Кваліфікація і класифікація умисних вбивств при обтяжуючих обставинах

До умисних вбивств при обтяжуючих обставинах відносилися: вбивство батьків, вбивство одного з подружжя іншим з подружжя, вбивство братом сестри, вбивство пана або вбивство під час бандитського нападу. З них покарання у вигляді смертної кари в першу чергу призначалося, враховуючи соціальний стан потерпілого (пан, близький родич), спосіб вчинення злочину (вбивство під час бандитського нападу), в чому вбачаються ознаки впливу романо-германської системи (сім'ї) права.

Правовою пам'яткою цього періоду є “Права, за якими судиться малоросійський народ” 1743р., які хоча і не були прийняті, але засвідчили закріплення на нормативному рівні поділ вбивств на умисні та необережні. В Главі 20 були визначені вбивства при обтяжуючих обставинах, вказані вище, а також вбивства шляхом отруєння, із застосуванням зброї тощо.

Починаючи з кінця XVIII століття відбулося знищення української державності, а заодно і загального права, як одного із джерел національного права України. Взамін почало діяти Московське законодавство, яке не мало нічого спільного з слов'янським правом, адже у Московському князівстві починаючи з XIV століття, зокрема Двінської Уставної грамоти, Судебників 1497р. та 1550р., Соборного уложення 1649р., почали домінувати положення та принципи публічного права. Відповідно до цих документів, вбивство каралося смертною карою в її найжорстокіших проявах: повішення, спалення, четвертування тощо.

З 1903 року на території України почало діяти російське Уголовне уложення. До кваліфікованих видів вбивств були віднесені такі, як і раніше нами були наведені (родинний стан потерпілого, церковник та ін.) та були враховані способи вчинення так званих “побутових” вбивств та декі суб'єктивні обставини.

3. Період соціалістичного права 1917-1990 р. р. З 1917 р. по 1922 р. у боротьбі з злочинними посяганнями на життя радянська влада використовувала кримінальне законодавство Російської імперії. Першим кодифікованим кримінально-правовим актом став Кримінальний Кодекс РФСР 1922р., який повністю був рецептований радянським урядом України в 1922р. В подальшому застосовувались КК УРСР 1927р. та 1960р. В цей період умисне вбивство при обтяжуючих обставинах визначалося законодавством радянських республік майже однаково.

Розгляд вбивства при обтяжуючих обставинах в історичному аспекті дає підстави зробити висновок про те, що ці різновиди вбивства вчинялися лише умисно; законодавець поступово відмовився від принципу об'єктивного вмінення; підставою відповідальності визнав вину (умисну форму) ; ознаками потерпілого почав визнавати не лише родинні ознаки “потерпілий-вбивця”, а й соціальний та інший статус потерпілого; загально небезпечний спосіб позбавлення життя потерпілого; мотив та мету вчинення вбивства та певні ознаки суб'єкту цього злочину.

У другому підрозділі “Відповідальність за умисні вбивства при обтяжуючих обставинах за кримінальним правом окремих зарубіжних держав” досліджуються та аналізуються положення ст. 115 КК України у співвідношенні до відповідних положень кримінального законодавства окремих зарубіжних країн (пострадянських, країн соціалістичного табору, держав романо-германської та англосаксонської сімей права та деяких інших держав).

КК України 2001р. передбачив відповідальність за умисне вбивство без обтяжуючих та з обтяжуючими обставинами у ст. 115 КК. (ч. 1 та ч. 2 відповідно), замість двох статей (ст. ст. 94, 93) КК 1960р.. В КК 2001р. кваліфікуючі обставини мають цифрову нумерацію 1-13. Видів обтяжуючих обставин збільшилось з дев'яти до тринадцяти. До ч. 2 ст. 115 КК України не ввійшли такі обтяжуючи обставини, як: вбивство, вчинене “особливо небезпечним рецидивістом” та вчинене організованою групою. В той же час перелік обтяжуючих обставин доповнено такими обтяжуючими обставинами: “вбивство заручника”, “вбивство, поєднане з насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом”, “вбивство малолітньої дитини”. Також змінено послідовність викладення обтяжуючих обставин та внесено певні уточнення редакційного характеру.

Подібним чином встановлена кримінальна відповідальність за вбивство при обтяжуючих обставинах КК Російської федерації 1996 року (ст. 105) – 13 обтяжуючих обставин, КК Республіки Казахстан 1997 року (ст. 96) – 13 обтяжуючих обставин, КК Республіки Білорусь 1999 року (ст. 139) - 16 обтяжуючих обставин.

Це засвідчує, що законодавці пострадянських держав пішли по шляху розширення переліку обтяжуючих обставин, відносячи до них обставини, що вироблені теорією і практикою, змінами у житті суспільства. Так, ч. 2 ст. 105 КК РФ кваліфікуючими обставинами визначає: “вбивство особи, яка завідомо для винного знаходилася в безпорадному стані”, “поєднане з викраденням людини або із захопленням заручника”, “вбивство з корисливих спонукань або по найму”, “вбивство, поєднане з розбоєм, вимаганням або бандитизмом”, “вбивство з метою використання органів та тканин потерпілого”. Подібним чином визначені обтяжуючі обставини за КК Республіки Казахстан та Республіки Бєларусь. Так, КК Республіки Бєларусь, п. 14 ч. 2 ст. 139 КК закріплює “вбивство з мотивів расової, національної, релігійної ворожнечі та розбрату”.

У КК Республіки Польща 1997 року в Главі 19 “Злочини проти життя і здоров'я” ст. 148 передбачено відповідальність за просте вбивство. Параграфом 2 передбачена відповідальність за кваліфіковане вбивство. До обставин, що обтяжують відповідальність віднесено: вбивство з особливою жорстокістю, у зв'язку із захопленням заручника, з зґвалтуванням, або розбоєм; в результаті мотивації, що заслуговує особливого осуду; з використанням вогнепальної зброї або вибухових речовин, а також згідно параграфа 3 особи, яка однією дією вбиває двох або більше осіб, або раніше був правомочно засуджений