Лекційний курс з дисципліни "Гідроботаніка" (О. М. Гроховська)

порівняно невисоких з товстими стовбурами, малорозгалужених розеточних дерев (подібних до сучасних пальм і динного дерева) до великих справжніх дерев з добре розвинутим стовбуром і кроною; від дерев – до кущів, кущиків і різноманітних трав. Трав’янисті рослини більш пристосовані до освоєння нових екологічних умов.

2. Основи фітоценології

Поняття про фітоценоз. Сукупність організмів, взаємозв'язаних і взаємообумовлених загальним обміном речовин і енергії, назива­ють біоценозом. Рослини, що населяють біоценоз, створюють фітоценоз, тварини – зооценоз, а мікроорганізми – мікробоценоз.

Фітоценоз, рослинне угруповання – сукупність рослинних організмів на відносно однорідній ділянці, які перебувають у взаємодії між собою, з тваринами і навколишнім середовищем. Часто трапляються поєднання, що виникають внаслідок співжиття багатьох видів вищих і нижчих рослин. Фітоценоз є основною одиницею рослинності. Кожний фітоценоз харак­теризується певним видовим скла­дом. Морфологічна структура фітоценозу визначається просторовим розпо­ділом рослин.

Фітоценоз є динаміч­ною системою, якій властива сезон­на і різнорічна мінливість компо­нентів під впливом екологічних умов.

Нау­ка, що вивчає рослинні угрупован­ня (фітоценози), – фітоценологія. Це розділ геоботані­ки і біогеоценології (багато ботаніків ототожнюють фітоценологію з геоботанікою). 

Сформоване рослинне угруповання характеризується певним флористичним складом, структурою, ценотичними взаємовідношеннями і екологічною пластичністю його компонентів. У зв'язку з цим фітоценоз відріз­няється також певною ярусністю, покриттям, рясністю, життєвістю, фізіономічністю, періодичністю, сталістю виду тощо.

Компоненти фітоценозу відрізняються за рівнем їх участі в фітоценозі, переважно за створенням фітомаси і проективним вкриттям. Домінантами називаються переважаючі види, які завдяки оптимальним умовам інтенсивно розвиваються і займають провідне місце в угрупованні як за кількістю особин, так і за фітомасою. Кількість їх різна і залежить від структури ценозів, його флористичного складу і віку. У вертикальному розрізі водних рослинних угруповань розрізняють домінантів надводного, плаваючого і підводного ярусів. Такі рослин­ні угруповання називають полідомінантними. Угруповання, де окремі види складають 80-90%, нази­ваються монодомінантними, а при переважанні двох видів – бідомінантними.

В ценозах прибережно-водних рослин, як правило, домінують рогози вузьколистий, широколистий та очерет звичайний і визначають загальний аспект водотоку.

Види рослин, що відіграють важливу роль в складі угруповання, але менш істотну, ніж домінанти, цьо­го ярусу, називають співдомінантами. Наприклад, у непроточних або малопроточних ділянках водойм Полісся України в угрупованнях дрібних вільноплаваючих рослин домінантою є ряска мала, а співдомінантою – спіродела багатокоренева.

За впливом на фітоценотичне середовище розрізняють едифікатори – це види, які контролюють режим відносин угруповання і визначають його (можуть домінувати в угрупованні, але не обов’язково), і види-супутники (асектатори), які мало впливають на створення середовища всередині угруповання. Наприклад, осока є едифікатором в осоково-різнотравних угрупованнях. Асектатором прибережних повітряно-водних фітоценозів може бути паслін солодко-гіркий або незабудка болотна.

Водні фітоценози переважно складаються невеликою кількістю видів, особливо у водоймах з низькою прозорістю води. Часто вони складаються лише з одного виду або з невеликою участю інших видів. Це чисті або майже чисті одноярусні фітоценози цього виду (зарості очерету звичайного або рогозу вузьколистого).

Маловидові спрощені угруповання досить широко представлені серед усіх груп водних рослин, а у водоймах з низькою прозорістю води вони переважають над іншими, складніше влаштованими угрупованнями. У водоймах з високою прозорістю води, крім одновидових одноярусних ценозів, зустрічаються ценози з одним або декількома домінуючими видами, до яких приєднується велика кількість супутніх видів, які розчленовані на декілька ярусів.

Синузія – екологічно і просторово ві­докремлена частина рослинного угруповання (фітоценозу). Скла­дається з рослин однієї або кількох екологічно близьких життєвих форм, іноді синузію може становити одна популяція.

Вертикальна структура фітоценозів. Вертикальне розчленування рослинного угруповання за рахунок контрастних за висотою життєвих формам рослин називають ярусністю, а екологічно відособлені структурні частини – ярусами.

Ярусність – характерна ознака рослинного угруповання. За несприятли­вих умов існування розвиваються одноя­русні угруповання, а за оптимальних – багатоярусні.

У вертикальному розчленуванні водних рослинних угруповань розрізняються три основних яруси:

• надводний з під′ярусами (або ярусами) за висотою: високих, середніх і низьких надводних рослин;
• плаваючий з вільноплаваючих і укорінених рослин з плаваючим листям;
• підводний з під′ярусами (або ярусами) за висотою: високих, середніх і маленьких придонних рослин (трав).

Розподіл рослин за ярусами визначається їх вибагливістю до екологічних факторів. В одному ярусі ростуть види, близькі за вибагливістю до умов освітленості, мінерального живлення тощо, тобто види екологічно рівноцінні.

Ярусність рослинного угру­повання має велике біологічне значення. Завдяки їй на обмеже­ній ділянці поселяються і спів­існують види різної екологічної вибагливості, виникають стійкі фітоценози, що вирізняються ви­сокою продуктивністю.

Рясність. Характерною ри­сою рослинного угруповання є рясність виду – кількісна участь його особин у формуванні ценозу. Вона залежить від біологічних властивостей виду, умов місцез­ростання і фітоценотичних якос­тей і може бути виражена кількіс­тю особин на одиницю площі, ма­сою органічної речовини, пло­щею, розселення та ін.

Рясність виду залежить від інтенсивності його життєвих процесів, здатності розвивати фотосинтезуючу і поглинальну по­верхні. Завдяки цьому вони легко конкурують з іншими рослинами за світло воду, мінеральні речо­вини і досягають значного роз­витку.

Рясності виду сприяє насін­не і вегетативне розмноження. У флорі водойм, як правило, переважають багаторічні рослини з