Механізм виконання дохідної частини державного бюджету та його вдосконалення

1) оптимізація казначейської інфраструктури;

2) впровадження міжнародних стандартів у роботі ДКУ;

3) вдосконалення підходів до фінансової звітності про виконання державного бюджету за доходами;

4) використання зарубіжного досвіду виконання державного бюджету;

5) модернізація програмного забезпечення у роботі казначейства.

Отже, подальший розвиток системи Державного казначейства України пропонується пов'язувати із удосконаленням існуючих та створенням нових механізмів у напрямі зосередження та централізації фінансових ресурсів в єдиній структурі органів Державного казначейства України та посиленні контрольних функцій з боку держави за своєчасним і повним надходженням до бюджету фінансових ресурсів та їх ефективним використанням.

Одним із шляхів досягнення стимулювання комплексного і динамічного регіонального розвитку, посилення ролі органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади є заходи з децентралізації видатків та реформування міжбюджетних відносин. Ухвалення нового Бюджетного кодексу України в 2014 році стало вагомим кроком на шляху до модернізації міжбюджетних відносин. У цьому Кодексі здійснено розмежування на довгостроковій основі доходів та видатків бюджетів усіх рівнів, визначено склад закріплених і власних доходів місцевих бюджетів, встановлено фінансові нормативи бюджетної забезпеченості, урегульовано систему міжбюджетних трансфертів [1].

Відсутність фінансової самодостатності невеликих територіальних громад призводить до погіршення якості суспільних послуг, що ними надаються, а спрямування на виконання делегованих повноважень частини доходів 2-го кошику позбавляє такі місцеві бюджети фінансових ресурсів на виконання власних повноважень, саме за рахунок яких має здійснюватись не тільки розвиток, але й підтримка в належному стані інфраструктури місцевих громад. Вищевказане також дає підстави очікувати зменшення наявних дисбалансів та стимулювання розвитку громад шляхом проведення в Україні адміністративної реформи та укрупнення первинних громад.

За даними Державного казначейства України протягом січня-вересня 2010-2014 років частка трансфертів з державного бюджету в доходах місцевих бюджетів України зростала. Так, у 2010 р. вона становила 45, 9%, у 2011 р. – 44, 2%, у 2012 р. – 45, 4%, у 2013 р. – 45, 1%, у 2014 році – 49, 8%. [20]. Збільшення витрат на дотації та субвенції місцевим бюджетам пов'язане із значною диференціацією умов і рівня розвитку економіки регіонів, а, отже, і можливостей акумулювання податків (така ж ситуація спостерігається і всередині окремих регіонів).

Потребує удосконалення механізм стимулювання місцевих органів влади до нарощування дохідної бази. Удосконалення його можливе у врахуванні додаткового фінансового ресурсу, який залишається у розпорядженні місцевих бюджетів з метою стимулювання до нарощування дохідної бази, стану виконання доходів 1-го кошику за останні три звітні періоди.

Заслуговує на увагу також практика ряду країн щодо створення системи надання фінансової допомоги найбіднішим регіонам, розподіл якої залежить лише від чинників, які впливають на видаткові потреби та доходний потенціал бюджету, і процедура розрахунку фінансової допомоги не позбавляє її одержувачів зацікавленості у зростанні власних бюджетних доходів. Для усунення регіональних диспропорцій доцільно створити Фонд підтримки та сприяння розвитку регіонів України, який сприятиме ефективному використанню коштів державного бюджету, які спрямовуються на реалізацію інвестиційних проектів у вигляді державних субвенцій [73].

Деякі автори вбачають витоки проблеми виконання Державного бюджету на місцевому рівні.

Законодавчі акти, програми та інші нормативні документи, які визначають обсяги видатків Державного і місцевих бюджетів, здебільшого приймаються без належного урахування можливос¬тей економіки. Недостатньо високий рівень обґрунтованості місцевого бюджетування спричинений відсутністю в Україні стратегічного бачення пріоритетів та завдань регіонального розвитку держави. Загалом, сьогодні активно розробляються шляхи вирішення окреслених проблем місцевого бюджетування, наприклад, дміністративно-територіальну реформу, яка:

• створить базовий рівень місцевого самоврядування, що буде мати адміністративну і фінансову здатність забезпечувати якісні публічні послуги;
• об’єктивно встановить з боку держави обсяги видатків місцевих бюджетів, що враховуються під час визначення міжбюджетних трансфертів вирівнювання;
• відокремить функцію надання послуг від функції контролю за якістю послуг.

Проблема фінансового забезпечення розвитку територій властива фактично усім країнам. Її суть в тому, що адміністративно-територіальні одиниці, на які розділена кожна держава, мають різну податкову базу і фінансовий потенціал, що є наслідком нерівномірності територіального розміщення природно-ресурсного потенціалу та виробничих сил.

Актуальність проблеми обумовлена незабезпеченістю місцевих бюджетів України фінансовими ресурсами, їх нездатністю надати мінімальний рівень державних послуг.

Тенденція, що склалася в Україні, суперечить стабільності зростання ролі місцевих бюджетів в економічному й соціальному розвитку країни і не відповідає потребам зміцнення місцевого самоврядування. Ігнорується бюджетна автономія регіональної влади та існує значна залежність дохідної частини регіональних та місцевих бюджетів від центру. Тому забезпеченість бюджетно-фінансовими ресурсами органів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень є однією із важливих умов стабільного розвитку територіальних громад. Практика свідчить про недостатність прибуткової бази місцевих бюджетів для забезпечення виконання функцій, які виконує місцеве самоврядування, тому проблеми формування доходів місцевих бюджетів заслуговують на особливу увагу [25].

Для вирішення проблем формування доходів місцевих бюджетів необхідно:

• чітке законодавче закріплення бюджетних повноважень і відповідальності влади при формуванні доходної частини місцевих бюджетів;
• формування дохідної частини на підставі об'єктивної оцінки їх податкового потенціалу;
• використання стабільних базових показників та нормативних розрахунків від державних показників до місцевих бюджетів;
• підвищення контролю при сплаті та використанні доходів місцевих бюджетів; здійснювати пошук альтернативних джерел наповнення доходної частини бюджетів фінансовими ресурсами.

Надання більшої самостійності місцевим органам влади у формуванні та виконанні місцевих бюджетів сприятиме