Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з дисципліни “Основи охорони праці” студентами всіх спеціальностей денної форми навчання (Лабораторні роботи № 4 – 7)

Мегаомметр складається із генератора постійного струму, що приводиться в дію обертанням рукоятки вимірювального магнітоелектричного приладу, логометричної системи і необхідних додаткових опорів. Магнітоелектричний логометр має дві рамки, одна з яких включена як амперметр, друга як вольтметр. При такій схемі включення показання шкали приладу градуйовані в кілоомах і мегаомах. Генератор мегаомметра являє собою машину постійного струму із збудженням від потужних магнітів. Якір генератора досягає номінального числа обертів при обертанні вручну рукоятки приладу зі швидкістю 90-150 об/хв.

На верхній кришці приладу є дві клеми для приєднання проводів.

 

 

Методика проведення дослідження.  

1.До початку виміру підготувати прилад і мережу. Для цього, не підключаючи проводу до досліджуваної мережі, обертають рукоятку, що знаходиться в торцевій частині приладу, і звертають увагу на положення стрілки. 

Якщо перемикач границі виміру знаходиться в положенні “к”, стрілка повинна встановлюватися на “0” шкали мегаомметра, 

а при положенні “М” на “” тієї ж шкали. Відключити мережу, для чого вмикач поставити в положення “відкл.” (униз) і зняти плавкі запобіжники.

2.Приєднати до клем мегаомметра два проводи.

3.Зробити вимір опору ізоляції. 

При вимірі опору ізоляції фази “А” щодо фази “В” – проводи приладу приєднуються до цих фаз в місці установки плавких запобіжників. 

При вимірі опорів ізоляції проводу “А” щодо “землі” – один провід приладу з’єднується з землею, інший на фазі “А”.

4.Покази приладу занести в таблицю результатів (таблиця 2).

5.Оформити таблицю результатів роботи і порівняти отримані при вимірах величини з нормами ПУЕ (ДНАОП 0.00-1.21-98 „Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів”, ССБП 12.1.030-81 „Электробезопасность. Защитное заземление, зануление”, ССБП 12.2.003-91”Оборудование производственное. Общин требования”.

 

При використанні мегаомметра типу Ф 4102|1 методика проведення досліджень по вимірюванню опору ізоляції полягає в наступній послідовності:

1.Встановити перемикач вимірюваних напруг 100, 500 або 1000 В відповідно в потрібне положення.

2.При розімкнутих затискачах «Rx» , натиснув кнопку «ИЗМ 1», встановити перимикачем «УСТ безкінечність» вказівник мегомметра на «безкінечність».

3.Замкнути затискачі «Rx» між собою натиснути перемикач «ИЗМ 1», встановити перемикачем «УСТ . 0» вказівник приладу на відмітку «0» , а потім натиснувши обидві кнопки «ИЗМ II» , перевірте установку вказівника на відмітку «0».

4.Впевнившись в відсутності напруги на об’єкті, підключити об’єкт до затискачів «Rx». При необхідності екранування, для зменшення впливу струмів витоку, екран об’єкту під’єднайте до затискача «Э» з’єднувальним проводом.

5.Для виконання вимірювань натиснути кнопку «ИЗМ 1» подавши тим самим на об'єкт високу напругу. На час вимірювання тримати кнопку натиснутою.

6.Після встановлюванні вказівника зробити відлік значення вимірюваного опору ізоляції за шкалою 1. При необхідності виконання вимірювання з підвищеною точністю не відпускаючи кнопки «ИЗМ 1», натисніть кнопку «ИЗМ II» і зробити відлік вимірюваного опору по шкалі II.

Таблиця 2. Результати визначень величини опору ізоляції

МережаДопустимий по нормах ПУЭ,

МОмОпір ізоляції проводу щодо землі,

МОмОпір ізоляції проводу відносно один одного

Мережа освітленняА=

В=

С=АВ=

ВС=

АС=

 

Завдання на самостійну роботу.

Вивчити роль ізоляції електроустановок з погляду безпеки, як одного з основних заходів захисту від ураження електрострумом.

Зміст звіту.

1.Назва і мета лабораторної роботи.

2.Короткий опис лабораторної установки.

3.Таблиця з результатами досліджень.

4.Порівняння отриманих результатів з нормативними значеннями відповідно до вимог ПУЕ і висновки.

 

 

Первинні засоби пожежегасіння.

Мета роботи: вивчення будови, принципу дії й області застосування ручних вогнегасників.

Задачі роботи: вивчення будови і характеристик вогнегасників ОХП-10, ОУ-8, ОУБ-3, ОП-1, ОВП-5.

Знання, набуті при виконанні роботи: вогнегасні  властивості речовин, що використовуються для пожежегасіння; послідовність дій при використанні різних видів вогнегасників.

Практичні навики: уміння вибирати необхідний тип вогнегасника в залежності від класу пожежі; уміння застосовувати вогнегасники.

Короткі теоретичні положення.

При експлуатації будівель і споруд, а також при проведенні робіт на будівельних майданчиках для ліквідації виникаючих джерел пожежі застосовуються первинні засоби пожежегасіння – вода, пісок, протипожежна тканина, ручні вогнегасники. Засоби пожежегасіння повинні бути високоефективні, придатні до тривалого збереження, мати мінімальну токсичність, і по можливості, не руйнувати матеріальні цінності, що знаходяться в зоні горіння. Швидкість ліквідації пожежі залежить від організованості й уміння користатися первинними засобами пожежегасіння.

Засоби пожежегасіння  класифікують за наступними ознаками:

1.за способом припинення вогню

а)на охолоджуючі (вода, тверда вуглекислота);

б)що розбавляють, тобто такі, що знижують вміст кисню в повітрі (водяна пара, інертні гази);

в)ізолюючі (повітряно-механічна і хімічна піни);

г)гальмуючі хімічну реакцію горіння (галоїдоутримуючі вуглеводи – бромистий етил, фреон);

2. за електропровідністю

а)електропровідні (вода, піна, водяна пара);

б)неелектропровідні (інертні гази і порошкові сполуки);

3. за токсичністю

а)нетоксичні (вода, водяна пара, піна);

б)малотоксичні (азот, вуглекислота);

в)токсичні (брометил, фреон).

Вид, кількість і розміщення первинних засобів пожежегасіння для різних виробництв визначаються відповідно до ДЕСТ 12.1.004-91 (Пожежна безпека. Загальні вимоги). В даний час, найбільш широкого застосування набули ручні вогнегасники хімічно-пінного, повітряно-пінного, вуглекислотного, вуглекислотно-брометилового і порошкового типів.