Логіка

 

Висловлювання – це осмислений вираз звичайної мови, в якому йдеться про наявнiсть або вiдсутнiсть певних властивостей та зв’язкiв у явищ чи предметiв.

Наприклад: Сьогоднi вранцi пройщов дощ. Ластiвки лiта- ють низько, отже увечерi буде дощ. У висловлюваннi опи- сується деяка ситуацiя i стверджується наявнiсть або вiдсу- тнiсть зв’язку мiж дослiджуваними явищами, вираженими за допомогою понять.

 

Теорiя – набiр понять та висловлювань, логiчно зв’язаних мiж собою.

Теорiя – це система знань, що стосується певної областi до- слiджень. Поняття i висловлювання теорiї пiдпорядкуванi й зв’язанi мiж собою як формально, так i змiстовно. Функцiї теорiї полягають у систематизацiї, поясненнi та виявленнi закономiрностей дослiджуваних явищ. Кожна наука перед- бачає наявнiсть певної теорiї: логiка, фiзика, соцiологiя то- що.

 

На вiдмiну вiд чуттєвого пiзнання, рацiональна його ступiнь передбачає вольову та цiлеспрямовану дiяльнiсть, що визначає- ться питаннями: що спiльного у предметiв того чи iншого класу? чому i як здiйснюється те чи iнше явище? як взаємодiють пре- дмети? якi закономiрностi їх розвитку? та подiбнi питання [Вой- швилло, Дегтярев, с. 11].

Iнтелектуальна дiяльнiсть передбачає застосування специфi- чних методiв: аналiз, синтез, абстрагування, порiвняння, узагаль- нення, пояснення тощо, за допомогою яких формуються поняття, висловлювання та теорiї. До прийомiв iнтелектуальної дiяльностi

 

 

також вiдносять i операцiї над поняттями та висловлюваннями: означення, подiл, класифiкацiя, узагальнення, обмеження, дове- дення, спростування, виведення одного висловлювання з iнших.

Метою рацiонального пiзнання у будь-якому його проявi є до- сягнення iстинного знання про предмет дослiдження. Iстина є по- лiсемантичним поняттям i може трактуватися по-рiзному. Iстин- ним може називатися: знання, яке вiдповiдає дiйсностi; знання, що отримало емпiричне пiдтвердження; знання, iстинне за до- мовленiстю (аксiома) ; несуперечливе, узгоджене знання, очевидне знання тощо. Логiка оперує поняттям iстини, не опираючись на теорiї iстини, а приймаючи iстинне знання (iстиннi висловлюван- ня) як даннiсть. Г. Фреге визначає логiку як науку про найзагаль- нiшi форми буття iстини, тобто в рамках логiки дослiджуються властивостi iстини, незалежно вiд того, як вона була отримана.

У процесi наукового пiзнання та при вирiшеннi практичних задач ми не завжди опираємось безпосередньо на досвiд, часто доводиться звертатися до знання, що було отримане ранiше. Спiв- ставляючи мiж собою iстиннi положення, ми можемо отримувати новi знання, обгрунтовувати положення iстиннiсть яких ще не встановлена, спростовувати чи доводити припущення та гiпотези [Горский Таванец, с. 13]. Фактично, логiчнi теорiї представляють собою механiзм отримання нового iстинного знання з вже вiдо- мого iстинного знання. Процес виведення нового знання з вже вiдомого займає чiльне мiсце у дiяльностi вчителя: кожне невiдо- ме учням знання вчитель має обгрунтувати та вивести з вiдомих дiтям положень.

Вивiдним знанням називається знання, отримане шляхом застосування законiв логiки до iстинних, доведених положень, без задiяння досвiду та практики безпосередньо.

Логiка вивчає способи отримання вивiдного знання. Основ- ним завданням логiки є вивчення способу отримання з одних ви- словлювань iнших, незалежно вiд змiстовної наповненостi цих ви- словлювань. При цьому передбачається, що не потрiбно брати до уваги конкретний змiст посилок, чи безпосередньо перевiряти ви- сновок. Вивiдне знання, отримане шляхом виведення з посилок, має бути iстинним уже в силу логiчного зв’язку, що має мiсце мiж посилками та висновком у мiркуваннi.

 

Логiка – це наука про такi способи мiркувань, у яких з iстинних вихiдних положень отримуються iстиннi результати [Мар- ков, с. 5].

 

Таким чином, логiка вивчає збереження (пронесення) iсти- ни вiд вихiдних положень до результуючих. Процес пронесен- ня iстинностi вiд вихiдних висловлювань до вивiдних, називає- ться мiркуванням, а наявнiсть зв’язку, що забезпечує пронесення iстинностi – називається логiчним слiдуванням, що є централь- ним вiдношенням логiки. Тому логiку часто називають наукою про логiчне слiдування.

Логiчне слiдування дає можливiсть отримувати iстинне зна- ння з iстинних вихiдних положень й, таким чином, має мiсце у кожному правильному мiркуваннi. За рахунок логiчного слiдува- ння здiйснюється зв’язок положень теорiї, реалiзується пояснення та передбачення. Слiдування лежить в основi операцiй означен- ня, пiдведення пiд поняття тощо, дозволяє будувати доведення та спростування, встановлювати причнний зв’язок.

 

 

Логiка – невiд’ємний елемент класичної освiти вiд початку формування освiтньої системи, тiсно пов’язана з природничими та гуманiтарними науками. Логiчнi знання складають основу на- укової дiяльностi студента, вивчення курсу логiки допоможе сту- денту сформувати уявлення про основнi прийоми i методи рацiо- нального пiзнання та оперування абстрактними об’єктами, оформ- лення результатiв та пiдведення пiдсумкiв пiзнавальної дiяльно- стi. Студент має усвiдомити зв’язок мiж формами рацiонального пiзнання, спосiб їх об’єднання в теорiї, принципи функцiонува-