+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Автореферат
К-сть сторінок:
27
Мова:
Українська
нині проникають практично у всі напрямки теоретичної та прикладної екології: в аналіз взаємовідношень видів та популяцій в екосистемах, в дослідження процесів міграції, потоків речовини й енергії, проблем динаміки екосистем. Вони стають необхідними в процесі оцінювання міри впливу на природнє довкілля факторів антропогенного походження, випрацювання засобів оптимального управління природними ресурсами. Крім того, як свідчить аналіз досвіду глобального моделювання, здійснений дисертантом, імітаційні компьютерні моделі стають необхідними й головними засобами врахування безпрецедентно великої кількості соціальних, біологічних та абіотичних змінних, без чого сучасний аналіз складних взаємодій людини й біосфери був би неможливим.
На завершення в розділі робиться висновок щодо визначення меж компетентності та міри евристичної значимості кількісних підходів у біологічному пізнанні. При цьому аналізується складний процес взаємоадаптації біологів та математиків в процесі наукової творчості. Визначаються загальні тенденції розвитку математичної біології. Проведений аналіз дозволяє стверджувати, що складні й почасти драматичні взаємостосунки між біологією й математикою є, крім всього іншого, продуктивним евристичним стимулом для подальшого їх розвитку як фундаментальних напрямків сучасної науки.
ВИСНОВКИ
На основі зібраного та проаналізованого в дисертації матеріалу зроблено наступні висновки:
1. В філософії науки, кількісна й якісна визначеності об'єкта функціонують не стільки як різні форми визначеності буття чи даності об'єкта, скільки є різними засобами його репрезентації в знанні, як аспекти реальних предметів, які по-різному даються суб'єктові, по-різному фіксуються й закріплюються в знанні й по-різному синтезуються в теорії.
2. Особливості й обмеження щодо застосовності в біології кількісних методів визначаються, з одного боку, специфікою біологічного об'єкта, зокрема його цілісністю й значною змінністю залежно від умов експерименту. Складність біологічних систем є такою, що теорії й методи сучасної математики спроможні описувати тільки певні їх сторони. Як засвідчує історія біології, незважаючи на специфіку свого об'єкта, ця наука, в межах можливого, здавна застосовувала експеримент (наприклад в фізіології), а тепер все активніше використовує можливості математичного описування біологічних явищ (наприклад, в екології, фізіології вищої нервової діяльності, генетиці та ін.).
3. Сучасна біологія – це система наук і напрямків дослідження, багато підрозділів якої мають справу не з вивченням живого організму в його цілісності або органічного на всіх рівнях його організації, а з дослідженням багатоманіття системних зв’язків та процесів, які протікають у живому організмі, популяціях, між живими системами і довкіллям. Це – процеси обміну, синтезу й розкладу, розвитку й деградації, асоціації й дисоціації та ін., які мають в своїй основі фізичні, механічні, хімічні та інші явища, але водночас є такими, що протікають не так, як могли б протікати поза організмом, будучи виключеними з життєвого циклу.
4. Дослідження процесів органічної природи на молекулярному рівні пов’язане з неминучим включенням в біологічний аналіз понятійного апарату, ідей та методології точного природознавства, насамперед математики, фізики й хімії. Саме з активним залученням кількісної методології в біологічне пізнання з’являються реальні додаткові можливості його теоретизації. Міркування щодо теоретизації біології, як процесу виявлення найзагальніших і, разом з тим, специфічних властивостей та закономірностей органічної природи, стають конкретними і набувають необхідної визначеності та предметності.
5. Математизація виступає як ефективний засіб інтеграції розрізненого матеріалу, що сприяє формуванню загальнобіологічних і, навіть, міждисциплінарних уявлень. При цьому вона не ставить під сумнів традиційні феноменологічні методи біологічного дослідження.
6. Завдяки глобальному (біосферному) моделюванню, що спирається на кількісну методологію, з'явився новий перспективний напрям досліджень де здійснюється органічний перехід з біосферної до соціополітичної проблематики. Це стосується таких проблем як динаміка світового росту, виживання, визначення й обрахунок меж зростання тощо. Таким чином відбувся перехід від аналізу суто кількісних параметрів довкілля та соціуму до аналізу широкого діапазону чинників не лише економічного й структурно-організаційного, а й етичного, культурного, індивідуально-особистнісного характеру; від осмислення динаміки природних ресурсів до вивчення «людського потенціалу» і «людських якостей».
7. Проведений аналіз дозволяє зробити висновок про те, що складні й почасти драматичні взаємостосунки між біологією й математикою несуть в собі, продуктивний евристичний стимул для подальшого їх розвитку як фундаментальних напрямків сучасної науки. Чим складнішою є система, що досліджується, тим проблематичнішою робиться кількісна імітація її конструкцій, що спонукає до пошуків форм ще більш витонченого логіко-математичного аналізу.
Список опублікованих праць за темою дисертації:
1. Гвоздяк В. М. Методологічні аспекти кількісного підходу в біології // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. ред. В. В. Лях. – Вип. 14. – К. : Український центр духовної культури, 2000. – С. 202-210.
2. Гвоздяк В. М. Кількісний підхід: поняття та особливості його впровадження в природознавство // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. ред. В. В. Лях. – Вип. 17. – К. : Український центр духовної культури, 2000. – С. 130-138.
3. Гвоздяк В. М. Біологія й точні науки: шляхи перетину // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. ред. В. В. Лях. – Вип. 18. – К. : Український центр духовної культури, 2000. – С. 106-113.
4. Гвоздяк В. Н. Некоторые особенности взаимодействия математики и биологии на современном этапе // Тезисы докладов 11 обласной научной конференции молодых ученых и специалистов. – Ужгород: Ужгородский государственный университет, 1989. – С.