Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з дисципліни “Основи охорони праці” студентами всіх спеціальностей денної форми навчання (Лабораторні роботи № 4 – 7)

Зарядом вогнегасника називають кількість вогнегасячої речовини, яка знаходиться в корпусі вогнегасника і виражається в одиницях маси чи об’єму.

Вогнегасяча речовина – це речовина, яка володіє фізико-хімічними властивостями, що здатні створити умови для припинення процесу горіння.

Вогнегасники класифікуються:

1.За вагою:

а)переносні (вагою до 20 кг);

б)пересувні (вагою не менше 20 кг і не більше 400 кг, які можуть мати одну або декілька ємкостей з вогнегасячою речовиною);

2.За видом вогнегасячої речовини:

а)водяні (ОВ);

- за видом виходячого струменю (вогнегасники з компактним струменем (К), вогнегасники з розпиленим струменем (Р),  вогнегасники з дрібнодисперсним розпиленим струменем (М))

б)пінні:

- повітряно-пінні (ОВП);

за параметрами пінного потоку (низької кратності (Н) (кратність піни 5 – 20 включно), середньої кратності (С) (кратність піни 20 – 200 включно);

- хімічні пінні (ОХП);

в)газові:

- вуглекислотні (ОУ);

- хладонові (ОХ);

- комбіновані;

3.За принципом витиснення вогнегасячої речовини: 

а)закачані;

б)з балоном стиснутого або зрідженого газу;

в)з газогенеруючим елементом;

г)з термічним елементом;

д)з ежектором;

4.За значенням робочого тиску:

а)вогнегасники низького тиску (Рробоче ≤ 2,5 МПа при t = 20±2 0С);

б)вогнегасники високого тиску (Рробоче > 2,5 МПа при t = 20±2 0С)

 

Вогнегасники хімічні пінні (ОХП).

Вогнегасник хімічний пінний – вогнегасник з зарядом хімічних речовин, які в момент приведення його в дію вступають в реакцію з утворенням піни і надлишкового тиску (ДЕСТ 12.2.047).

У якості вогнегасячої речовини у вогнегаснику ОХП-10 застосовується піна, що утворюється в момент його використання за рахунок хімічної реакції, що протікає при змішуванні кислотної і лужної частин заряду. Газоподібний двоокис вуглецю, що виділяється при реакції, створює в балоні вогнегасника підвищений тиск і насичує собою рідкі продукти реакції, завдяки чому відбувається виштовхування струменю піни через спеціальний отвір – сприск.

Вогнегасячі властивості піни полягають утому, що вона, покриваючи поверхню палаючої речовини, припиняє надходження кисню у зону горіння. Припиненню горіння сприяє також охолоджуюча дія піни на верхньому найбільш нагрітому шарі палаючої речовини. Піна має здатність утримуватися не тільки на горизонтальних поверхнях, але і на вертикальних.

Важлива характеристика піни – відношення об’єму піни до об’єму розчину піноутворювача, який міститься в піні. Для ОХП-10 кратність піни складає - 5.

Піну застосовують для гасіння більшості легкозаймистих горючих рідин (бензину, гасу, дизельного палива, нафти, олій і т.п.) і майже усіх твердих матеріалів. Однак застосування піни для гасіння рідин, здатних змішуватися з водою (ацетон, етиловий спирт і т.п.) не дає ефекту, у цьому випадку пухирці піни швидко руйнуються. Хімічну піну не рекомендується застосовувати для гасіння коштовних матеріалів. Це може привести до їх псування. Піну, як і воду, не можна застосовувати для гасіння електроустановок і електродвигунів, що знаходяться під струмом; вона також є провідником електричного струму.

Корпусом ОХП-10 (рис.7.1) є сталевий тонкостінний балон (1) - ємністю 9л, розрахований на гідравлічний тиск 2.45 МПа (24.5 атм). Усередині балон покритий тонким шаром свинцю чи антикорозійного лаку, або епоксидної смоли, а зовні пофарбований у яскраво червоний колір. До балона приварені верхня і нижня ручки, необхідні для транспортування і приведення вогнегасника в дію. Балон заповнений водяним розчином бікарбонату натрію (NaHCO3), у який доданий у якості піноутворюючої речовини лакричний (солодковий) екстракт. У верхній частині балона розташована насадка з отвором (сприск) (2) для виходу піни із горловини. На сприск нагвинчується пластмасова гайка з мембраною, розрахованою на гідравлічний тиск 0.08...0.15 МПа. У горловину вставлена поліетиленова склянка (3), у верхній частині якої є отвір. Склянка наповнена сумішшю водного розчину сірчаної кислоти (H2SO4) і сірчанокислого заліза (Fe2(SO4)3). На різьбову частину горловини нагвинчена кришка (5). Через отвір у кришці пропущений шток (6), нижній кінець якого з’єднаний з гумовим клапаном (4), а верхній з рукояткою (7). Пружина  притискає клапан до отвору склянки і забезпечує його герметичність. При роботі вогнегасника відбуваються реакції:

 

Одним вогнегасником можна загасити палаючу рідину на площі 0.75 м2.

У зимовий період, щоб уникнути замерзання заряду, до лужної частини додають гліцерин або його замінники.

При використанні ОХП-10 необхідно мати на увазі, що піна має здатність руйнувати тканину і роз’їдати шкіру.

Вуглекислотні вогнегасники (ОУ).

Вогнегасник вуглекислотний – вогнегасник з зарядом двоокису вуглецю (ДЕСТ 12.2.047).

Заряд вуглекислотного вогнегасника складається зі зрідженого вуглекислого газу, яким заповнюється сталевий балон (1) до робочого тиску 7 МПа. У горловину балона на конусній різьбі вгвинчений запірний латунний вентиль із сифонною трубкою. Вентиль має запобіжний пристрій, через який з балона вогнегасника, при підвищенні тиску до 19-22 МПа, випускається частина газу. До вентиля приєднаний броньований шланг (2), на кінці якого знаходиться дифузор (опис стосується вогнегасника ОУ-8). У випадку виникнення пожежі відкривають вентиль (3) і рідкий вуглекислий газ по шлангу спрямовується в дифузор, при цьому тиск різко знижується (з 7 МПа до атмосферного) і відбувається інтенсивний випар зрідженого газу. У результаті, вуглекислота різко охолоджується (до -80оС) і переходить з рідкого агрегатного стану у твердий