Механізм виконання дохідної частини державного бюджету та його вдосконалення

 

 

 

Розробка та реалізація бюджетної політики як центральної складової економічної політики держави вимагає аналізу стану та проблем національної економіки країни, виявлення можливостей з урахуванням передумов, цілей, наявних бюджетних ресурсів, побічних ефектів тощо, отже постійного контролю та аналізу за використанням бюджетних ресурсів, що вимагає бюджетного моніторингу.

Бюджетний моніторинг, або моніторинг функціонування бюджетної системи України, займає особливе місце в системі моніторингу [20].

Бюджетний моніторинг є специфічною складовою макроекономічного моніторингу. Його мета – забезпечити постійні спостереження та аналіз реалізації бюджетної політики, оцінку практичної дієвості бюджетної системи на основі бюджетного обліку та бюджетної статистики з метою з’ясування суб’єктивних її недоліків, програми та подальшої розробки оптимального проекту державного бюджету, а також формування адекватних умов його виконання на майбутню перспективу.

Бюджетний облік – це науково обґрунтована система спостереження, відображення, узагальнення та контролю за змінами, що мають місце в бюджетному процесі. Завдяки бюджетному обліку забезпечується інформаційна база для аналізу надходжень та видатків бюджету. Бюджетний облік – це функція Державного казначейства щодо касового виконання бюджету. Взагалі слід зазначити, що у світовій практиці існують декілька систем касового виконання бюджету: банківська, казначейська та змішана. В Україні введена казначейська система касового виконання бюджету [20].

Бюджетна статистика в рамках бюджетного моніторингу теж виконує певні задачі стосовно аналізу здійснення основних напрямів бюджетної політики. Показники бюджетної статистики є найважливішими показниками бюджетної політики.

Мета моніторингу – дослідження бюджетного процесу, визначення ризиків і загроз фінансової стабільності бюджету.

Для здійснення моніторингу використовують такі методи [20]:

- методи вертикального і горизонтального аналізу даних звітності про виконання бюджету;

- методи порівняльного аналізу даних;

- методи групування;

- метод ланцюгового розміщення,

- метод тредового аналізу;

- метод факторного аналізу.

Моніторинг та оцінка є інструментами, що дозволяють отримати необхідні дані для ефективного управління програмою як у поточному році, так і у середньостроковій перспективі. Результати оцінки бюджетних програм відображають ступінь досягнення мети програми та ефективності витрачання бюджетних коштів. Це є підставою для прийняття рішення про продовження реалізації програми у наступних роках, її удосконалення або призупинення.

Бюджетний моніторинг можуть здійснювати уповноважені державні органи та недержавні організації.

Громадські організації здійснюють зовнішній незалежний громадський бюджетний моніторинг.

Результатом такого моніторингу є адвокація прийняття змін у політиці на місцевому та державному рівні.

Проведення громадськими організаціями бюджетного моніторингу сприяє зростанню бюджетної прозорості.

Розробка системи моніторингу починається зі з’ясування таких питань [20]:

• що саме необхідно знати про програму;
• чому саме ця інформація важлива;
• яким чином і хто використовуватиме отриману інформацію;
• засоби систематизації та подання інформації.

Потім необхідно підготувати форми для збору інформації, передбачити методику обробки та аналізу одержуваної інформації, а також планування процедур подальшого використання отрима; них даних.

Надалі визначаються:

• показники виконання програми;
• методи і джерела збору даних;
• періодичність проведення моніторингу;
• відповідальні за проведення моніторингу;
• витрати на проведення моніторингу.

На відміну від ревізії, перевірки чи аудиту, що здійснюються уповноваженими органами, моніторинг не є разовим контрольним заходом, який здійснюється, у певний проміжок часу. Про проведення моніторингу підконтрольний об'єкт не повідомляється, за його результатами не складається акт, довідка чи будь-який інший документ.

Бюджетний моніторинг концентрує увагу на існуючих та потенційних проблемах впровадження програми, та, за необхідності, стимулює розробку заходів задля виправлення ситуації.

 

 

Доходи бюджету – це частина централізованих фінансових ресурсів держави, необхідних для виконання покладених на неї функцій. Вони виражають економічні відносини, які виникають у процесі формування фондів грошових ресурсів і поступають у розпорядження органів влади різних рівнів.

Згідно статті 2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету – це податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за адміністративні послуги, власні надходження бюджетних установ) [1].

Бюджетна система України складається з Державного бюджету та місцевих бюджетів. Зведений бюджет є сукупністю показників Державного та місцевих бюджетів, що використовуються для аналізу та прогнозування економічного і соціального розвитку держави.

Для дослідження доходів Зведеного бюджету будемо використовувати матеріали Комітету Верховної Ради України з питань бюджету та Державного комітету статистики України.

За результатами 2014 року згідно даних таблиці 1 до зведеного бюджету України надійшло 314, 506 млрд. грн.. Порівняно з 2013 роком доходи зведеного бюджету збільшилися на 15, 2%, або на 41, 539 млрд. грн., в тому числі доходи Державного бюджету зросли на 15, 9% (абсолютний приріст склав 32, 059 млрд. грн.) та доходи місцевих бюджетів – на 13, 3% (абсолютний приріст склав 9, 480 млрд. грн.).

У порівнянні з 2010 роком обсяг доходів зведеного бюджету в 2014 році збільшився на 142,