Логіка

По завершенню курсу логiки студент має вмiти:

• узгоджено формулювати набутi знання, встановлювати їх логiчну структуру, зв’язки та закономiрностi;
• формулювати та обгрунтовувати висновки з отриманої iн- формацiї, будувати коректне доведення власної тези, визна- чати помилки в обгрунтуваннях, спростовувати хибнi тези;
• виявляти у текстi мiркування, їх вихiднi положення та висновки, обгрунтовувати чи спростовувати їх;
• мiркувати вiдповiдно до законiв логiки, знаходити помилки, пов’язанi з порушенням законiв логiки;
• правильно оперувати поняттями, здiйснювати пiдведення пiд понятття, формулювати означення поняття, аналiзувати професiйну термiнологiю;
• здiйснювати правильний подiл понять, класифiкувати, уза- гальнювати та обмежувати поняття.

Впровадження логiчних знань у педагогiчнiй дiяльностi має велике значення для формування критичного та рацiонального мислення учнiв. Робота педагога полягає не тiльки у переданнi знання, а й у виробленнi в учнiв навичок самостiйного оволодiн- ня знаннями та критичного аналiзу iнформацiї. Вивчення курсу логiки передбачає подальше застосовування отриманих знань у професiйнiй педагогiчнiй дiяльностi, вчитель повинен вмiти сам i навчити учнiв:

• рацiонально формулювати власну думку, встановлювати ло- гiчнi зв’язки мiж частинами висловлювання, тексту, мiрку- вання.
• критично оцiнювати iнформацiю, переглядати ї ї на предмет неузгодженостi, виявляти та лiквiдувати виявленi супере- чностi;
• коректно будувати аргументацiю власної думки, спростову- вати хибнi тези та знаходити помилки в аргументацiях iн- ших;
• правильно формулювати означення, встановлювати суттєвi та несуттєвi ознаки явищ та предметiв, пiдводити пiд поня- ття, виконувати iншi операцiї над поняттями;
• пояснювати властивостi явища, коректно виводячи їх з озна- чень та наявної iнформацiї, проводити аналогiї, робити аде- кватнi прогнози та припущення.

 

Обсяг курсу – 54 год., аудиторних – 36 год., самостiйних – 18 год.

 

Логiчна форма висловлювань

 

Явища та предмети, що нас оточують, володiють величезною кiлькiстю властивостей, серед яких можна видiлити властивостi, пов’язанi з формою. Формальнi властивостi притаманнi предме- ту розгляду в силу його форми, а не змiсту, смислу чи цiнностi для дослiдника. Тiло, що має форму кулi, можна котити, незале- жно вiд матерiалу, з якого воно зроблене. Дерев’янi, пластиковi, металевi кульки добре котяться на вiдмiну вiд прямокутних бру- скiв, навiть якщо вони склянi чи золотi. Це властивiсть форми, яка не залежить вiд змiсту. Так само формальнi властивостi при- таманнi конструкцiям нашої мови, моделям поведiнки, способам спiлкування та мiркуванням.

Формалiзацiя – це процес, у ходi якого вiдкидають змiстовну iнформацiю i зосереджуються на формi явища.

 

Основною структурною одиницею логiки висловлювань є ви- словлювання. Формальна логiка вивчає форму та властивостi ви- словлювань, що випливають з їх форми. Логiка не використо- вує мову як засiб спiлкування й вiдволiкається вiд осiб, що ви- користовують мову, тому мову формальної логiки не можна роз- глядати як механiзм зберiгання i передачi змiстовної iнформацiї. Формальна логiка вивчає суто синтаксичний аспект мови, а саме: способи зв’язку компонентiв висловлювань; способи формуван- ня правильних висловлювань; формальнi способи встановлення зв’язку мiж висловлюваннями тощо.

Висловлювання виражаються розповiдними реченнями i ма- ють iстиннiсне значення. У КЛВ висловлювання може бути iстин- ним або хибним. Класична логiка висловлювань оперує лише дво- ма iстиннiсними значеннями: iстина та хиба, тому КЛВ нази- вають двозначною або бiнарною логiкою. Є багато некласичних логiк, кожна з яких знаходить застосування у вiдповiдних науко- вих галузях, але для аналiзу нашої повсякденної мови ми будемо використовувати саме двозначну логiку, у якiй висловлювання можуть бути тiльки iстинними чи хибними.

Iстина в логiцi розумiється як властивiсть висловлювання, – висловлювання вважається iстинним, якщо воно вiдповiдає дiй- сностi. Якщо висловлювання не вiдповiдає наявному стану речей, воно вважається хибним.

Висловлювання – це осмислений вираз звичайної мови, якому можна приписати iстиннiсне значення.

 

Iстиннiсне значення – це абстрактний об’єкт, що ставиться у вiдповiднiсть висловлюванню: iстина – коли висловлюван- ня вiдповiдає дiйсностi, хиба – коли висловлювання не вiд- повiдає дiйсностi.

 

Iстиннiсть – це характеристика висловлювання, яка вказує на те, що iснує об’єкт – iстиннiсне значення, який може бути постав- лений у вiдповiднiсть висловлюванню. Цим об’єктом може бути iстина, хиба, а в некласичних логiках й iншi об’єкти.

Наприклад

<На вулицi йде дощ> – висловлювання. Воно осмислене (тоб- то ми розумiємо про що йдеться) i йому може бути приписане iстиннiсне значення: iстина, якщо дiйсно, виглянувши у вiкно, ми побачили, що йде дощ i хиба, якщо доща немає.

<Гарячий> – не висловлювання. Хоча це осмислений вираз, йому не можна приписати iстиннiсне значення. Для того, щоб встановити iстина це чи хиба, треба з’ясувати: хто гарячий? де вiн? чому i коли.

<Ходiмо зi мною! >, <Де вiн? >, <Коли буде дзвiнок? > – також не висловлювання (хоча й осмисленнi речення), так як їм також не можна поставити у вiдповiднiсть iстиннiсне значення.

 

Можливiсть приписувати iстиннiснi значення висловлюванням означає змогу принципово встановити вiдповiднiсть висловлюва- ння дiйсностi у певний час, у певному мiсцi. Так, висловлювання

<на вулицi йде дощ> iстинне, коли на вулицi в данний момент дiйсно йде дощ, не в Мiнську чи де-iнде, а саме у