Логістика та фактори її розвитку

Тривалість обробки усієї партії деталей визначається формулою:

   = (n-1) •   +   , 

 де– максимальна тривалість і-тої ТО.

3. Паралельно-послідовний - коли початок наступної технологічної операції залежить від тривалості попередньої. 

Тривалість обробки всієї партії деталей визначається формулою:

  =  n +   + C,

де- тривалість фінішної технологічної операції;

К –  кількість ТО (без фінішної);

С – зміщення.

Зміщення виникає тоді, коли деталі від технологічної операції з більшою тривалістю ( ) передається до технологічної операції з меншою ( ).

Зміщення визначається формулою:

С = ( ) • (n - 1)

Застосування одного з трьох способів руху предметів праці пов’язана з двома категоріями:

1. Пролежування предметів праці (логістична операція) - коли наступна деталь чекає своїє обробки, в той час як попередня обробляється. Ця категорія характерна для послідовного та  паралельно-послідовного способу.

2. Простоювання технологічного обладнання -  коли  верстат не працює, чекаючи наступної деталі, тому що технологічна операція має меншу довго тривалість,  ніж попередня. Ця категорія характерна для паралельного способу.

Застосування того чи іншого способу руху предметів праці залежить від багатьох факторів.  Основними з них є: вид продукції, що виготовляється; структура підсистеми виробництва; виробнича потужність логістичної системи; наявність програми, орієнтованої на зменшення виробничих запасів або на збільшення коефіцієнту використання обладнання і т. ін.

 

Тема 8. Логістика запасів

8.1. Категорії запасів

8.2. Види запасів

8.3. Основні системи управління запасами

8.1. Категорії запасів

Запас – певна сукупність елементів потоку, які не переміщуються у просторі, але переміщуються у часі. Запас  забезпечує безперебійність у роботі ЛС і одночасно спричиняє витрати на його зберігання.

У будь-який період часу в нормально функціонуючий ЛС можуть знаходитись запаси елементів постачання, збуту, а запаси предметів праці – у   випадку, коли  ЛС  виробнича. 

Рівень запасів, який  планується в ПЗ, визначається рівнянням  акселератора: 

    J = K • Д ,

де К – коефіцієнт нерівномірності попиту, визначається відношенням запланованого попиту до попиту базового періоду;

Д – рівень запасів базового періоду.

Запаси ПП потребують витрат двох типів:

1. Витрати   на придбання.

1.1. Фінансові кошти,  що використовуються  на закупівлю елементів постачання, а також відсотки по кредитам  при наявності  позики.

1.2. Витрати на відрядження робітників ПП.

1.3. Витрати на виконання ЛО:    завантаження–розвантаження, 

транспортування, перевірка якості елементів постачання і т. ін.

2. Витрати на зберігання.

2.1. Заробітна плата робітників складських служб.

2.2. Оренда приміщень або амортизаційні відрахування.

2.3. Витрати на обігрів, освітлення, підтримку необхідної температури і вологості в складських приміщеннях тощо.

2.4. Витрати на ЛО: сортування, комплектацію, облік, охорону та ін.

В середньому в виробничих логістичних системах витрати другого типу складають 15…35% від вартості запасів.

Для обліку і контролю запасів використовується графічний метод.

Розглянемо побудову графіків, відмітивши основні моменти:

1. Використовується  декартова система координат,  де вісь абсцис (ОХ) – це час (години, дні, місяці і т. ін.);  вісь ординат (OY) – це розмір запасу в кг,  , шт, кВт •год.

2. Поставки відображаються вертикальними лініями.

3. Лінія використання запасів – це лінія, яка з’єднує точки ординат, які відповідають величинам запасів у різні моменти часу. Ця лінія може бути прямою, кривою другого або третього порядку або мати вид сходинок.

В економічних розрахунках часто доводиться знаходити середній рівень запасів за період (Sm), для чого використовують різні методи. 

Розглянемо деякі з них:

1. Метод постачання (середнього арифметичного). 

Середній рівень запасів визначається формулою:

   =   / n ,

   де    - величина і-тої поставки,  в кг,  , шт. , кВт • год;

   n – кількість постачань  за період.

2. Метод трапецій. Цей метод дає більш точніший результат, ніж метод постачань. В основі методу лежить рівність площ фігур: прямокутника і фігури, що нагадує пилку (фігура М), зображених на графіку управління запасами.

Розглянемо етапи побудови такого графіку:   

1. Використовуючи декартову систему координат, де вісь ОУ (ордината) – величина запасу ( шт, кг,  , кВт•год ), ОХ – час, що відповідає періоду до останньої поставки.

2. Будуємо фігуру М, для чого з’єднуємо точки, координати яких позначимо Кі; Сі, Кі – величини запасів в і – й період часу, коли відбулось  постачання, причому величина постачання додається до запасу, який існував на той момент.   Наприклад, першого вересня запас на складі ПП. становив 10 елементів постачання, привезли 20 шт,  тому  Кі = 30 шт. Кількість запасів в наступний період (Сі) зменшилась на величину, що відповідає потребам системи, наприклад, запас першого вересня становив 30 шт; до 25 вересня продали 15 шт. виробів, тобто запас на 25 вересня – Сі = 15 шт.

 Фігуру М утворюють лінії:

- відрізок вісі ОХ:  від т. О до т. К  (величина першого постачання ) ;

-