Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Кваліфікація і класифікація умисних вбивств при обтяжуючих обставинах

Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
37
Мова: 
Українська
Оцінка: 

за вбивство.

За КК ФРН 1871 року в редакції 1998 року та за станом на 1999 рік розділом 16 “Злочинні діяння проти життя” параграфом 211 встановлено кримінальну відповідальність за “тяжке вбивство” – при обтяжуючих обставинах, якими є: вбивство із садиських спонукань, для задоволення статевого потягу, з корисливих та інших ганебних спонукань, жорстоким способом або загально небезпечними засобами, або для приховання іншого злочинного діяння або полегшення його вчинення.
КК Іспанії 1995 року ст. ст. 139, 140 встановлена відповідальність за вбивство при обтяжуючих обставинах, до яких відносить: віроломство, за плату, за винагороду або за обіцянкою, з особливою жорстокістю.
За кримінальним правом Великобританії згідно ст. 1 Закону про вбивства 1957 року кваліфікація умисного вбивства як тяжкого (кваліфікованого) визначається однією обставиною: наявністю у винуватого “заздалегідь обдуманого злого умислу”. Він констатується при наявності у винуватого намірів протиправно умертвити іншу особу; протиправно нанести іншій особі тяжке тілесне ушкодження. Друга обставина розуміється такою, яка об'єктивно і реально тягне за собою смерть або потягла настання смерті.
Подібним чином визначаються та кваліфікуються аналогічні вбивства за законодавством Франції (ст. 221-3 КК) 1992 р.
Кримінальним законодавством деяких штатів Сполучених Штатів Америки, зокрема КК Штату Нью-Йорк дається визначення поняття вбивства: “вбивство означає вчинок, яким завдається смерть особі або дитині, яка ще не народилася, якою жінка була вагітна на протязі більше 24 тижнів…».
Тяжке вбивство першого ступеню буде мати місце при наявності таких обтяжуючих обставин:
потерпілим був службовець поліції і його було вбито в ході виконання ним своїх службових обов'язків, і обвинувачений знав або повинен був розумно вважати, що потерпілий є службовцем поліції;
потерпілим є службовець виправного закладу штату або місцевого органу і його вбито при таких же обставинах, що і поліцейського;
Під час вбивства обвинувачений знаходився примусово у виправному закладі, під вартою за вироком (при певних обставинах), або під час втечі із такого закладу, або із під варти. В час вчинення злочину обвинуваченому було більше 18 років. Такі злочини караються смертною карою, якщо присяжні не постановлять вердикт з вказівкою “без застосування смертної кари”. В такому випадку він засуджується до довічного ув'язнення.
Аналіз кримінального законодавства деяких країн світу дає підстави зробити висновок про те, що:
Умисні злочинні посягання на життя глав держав або урядів (королі, президенти, прем'єр-міністри) караються за спеціальними нормами.
Так звані “побутові” вбивства при обтяжуючих обставинах мають певні юридичні особливості: це – умисні вбивства, перелік обтяжуючих обставин (в пострадянських країнах – розширений, в європейських – звужений), визначений на нормативному рівні, та є вичерпним.
Розділ другий “Проблеми класифікації та кримінально-правової кваліфікації умисних вбивств при обтяжуючих обставинах за КК України”.
У першому підрозділі “Особливості (юридичного) складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 115 КК України” виходячи з положень Конституції України автор робить висновок, що дотримання законності при застосуванні кримінального законодавства під час здійснення правосуддя правозастосувач повинен дати правильну, на підставі та у відповідності до закону юридичну оцінку вчиненому діянню, у точній і суворій відповідності фактичних обставин суті і змісту кримінально-правової норми, що обирається. Тільки за такого підходу постановлений судом вирок може бути визнаний законним та обґрунтованим і давати оцінку від імені України (держави) щодо вчиненого злочину і особи засудженого. В юридичній літературі поширеною є думка про те, що при цьому слід враховувати ряд загальних умов, закріплених в процесуальному законодавстві та розроблених наукою кримінального права. До таких умов відносять:
1. Встановлення всіх фактичних і юридичних обставин вчиненого злочину і даних про особу винного (ст. ст. 22, 64 КПК України). Головним при цьому є визначення наявності або відсутності злочину.
2. Оцінка кожної ознаки злочину окремо та їх сукупності.
3. Застосування кримінально-правової норми у повній відповідності з її законодавчим визначенням.
Основне і важливе місце при визначенні вказаних умов набуває інститут складу злочину. Автор, повністю підтримуючи це теоретичне положення, розглядає склад злочину як сукупність чотирьох його обов'язкових елементів та відповідних юридичних ознак, які характеризують кожний з цих елементів. Стосовно вбивства при обтяжуючих обставинах постає вимога чіткого визначення всіх структурних складових складу злочину: об'єкта вбивства, об'єктивної і суб'єктивної сторін злочину, та суб'єкта цього посягання.
Об єкт злочину. КК України 2001 року в статті 1 на нормативному рівні визначив об'єкти кримінально-правової охорони, головним з яких визнав людину з її правами і свободами, що обумовлено Конституцією України (ст. ст. 3, 27), міжнародними правовими документами з прав людини. Такий підхід, в основі якого лежать індивідуальні права та свободи людини і громадянина, обумовив відмову від деяких ідеологічних ознак визначення поняття об'єкта злочину як “соціалістичних суспільних відносин, які охороняються радянським кримінальним правом” (Б. С. Никифоров, М. Й. Коржанський та інші вчені).
Автор вважає, що українські криміналісти, починаючи з 90-х років, в правовому розумінні більш правильно визначають, що об'єктом злочину повинні визнаватися не абстрактні суспільні відносини, а конкретні цінності (П. С. Матишевський, Є. В. Фесенко). Виходячи з цього, основними структурними частинами цінностей, що охороняються законом, слід вважати суб'єктів відносин та ті блага, що їм належать, тобто те, що задовольняє потреби людей, відповідає їх інтересам, цілям
Фото Капча