Методика дослідження кліщових бореліозів

Активне виявлення захворювання на коросту здійснюють при обстеженні осіб, які перебували в контакті з хворою людиною при зверненні в поліклініки, амбулаторії, медико-санітарні частини; під час прийому на стаціонарне лікування в лікувально-профілактичний заклад різного профілю. Щодо особливостей епідеміологічного процесу корости, то важливим є виявлення місця та умов, за яких відбувається зараження.

Найбільш частим місцем зараження є житлове приміщення, де сплять: квартира, гуртожиток, інтернат, лікарня (стаціонар), готель, дитячий садок, купе-вагон тощо. Місцем зараження також можуть бути лазні, душові, спортивні зали, де переважає прямий шлях передачі інвазії, якщо не виконуються правила особистої гігієни та не проводяться санітарно – протиепідемічні заходи по утриманню цих установ і закладів. Реєстрацію корости, виявлення джерел інвазії, а також осіб, які були в контакті з хворим, лікування, диспансерний нагляд за контактними особами в осередках захворювання, як правило, здійснюють лікарі, дерматовенерологічних диспансерів (відділень, кабінетів). Медичний працівник, що виявив захворювання на коросту, в обов’язковому порядку повинен надати термінове повідомлення в санепідемслужбу (дезстанції) для обліку, а при необхідності проведення госпіталізації (із закритих колективів, гуртожитків, багатодітних сімей, перенаселених квартир та кімнат), в яких немає можливості виконувати, в повному обсязі, санітарно-гігієнічні й санітарно-протиепідемічні заходи щодо локалізації хвороби. При виявленні хворого на коросту в сім’ї або в організованому колективі хворого направляють на лікування в стаціонар. Хворому на період лікування забороняється відвідування дитячого закладу, школи, навчального закладу до повного одужання та проведення всього комплексу санітарно-протиепідемічних заходів (санітарна обробка хворого і контактних осіб, дезінфекція тощо).

Потрібно пам’ятати, що при госпіталізації хворого в стаціонар його направляють на лікування у тому самому одязі і натільній білизні, в якому він знаходився в дома, в гуртожитку або в іншому закладі. Після госпіталізації хворого в стаціонар обов’язково проводиться заключна дезінфекція, яка повинна проводитись і після закінчення лікування в амбулаторних умовах (вдома).

У випадку ізоляції хворого на місці його виявлення (в школі, інтернаті) заключна дезінфекція проводиться двічі: після виявлення хворого – в установі, по закінченні лікування – в ізоляторі.

Заключна дезінфекція проводиться працівниками дезінфекційної станції відповідними деззасобами.

При заключній дезінфекції проводять: санітарну обробку хворого і контактних осіб, дезінсекцію одягу і постільних речей, предметів вжитку та приміщення. Всі ці заходи проводяться одночасно: люди проходять санітарну обробку в санітарному пропускнику або в домашніх умовах – у ванній; речі збирають у поліетиленові мішки для проведення камерної дезінфекції безпосередньо в дезінфекційній станції.

Як правило, за осередком корости здійснюють медичний контроль протягом 1, 5 місяця – це тривалість максимального інкубаційного періоду. Перший медичний огляд проводять через 3 дні після завершення лікування, а наступні – через 10 днів протягом 1, 5 місяця. Велике значення в осередку має проведення поточної дезінфекції з використанням мильно-содових розчинів (2-5%), прання білизни та її прасування. Натільну і постільну білизну кип’ятять у мильно-содовому розчині протягом 5-10 хвилин. М’які меблі та інші речі зрошують відповідними інсектицидами і після 20-хвилинної експозиції провітрюють (виносять з кімнати, коли це можливо). Взуття протирають інсектицидами або 10% розчином формаліну та залишають всередині на 20 хвилин, потім провітрюють і просушують.

 

 

Робота виконувалася впродовж червня 2010 року по грудень 2010 року включно. Матеріалом для роботи були тварини міста Рівне, які належать мешканцям міста, дані журналу амбулаторного прийому та власних спостережень.

Значну частину дослідів було зібрано та проаналізовано на базі ветеринарної клініки міста Рівне.

Обєктом експериментальних досліджень були собаки культурних порід і дворові. Для дослідження були відібрані 9 собак:

- шотландська вівчарка (колі) 2;

- німецька вівчарка 2;

- ротвейлер 2;

- боксер 1;

- дворові собаки 2;

Всі тварини мали характерні ураження на морді та лапах різної локалізації. Матеріалом для дослідження були зіскрібки шкіри та кірочки з місць патологічного процесу. Матеріал досліджували мортальними і вітальними методами. Із мортальних методів (методи виявлення в зіскрібках шкіри мертвих кліщів) використовували метод компресорного дослідження. Із вітальних методів (методи виявлення в зіскрібках шкіри живих кліщів) метод Алфімової.

Метод компресорного дослідження

Зіскрібки шкіри або кірочки кладуть на предметне скло, додають кілька крапель 5-10% -го розчину лугу (КОН, NaОН), накривають другим предметним склом і розглядають під малим збільшенням мікроскопа.

Метод Алфімової

Зіскрібок шкіри або кірочки поміщали в бактеріальну чашку, накривали кришкою і ставили в термостат або на джерело тепла з температурою 45 С на 10-15 хвилин. Потім чашку розглядали під мікроскопом. Живі кліщі рухались на дні чашки.

При порівнянні цих методів дослідження варто зауважити, що найбільш швидким і сприятливим є метод компресорного дослідження, але для оцінки ефективності акарицидних препаратів краще всього застосовувати вітальні методи [16].

В загальному обсязі компресорним методом досліджено 65 зіскрібків з уражених ділянок шкіри. Всього одержано 50 позитивних результатів.

Методом Алфімової було досліджено 72 зіскрібків, взятих з уражених ділянок шкіри (дослідження проводилось у всіх групах кожні 7 днів до отримання негативних