Ландшафтознавство

Отже, для більш детального дослідження сезонної динаміки ландшафту є сенс розрізняти його стани, тривалість яких менша фаз річного циклу. Такі стани ландшафту Н. Беручашвілі назвав стексами. Стекс – це проміжок часу тривалістю здебільшого від однієї до декількох діб, специфіка якого зумовлена погодою, співвідношенням функціональних процесів у ландшафті та динамічною тенденцією зміни його вертикальної структури.

На відміну від фаз річного циклу, які змінюють одна одну у строго визначеній послідовності й склад яких типово повторюється кожного року, стекси можуть неодноразово повторюватися протягом однієї фази (наприклад, середньовесняні дощові) й один тип стексу може змінюватися на декілька різних наступних (наприклад, дуже спекотний літняний стекс може змінитися або на літняний прохолодний або на літняний дощовий). Кожний рік специфічний за структурою зміни стексів, їх тривалістю, кількістю та складом.

Таким чином, стекси як дрібніші (меншої тривалості) проміжки фаз річного циклу, дають уявлення про зміни ландшафту, зумовлені не тільки обертанням Землі навколо Сонця, а й тими циркуляційними процесами в атмосфері, які накладаються на цей головний чинник сезонної динаміки. Стекси розкривають часову структуру фаз річного циклу ландшафту.

 

Крім сезонних та внутрішньодобових, ландшафт зазнає також змін, які проявляються у більших часових масштабах і охоплюють часові відрізки, тривалість яких більше року. Якщо добова та сезонна динаміка ландшафту мають чітко визначені рамки (відповідно – одну добу та один рік), то для проявів багаторічної динаміки «нижньою межею» можна вважати один рік, а «верхню межу» встановити не можна. Багаторічні динамічні зміни ландшафту можуть охоплювати сотні й тисячі років, а у випадку його катастрофічних змін – яскраво проявитися за один чи декілька років.

Якщо внутрішньодобова та сезонна динаміка ландшафту мають один провідний зовнішній фактор (обертання Землі відповідно навколо своєї осі та Сонця), то багаторічна динаміка зумовлена складною комбінацією чинників різної природи. Найбільш важливими є кліматичні осциляції та цикли різної періодичності, тектонічні рухи, багаторічні коливання рівня ґрунтових вод, вікові зміни деревостанів та сукцесія рослинності, зміни положення базисів ерозії тощо. Хоча ці чинники діють на ландшафт сумісно, кожний з них має свої часові закономірності. Їх накладання, яке проявляється в ефектах підсилення, нівелювання, інерційності реакцій та інших, призводить до складної поведінки ландшафту у багаторічному режимі його змін.

Попри цю складність, серед багаторічних динамічних змін ландшафту можна розрізнити три їх загальні типи, які виділяються за частотою і спрямованістю змін. Цими типами багаторічної динаміки ландшафту є флуктуаційні, квазіперіодичні та спрямовані (тренд) зміни (рис. 27).

Флуктуації – багаторічні зміни ландшафту, тривалість яких здебільшого не перевищує трьох років, й які полягають у загалом незначних відхиленнях стану ландшафту від його деякої середньо багаторічної норми. Отже, флуктуаційні зміни ландшафту не мають спрямованого у певному напрямку характеру. Їм також невластива й періодичність. Вони немов накладаються на триваліші багаторічні зміни ландшафту, але не можуть змінити їх періодичного або спрямованого напряму (див. рис. 27).

  

 

Чинники флуктуаційних змін ландшафту різноманітні. Часто їх спричинюють відмінності між гідрометеорологічними умовами окремих років. Наприклад, в окремі вологі роки, а особливо якщо поспіль йде декілька вологих років, досить суттєво змінюються умови зволоження ландшафтів. Їх річний водний баланс стає додатнім (ландшафт отримує більше вологи, ніж витрачає), що призводить до підйому рівня залягання ґрунтових вод, посиленому випаровуванню, продукуванню більшої кількості біомаси. Зміни вологості ґрунту та мікроклімату призводять й до зміщення проходження фенофаз у багатьох видів рослин, а також до того, що чимало їх однорічних видів у ці роки або різко зменшують свою чисельність, або й взагалі щезають. Із змінами водно-повітряного та температурного режиму ґрунту, вдового складу та продуктивності фітоценозів змінюється активність і популяційна структура угруповань мікроорганізмів. Внаслідок цього зазнають змін й темпи нагромадження мортмаси, швидкість її мінералізації та синтез гумусових речовин. Перезволоження ґрунту може призвести до активізації гравігенних процесів у схилових ландшафтних комплексах. Такі самі глибокі зміни зазнають ландшафти й під час надто сухих років.

Однак, аномально вологі або сухі роки лише зрідка слідують поспіль (дуже рідкісним є випадком їх повторення протягом трьох послідовних років). При поверненні гідротермічних умов ландшафту до їх середньобагаторічної норми його ґрунти, біоти та режим ґрунтових вод втрачають набуті за вологий чи сухий рік незвичні зміни. Здебільшого вони практично не позначаються на напрямку багаторічних змін ландшафтів або на їх довгоперіодичних циклічних змінах.

Крім добового та річного циклів, ландшафтам властиві й природні цикли більшої тривалості. Їх пов'язують з геліогефізичними ритмами – квазіперіодичними змінами сонячної активності, які викликають збурення магнітного поля Землі й циркуляції атмосфери. Внаслідок цього виникають й багаторічні коливання температури та зволоження. Найбільш відомі й такі, що відчутно позначаються на багатьох властивостях ландшафту, є 11-річні, 22 – 23 річні, 33-річні цикли. простежуються також й цикли, період яких близько 26 місяців, 3 – 4, 5 – 6, 80 – 90, 160