Механізм виконання дохідної частини державного бюджету та його вдосконалення

На сьогоднішній день на збільшення дохідної частини Державного бюджету України негативно впливає чимало факторів, зокрема існування тіньових схем ведення бізнесу, надання податкових пільг, неузгодженість потреб у податкових надходженнях з можливостями їх отримання, недосконалість правових норм щодо забезпечення державного контролю в процесі управління ресурсами. Все це сприяє прийняттю неефективних та суб’єктивних бюджетних рішень як на стадіях складання, розгляду та затвердження бюджету, так і на стадії його виконання.

У сучасних умовах господарювання нагальні проблеми у формуванні дохідної частини бюджету продовжують залишатися непоміченими, живлячи тіньову економіку з її негативними наслідками та створюючи підґрунтя для корупції [72].

Тому, першочерговим завданням є створення системи виконання державного бюджету, яка давала б змогу забезпечувати контроль за відповідністю державних доходів прийнятому закону про бюджет на поточний бюджетний рік, а також рівномірний розподіл надходжень і витрат у часі, підтримання їх пропорційності упродовж бюджетного року.

Для побудови такої системи, в першу чергу необхідно вжити заходів, спрямованих на вирішення актуальних проблем в аспекті казначейського обслуговування дохідної частини державного бюджету. Для ефективного виконання дохідної частини бюджету необхідною є побудова продуктивної системи планування і прогнозування доходів бюджетів.

Сьогодні дедалі більше приділяється уваги плануванню податкових доходів, проте недостатня розробленість методології забезпечення бюджетного планування доходів свідчить про недосконалість чинних підходів до прогнозування. Тому актуальної проблемою у сучасних умовах господарювання є створення системи планування не лише податкових, а й неподаткових доходів, гармонійно вбудованої в систему бюджетного менеджменту, орієнтованого на результат [72].

З метою забезпечення своєчасності і повноти фінансування, здійснення контролю за використанням бюджетних коштів фінансові органи і відділення Державного казначейства на місцях повинні тісно співпрацювати між собою, а також організовувати свою діяльність у взаємодії з органами виконавчої влади. Виконання державного бюджету за доходами передбачає тісне співробітництво безпосередньо казначейських і податкових органів.

На сьогодні їхня співпраця регламентується Порядком взаємодії між органами Державного казначейства України та органами Державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженим Наказом Державного казначейства України та Державної податкової служби № 74/194 від 25. 04. 2002р.

Проте для отримання ефективного результату доцільним є розширення взаємної роботи казначейських і податкових органів, зокрема в напрямку створення єдиної інформаційної системи казначейства і податкової служби з метою оптимізації діяльності, забезпечення високого рівня контролю, значної економії витрат часу і коштів.

На даний момент в системі Державного казначейства для обслуговування бюджетів діє програмний продукт – автоматизована система «Казна», що дає можливість спостерігати за рухом коштів бюджетних установ.

Одним із пріоритетних завдань, які стоять перед розробниками даного програмного продукту, є спрощення та уніфікація звітності з виконання бюджетів за доходами.

Форми звітності повинні бути зрозумілими у заповненні, простими у користуванні та мають:

• відповідати загальноприйнятим вимогам міжнародних стандартів;
• базуватися на даних бухгалтерського обліку та звітності.
• бути оптимальними за своєю кількістю й складом статистичних показників;
• розкривати кількісні та якісні сторони явищ, що вивчаються;
• бути зручними для заповнення, розроблення та створення програм електронної обробки;
• не дублювати діючі форми статистичної звітності [41].

Відсутність уніфікованої та спрощеної звітності сприяє невідповідності даних звітності органів Державного казначейства та головних розпорядників бюджетних коштів, що зумовлено недостатньою роботою з фахівцями щодо дотримання діючих законодавчо-нормативних актів; відсутністю проведення необхідних економічних навчань щодо вивчення інструктивних та нормативних актів; недостатньою відповідальністю фахівців за порушення нормативних документів та доручень вищестоячих органів Державного казначейства. Таким чином, у процесі складання консолідованої звітності про виконання державного бюджету стають явними помилки і порушення чинного законодавства з виконання бюджетів, допущені як працівниками органів Державного казначейства, так і розпорядниками бюджетних коштів.

Зокрема, проблемним питання залишається дотримання вимог Інструкції про порядок складання фінансових звітів установами та організаціями, які отримують кошти державного бюджету, затверджені наказами Державного казначейства України і зареєстрованих у Міністерстві юстиції щодо тотожності даних зведеної звітності головних головних розпорядників бюджетних коштів її аналогічним зведеним даним органів Державного казначейства.

Розбіжності у звітах про надходження і використання власних коштів бюджетних установ у частині надходжень у натуральній формі найчастіше обумовлені порушенням вимог нормативних актів, невнесенням розпорядниками бюджетних коштів відповідних змін до своїх кошторисних призначень.

Для мінімізації та уникнення подібних ситуацій територіальні органи Державного казначейства повинні проводити з розпорядниками відповідну роботу, спрямовану на усунення можливих порушень, зокрема в напрямі:

• посилення контролю з боку Державного казначейства за дійсністю зобов’язань на стадії їх прийняття у разі законодавчого врегулювання питання згідно з пропозиціями Державного казначейства;
• запровадження суцільного обліку зобов’язань, що може бути здійснений тільки з урахуванням внесених змін до чинного законодавства;
• реструктуризації кредиторської заборгованості бюджетних установ;
• вирішення питання щодо списання або визначення джерел погашення такої заборгованості [68].

Вагоме місце посідає питання оптимізації системи бухгалтерського обліку. Наявність різних структур, процедур документообігу, двох планів рахунків: з виконання бюджетів та кошторисів доходів і видатків, використання різного програмного забезпечення – все це підлягає реформуванню шляхом переходу на єдині методологічні засади бухгалтерського обліку і звітності, переведення бухгалтерського обліку у державному секторі на вимоги міжнародних стандартів, а також створення уніфікованого організаційного та інформаційного забезпечення.