Медико-соціальна експертиза тимчасової та стійкої непрацездатності

Для вирішення питання про працездатність хворого вимагається правильне формулювання клінічного та клініко-експертного діагнозу, які відображають:

-вираженість морфологічних змін;

-характер і тяжкість порушених функцій;

-етіологію захворювання;

-характер перебігу захворювання.

1. Визначення стану морфологічних змін необхідно для того, що саме морфологічні зміни часто мають основне значення для характеристики динаміки патологічного процесу, а звідси і для визначення клінічного прогнозу та для працездатності хворого. Наприклад, при трансмуральному інфаркті міокарда великої протяжності прогноз буде гірший, ніж при інтрамуральному інфаркті міокарда.

2.Характер і тяжкість порушених функцій. Праця є результат діяльності (функції) всього організму людини, тому під час клінічного обстеження важливо уточнити характер, тяжкість порушення функції як органа (системи), що є провідним в картині захворювання, так і всього організму в цілому.

Одна із особливостей клінічного обстеження хворих полягає в тому, що хворі, які направляються на МСЕК, часто вже мають певну установку: одні вважають себе інвалідами (іноді без достатніх підстав) і хочуть, щоб їх визнали такими, тому можуть перебільшувати свої скарги. Інші бажають залишатись на своїй роботі і хочуть, щоб на МСЕК визнали їх працездатними, а тому приховують прояви хвороби. Лікарі повинні підтвердити (або не підтвердити) скарги хворого даними об'єктивного обстеження. Все це відноситься як до Основного, так і до супутніх захворювань. Тому клінічне Обстеження повинно бути доповнене детальними Лабораторними, та інструментальними дослідженнями. Всі дані, отримані від хворого, потрібно підтвердити документальними даними - виписками із історії хвороби, висновками комісій, медичними довідками, даними з місця роботи і т.п.

3. Етіологія захворювання. Визначення етіології Утворювання може мати провідне значення як для оцінки клінічного і трудового прогнозу так і для встановлення причини (категорії) інвалідності.

Так, наприклад енцефалопатія може бути різної етіології — травматична, токсична, постінфекційна та ін. Від уточнення етіолігії в даному випадку залежить визначення причини інвалідності: каліцтво на роботі, професійне або загальне захворювання.

4. Характер перебігу захворювання. Врахування характеру перебігу захворювання може мати вирішальне значення при винесенні експертного рішення. При повільно прогресуючому    перебігу    захворювання    або при   відносно стабільному характері патологічного процесу, клінічний, а відповідне і трудовий прогноз є позитивнішим, ніж при гострому або підгострому його перебігу.

Однією із важливих особливостей експертного обстеження є його комплексність. Тобто, повинні бути враховані всі патологічні зміни, які є у хворого, а також компенсаторні механізми, що розвинулись. Одночасно з уточненням клінічної характеристики стану хворого, для винесення експертного рішення, не менш важливо оцінити характер праці хворого, умови його роботи по основній спеціальності. В ряді випадків праця є стимулом, що сприяє розвитку компенсаторних механізмів організму і. Таким чином, лікувальним фактором.

При деяких захворюваннях клініко-трудовий прогноз може бути позитивним тільки в тих випадках, коли хворий може здійснювати рекомендації лікарсько-профілактичних заходів. Наприклад, харчовий режим і дієта при захворюванні органів травлення, систематичні ін'єкції інсуліну при цукровому діабеті.

При необхідності, для уточнення соціального фактора, треба мати копії трудових книжок, виробничі характеристики,, акти матеріально-побутових умов та ін.

Таким чином, всю первинну документацію на хворого, що направляється на МСЕК, підготовлюють лікарсько-консультативні комісії ллікувально-профілактичних закладів.

Отже, клінічно-експертне обстеження хворих складається із двох етапів: перший - обстеження хворого в лікувальному закладі, нагляд за перебігом патологічного процесу, проведення необхідних лікувально-профілактичних заходів та врахування їх наслідків, дослідження усіх функцій, органів і систем лікарями необхідних клінічних спеціальностей. Другий етап - обстеження у MСEK, вивчення матеріалів із лікувально-профілактичних закладів, науково-дослідних інститутів і т.п., обстеження лікарями-спеціалістами МСЕК і, як завершення всього процесу обстеження, колегіальне обговорення з врахуванням усіх представлених, даних і, винесення експертного рішення. Як   показує    практика,    основними причинами,    які знижують ефективність взаємодії лікувально-профілактичний закладів    і    лікарсько-консультативних   комісій   з медико-соціальними експертними комісіями, є:

>направлення    хворих    без    проведення    необхідного лікування;

>направлення      хворих      без      спроб     раціонального працевлаштування;

>направлення  хворих без  необхідних  лабораторних та інструментальних обстежень;

>направлення хворих з неуточненим діагнозом;

>несвоєчасне направлення хворих на МСЕК;

>необґрунтоване направлення хворих на МСЕК.

Своєчасність направлення хворого на МСЕК є надзвичайно важливим моментом. Перш ніж направити хворого на МСЕК, лікар повинен використати всі можливості відновлювального лікування, спробувати раціонально працевлаштувати хворого, що може допомогти уникнути встановлення інвалідності. Поряд з передчасним направленням хворих до МСЕК  трапляються випадки   направлення    із запізненням;

Слід пам'ятати, що підставою для направлення хворого на МСЕК є виникнення у хворого ознак інвалідності, а не закінчення 4-місячного терміну лікування з тимчасовою непрацездатністю. Лікар, у випадку несприятливого трудового Прогнозу повинен приступити до підготовки документів на І МСЕК раніше зазначеного строку. Це дозволить скоротити терміни тимчасової непрацездатності і своєчасно приступити до розробки індивідуальної програми реабілітації інваліда

Наш досвід показує, що дуже важливим при направленні хворого на МСЕК є детальне його обстеження в лікувально-профілактичних закладах (ЛПЗ) і правильність оформлення всіх документів. Там, де ЛКК лікувально-профілактичних закладів правильно оформляють