Механізм виконання дохідної частини державного бюджету та його вдосконалення

Основним джерелом власних надходжень установ, які утримувалися за рахунок коштів державного бюджету, була плата за послуги, що надаються бюджетними установами, – 10 млрд. 665, 5 млн. грн. або 64, 5% загальної суми. Ці надходження склали 111, 9% затвердженого і 94, 5 уточненого планового обсягу. Решта власних надходжень бюджетних установ – це кошти, перераховані юридичними або фізичними особами для виконання окремих доручень та інвестиційних проектів, а також благодійні внески, гранти і дарунки – 5 млрд. 858, 8 млн. грн. або 35, 5 відсотка. Затверджені законом річні обсяги за цими надходженнями перевищені у 17, 7 рази, рівень виконання планових показників (з урахуванням внесених змін) становив 98, 7 відсотка.

Доходи спеціального фонду Державного бюджету у 2012 році затверджені в обсязі 51 млрд. 148, 8 млн. гривень. З урахуванням змін, внесених впродовж бюджетного року розпорядниками коштів, плановий обсяг доходів спеціального фонду, в цілому, збільшено на 6 млрд. 703, 7 млн. грн. і встановлено в сумі 57 млрд. 852, 4 млн. гривень. Фактичні надходження до спеціального фонду становили 45 млрд. 869, 9 млн. грн. або 89, 7% обсягу, затвердженого законом, і 79, 3% річного плану з урахуванням внесених змін.

У 2012 році до спеціального фонду не надійшло 11 млрд. 982, 5 млн. грн. або 20, 7% запланованих доходів [82].

Крім того, до спеціального фонду не надійшло 4 млрд. 149, 5 млн. грн. запланованих надходжень від продажу землі і нематеріальних активів; 926, 4 млн. грн. плати за послуги, що надаються бюджетними установами; 921, 2 млн. грн. мита на нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, що ввозяться суб’єктами підприємницької діяльності, тощо.

Доходи спеціального фонду у 2012 році, у порівнянні з 2011 роком, зросли на 6 млрд. 31, 8 млн. грн. або 15, 1%, а реально (з урахуванням індекса-дефлятора 1, 291) – зменшилися на 10, 4 відсотка. Частка загальнодержавних податків і зборів у доходній частині спеціального фонду у минулому році зросла на 14, 9% пункти і досягла 65, 8% загальної суми. При цьому їх номінальні обсяги збільшилися на 9 млрд. 921, 7 млн. грн. або майже в 1, 5 рази.

 

 

 

Сучасному етапу економічного розвитку в Україні притаманні деякі позитивні зрушення у фінансовій сфері: певна стабілізація грошової системи завдяки монетарній політиці, зупинення темпів інфляції, поступове залучення неемісійних джерел покриття дефіциту бюджету, розробка й затвердження ряду законопроектів, що розширюють фінансову базу держави. Перші успіхи є лише початком і основою для вирішення найважливіших питань фінансової політики, для їх продовження необхідні структурні зміни в економіці країни та в самій фінансовій сфері.

Аналіз виконання доходної частини бюджетів останніх років переконливо свідчить про те, що прогнозування доходів бюджетів в Україні має досить невисокий рівень достовірності. Про це переконливо свідчить невиконання плану надходжень до загального фонду і перевиконання плану надходжень до спеціального фонду бюджету, так само, як і виконання більшості місцевих бюджетів і невиконання – державного.

Серед першочергових завдань бюджетної політики провідне місце посідає розробка науково-обґрунтованих концепцій доходів держави, побудова оптимальної моделі податкової системи, чітке дотримання податкового законодавства.

Бюджет об’єктивно необхідний для забезпечення існування держави, розвитку економіки і соціально-культурних заходів. Утворення централізованого державного фонду грошових коштів необхідне не тільки для задоволення фінансових потреб держави, воно викликане передусім економічними потребами суспільного відтворення.

Економічне оновлення вимагає зміцнення дохідної частини Державного бюджету як основної складової. Оскільки в перехідний період функції держави набувають вагомішого змісту, це підтверджує практика життєдіяльності України, то похідним є обов’язкове забезпечення фінансовими ресурсами тих потреб, які не можуть задовольнятися завдяки ринковому механізму, а також можливістю кожної людини.

Будучи головною ланкою фінансової системи, державний бюджет визначає ефективність функціонування бюджетів усіх рівнів і окремі види централізованих фондів фінансових ресурсів. Пошук оптимального співвідношення бюджетів різних рівнів має ґрунтуватися на визначенні оптимального співвідношення процесів централізації та децентралізації державного управління, на відповідному розподілі повноважень і функцій органів державного управління і місцевого самоврядування. Саме розмежування їхніх функцій повинно стати основою для визначення доходів різних рівнів влади.

Державний бюджет потребує насамперед чіткого правового оформлення, адже він тісно пов’язаний з правовими відносинами. Проте, як свідчить аналіз чинного законодавства в Україні, упродовж останніх років у сфері державних фінансів ми маємо повну відсутність правових гарантій з боку держави. Великою проблемою є надмірна централізація фінансових ресурсів у державному бюджеті. Їхня децентралізація має відбуватися не перерозподілом засобів державного бюджету, як законодавчим закріпленням джерел бюджетних доходів територіальних громад, а завдяки докорінній зміні підходу до правового регламентування управління державним бюджетом [40].

Сконцентровані в бюджеті кошти призначаються для здійснення державної соціально-економічної політики, забезпечення оборони і безпеки держави. За допомогою бюджету виконуються державні та місцеві програми з розвитку і успішного функціонування галузей економіки з проведення конверсії військово-промислового комплексу, охорони здоров’я, зміцнення науково-технічного потенціалу і культури, покращення матеріального становища населення та