”, “функціонера”, “посередника”, та дає визначення їх юридичних ознак.

6. В розвиток положень міжнародно-правових норм щодо захисту життя людини та виходячи з того, що Конституцією України визначено, що ніхто не може бути свавільно позбавлений життя (ст. 27 Конституції України), автор аргументовано доводить виключити з числа вбивств “вбивство через необережність” та визначити це діяння як “необережне заподіяння смерті”, передбачивши різновиди цього злочину.

7. Автор робить спробу аргументувати необхідність в роз'єднанні на нормативному рівні “злочинів проти життя” від “злочинів проти здоров'я”.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що автор запропонував змінити редакцію статті 115 КК України шляхом уточнення поняття умисного вбивства, уточнення і розширення кола обтяжуючих обставин та визначив їх класифікацію за об'єктивними та суб'єктивними підставами. Крім того, автор запропонував розширити коло співучасників та виключити з числа вбивств “вбивство через необережність”, шляхом визнання його “необережним позбавленням життя”, а також на нормативному рівні відокремити “злочини проти життя” від “злочинів проти здоров'я” (законотворчий аспект).

Дисертантом проаналізовані матеріали 212 найбільш характерних з точки зору судової практики та теорії правозастосування з досліджуваних питань кримінальних справ судів України, узагальнення Верховного Суду України по цій категорії справ та врахував власний досвід розгляду кримінальних справ про вбивства. Отримані результати цього аналізу враховуються у діяльності судів України, та направлені до Верховного Суду України для врахування при прийнятті Пленумом постанови щодо кваліфікації вбивств (правозастосовчий аспект), використовуються у навчальному процесі Одеського національного університету імені

І. І. Мечникова. Автор вважає, що отримані результати аналізу будуть корисними для подальшого удосконалення кримінального законодавства України (законотворчий аспект).

Положення, які містяться в роботі, а також практичні рекомендації автора можуть бути використані в юридичних вузах та факультетах при підготовці підручників, навчальних та методичних посібників, при проведенні занять по темі: “Злочини проти життя та здоров’я людини”; а також при проведенні занять з підвищення кваліфікації та професійної майстерності слідчих, прокурорів, адвокатів, суддів (навчальний аспект).

Висновки і пропозиції, викладені в дисертації, можуть стати теоретичним і практичним матеріалом для подальших досліджень в науці кримінального права, чому сприяють: великий масив нормативних актів, матеріалів слідчо-судової практики та літературних джерел, проблемний та дискусійний характер сформульованих автором положень (науково-дослідницький аспект).

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження були апробовані під час обговорення роботи та окремих її розділів на засіданнях кафедри кримінального права, кримінального процесу та криміналістики економіко-правового Одеського національного університету ім. І. І. Мечнікова, а також на семінарах – нарадах колегій в кримінальних справах обласних судів України.

Результати роботи доповідалися на науково-теоретичних та науково-практичних конференціях, які відбувалися в Одеському університеті ім. І. І. Мечникова та на Міжнародній конференції, яка відбулася в Європейському університеті фінансів, інформаційних систем, менеджменту та бізнесу (16-17 травня 2001р.).

Дисертантом підготовлені Методичні рекомендації регіональним судам України щодо розгляду справ про вбивства та направлені до обласних судів та Верховного Суду України.

Структура роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновку, а також списку використаних джерел, що становить 225 найменувань. Загальний обсяг дисертації 189 сторінок, список використаних джерел 14 сторінок.

 

 

У вступі визначається актуальність теми, дається загальна характеристика основних напрямів дослідження, визначається його мета та завдання, формулюються основні теоретичні положення, що виносяться на захист, розкривається наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, вказано на їх апробацію.

Перший розділ “Історичний та порівняльно-правовий аспекти кримінально-правової характеристики умисного вбивства при обтяжуючих обставинах як особливого різновиду злочинів проти життя людини”, складається з двох підрозділів. В ньому розглядається історичний аспект відповідальності за вбивство на теренах України та порівняльно-правовий аспект проблеми умисних вбивств при обтяжуючих обставинах за кримінальним правом окремих зарубіжних держав.

У першому підрозділі “Історія розвитку кримінального законодавства про відповідальність за умисні вбивства при обтяжуючих обставинах на теренах України” подається історичний огляд проблеми кримінальної відповідальності за вбивство та його особливого різновиду – вбивства при обтяжуючих обставинах (кваліфікованого вбивства), що вперше було на законодавчому рівні закріплено в “Руській правді” (X ст.).

Автор вважає, що цей аспект має бути досліджений в трьох історичних вимірах:

1. Час існування Київської Русі, коли використовувались норми як звичаєвого так і статутного права. Найбільш сувора відповідальність у вигляді відання на “потік і пограбування” призначалася за підпали, конокрадство та розбій, пов'язані з вбивством.

2. Втрата державності на теренах України. Після татаро-монгольської навали на теренах України поступово почали діяти правові системи спочатку Литви та Польщі, а потім і Московії (Росії). Поряд з цим в цей період продовжувалося використовуватися звичаєве право та статутне право (“Руська правда”).