Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Методологічна роль кількісного підходу в дослідженні біологічних об'єктів

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
27
Мова: 
Українська
Оцінка: 
ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ ІМЕНІ Г. С. СКОВОРОДИ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ
 
ГВОЗДЯК Валентин Миколайович
 
УДК 1: 57: 51-76
 
МЕТОДОЛОГІЧНА РОЛЬ КІЛЬКІСНОГО ПІДХОДУ У ДОСЛІДЖЕННІ БІОЛОГІЧНИХ ОБ'ЄКТІВ
 
09. 00. 09 – філософія науки
 
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук
 
Київ – 2002
 
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України (відділ філософських проблем природознавства та екології).
Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Кисельов Микола Миколайович, Інститут філософії імені Г. С. Сковороди НАН України, провідний науковий співробітник.
Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Соловей Леонід Антонович, Українська академія зовнішньої торгівлі Міністерства економіки України, професор кандидат філософських наук, доцент Чекаль Леонід Андрійович, Національний аграрний університет, завідувач кафедри.
Провідна установа: Центр гуманітарної освіти НАН України, кафедра філософії науки та культурології, м. Київ.
 
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
 
Актуальність теми дослідження. Підвищення статусу біології в наш час стимулюється як зовнішніми, так і внутрішніми чинниками. Постійно погіршується стан глобального довкілля, неспроможність об'єктивістсько орієнтованого природознавства і технократичної спрямованості розвитку цивілізації змушують шукати вихід з положення що склалося. Однією з найхарактерніших особливостей сучасного наукового пізнаня є трансформація біології в одного з лідерів науки. Багато проблем подальшого розвитку людської цивілізації пов'язані з цим напрямком наукового дослідження. Великі сподівання покладаються саме на біологічну науку як засіб більш глибокого пізнання живого та охорони природи. Прикметним є те, що біологія набула сучасної ваги завдяки тим її напрямам, що активно включають в свої дослідження кількісні методи. Це насамперед: молекулярна біологія, генетика, біохімія, біофізика та екологія. Залучення математичного апарату в біологію, попри його давні традиції й очевидну продуктивність, залишається надзвичайно дискусійним напрямом сучасного наукового пізнання. При визначенні природи живого й сьогодні дослідник зтикається з традиційними опозиціями віталізму та механіцизму, редукціонізму та холізму. Тому загострюється актуальність філософсько-методологічного аналізу генези та розвитку, суті, головних напрямків та евристичної значимості кількісних підходів у сучасному біологічному дослідженні.
Ступінь наукової розробки проблеми. Аналіз кількісного підходу у дослідженні явищ дійсності (в тому числі й органічного світу), а тим більше особливостей й перспективи його трансформацій з розвитком пізнання, є проблемою недостатньо вивченою в рамках логіки, методології й філософії науки. А те, що можна віднести до активу в здобутках на цьому напрямку є надто загальним і здебільшого дістало тільки принагідного розгляду й висвітлення.
Нові аспекти та напрямки дослідження кількісної визначеності предметів, процесів і явищ були сформовані при активній участі представників філософських питань природознавства та філософії науки. Їх зусиллями було започатковано виділення й аналіз низки фундаментальних проблем, зокрема таких, як зміна способів описування явищ в процесі розвитку наукового пізнання, місце та роль математики в розвитку пізнання й утвердженні теоретичного природознавства, роль вимірювань у формуванні емпіричного й теоретичного знання тощо. В усіх цих випадках йшлося не просто про взаємодії, а про зв'язки між об'єктами на основі певних кількісних співвідношень; не просто про теоретичне подавання реальності в знанні, а про точне описування й передбачення явищ природи.
Слід зауважити, що розробка кількісного підходу в сучасній філософії науки з середини 70-х років дещо втратила свою популярність. На перший план вийшли питання соціокультурної детермінації природничонаукового знання, світоглядних функцій філософії тощо. Проте, з огляду на революційні процеси, що відбуваються в сучасній біологічній науці, ця проблематика постає з новою актуальністю.
Традиції західної філософії щодо математизації фізики й оперування кількісними поняттями були розвинені у вітчизняній філософії О. І. Кедровським, О. М. Кравченком, Д. Т. Кривенком, В. І. Кузнецовим, В. С. Лук'янцем, О. Я. Морозом, Л. В. Озадовською, В. М. Свириденком, Л. А. Солов'єм, В. М. Стасишимим, І. З. Цехмістро та ін.
Кількісний підхід в результаті цього повороту в дослідженнях постав одним з магістральних шляхів теоретизації природничонаукового знання, зокрема тих його сфер, які раніше традиційно вважалися суто емпіричними (біологія, медицина тощо). До цього напрямку досліджень слід віднести роботи молекулярних біологів, біофізиків та генетиків (О. Н. Белозерського, М. К. Беляєва, М. В. Волькенштейна, С. М. Гершензона, О. О. Любіщева, В. О.. Енгельгардта, Ф. Жакоба, О. О. Малиновського, Ж. Моно, Ю. О. Овчиннікова, М. Рашевського, П. Ф. Рокицького, В. В. Сахарова, М. В. Тимофеева-Ресовського, Е. Чаргаффа, С. С. Четверікова, І. І. Шмальгаузена та ін.).
Фундаментальний внесок в залученні кількісної методології в пізнання об'єктів органічної природи зробили математики (Р. Беллман, Г. Вейль, Н. Вінер, І. М. Гельфанд, Б. Гудвін, О. М.. Колмогоров, О. О. Ляпунов, Дж. Нейман, А. Пуанкаре та ін.) та фізики (Н. Бор, Е. Вігнер, М. Дельбрук, П. Дірак, Ф. Крік, М. Планк, Е. Шредінгер та ін.).
Окрему групу досліджень становлять роботи з моделювання екологічних систем різного рівня складності (Н. Бейлі, Дж. Джефферс, В. І. Лаврик, М. М. Мойсєєв, М. Я. Лемешев, Ю. Одум, Ю. М. Свірєжєв, Дж. Сміт, О. М. Тарко, Дж. Форрестер та ін. представники Римського клубу).
І, нарешті, слід виділити цикл праць з філософії науки, який достатньо повно репрезентує рівень розробки проблеми. Це роботи О.
Фото Капча