Методика розучування пісенно-хорового репертуару учнями молодшого шкільного віку

Здійснюємо і роботу над тембром, і головна мета цієї роботи – згладжування реєстрових переходів тобто однакове вирівняне звучання голосу у всьому діапазоні.

Для подібного роду вправ спочатку використовуємо висхідний і спадний поступове пропевание звуків, потім використання стрибків із заповненням. Розширення стрибків відбувається поступово, в залежності, наскільки успішно проходить робота і як швидко діти освоять елементарні принципи над цією працюй.

У ході подальшого спостереження учнів, відзначаємо, що навички формуються під час распевок в слідстві стають рефлекторними. І по суті в одному вправу моно виявити цілий комплекс вироблення навичок. Ці вправи обов'язково виробляються нами в певній послідовності, і не потрібно вибирати багато распевочних вправ так як, там це буде перевантаженням дітей, а отже позначиться на остаточній сформованості навички. Ще одне спостереження: у роботі над вправами слід йти меншими шашками, тобто не намагатися добитися всього і відразу на одному заняття, інакше подібне дійство в будь-якому випадку буде приречене на провал, оскільки перед співаками буде ставиться непосильні завдання.

Розучування пісні.

Це наступний етап у роботі над вокально-хоровими навичками. Якщо це перше знайомство з піснею, то розучування ми передує невеликим розповіддю про композитора, про поета, про те, що вони ще написали; якщо відома історія створення пісні, то хлопців знайомимо і з нею.

Далі відбувається показ пісні. Від того, як він проводиться, часто залежить ставлення хлопців до розучування – їхнє захоплення чи байдужість, млявість. Тому ми завжди використовуємо всі свої можливості при показі, заздалегідь добре готуємося до нього.

Як правило, на заняттях хору ми ніколи не записуємо слова пісні (виняток становлять іноземні тексти, що важко запам'ятовуються, які потребують додаткового опрацювання з учителем цієї мови). У цьому немає необхідності, тому що при методі пофразного заучування пісні, при її численному повторенні слова вчаться самі собою [9].

Багаторазове, тривалий заучування одного і того ж місця, як правило, знижує інтерес дітей до твору. І тут треба мати дуже точним почуттям міри, почуттям часу, відведеного на повторення того чи іншого фрагмента твору. Ми намагаємося не поспішати з розучуванням всіх куплетів, оскільки хлопці з великим задоволенням співають вже знайому мелодію з новими словами, ніж з відомими, тому процес розучування слід пригальмувати. У кожному новому куплеті потрібно звертати увагу, перш за все, на важкі місця, недостатньо добре вийшли при виконанні попереднього куплета.

Велике значення надаємо ми та вироблення активної артикуляції, виразної дикції при співі. Після того як хор вивчив основні мелодії, можна переходити до художньої обробки твору в цілому.

Можливий інший варіант: тісна взаємодія, поєднання розв'язання технічних проблем і художньої обробки твору.

Після розучування нової пісні ми повторюємо вже вивчені пісні. І тут немає сенсу співати кожну пісню з початку до кінця – краще виконувати будь-які місця окремо по партіям, потім разом для вибудовування інтервалу (акорду) можна попрацювати над якимись подробицями, збагачуючи твір новими виконавськими нюансами. При такій роботі над знайомим матеріалом він ніколи не набридне.

Наприкінці занять співаються одна або дві пісні, готові до виконання. Влаштовується своєрідний «прогін», у завдання якого входить активізація контакту керівника хору як диригента з виконавцями. Тут відпрацьовується мова диригентських жестів, зрозумілий хористам.

У моменти «прогонів» добре користуватися магнітофоном – для запису і подальшого прослуховування. Цей прийом дає вражаючий ефект. Коли діти співають у хорі, їм здається, що все добре, працювати більше не над чим. Прослухавши запис, діти разом з керівником відзначають недоліки виконання і при подальшому запису намагаються їх усунути. Цей прийом вживається нами не на кожному занятті, тому що інакше втрачається новизна і пропадає інтерес до нього.

Закінчуємо ми свої заняття музично – хлопці, стоячи, виконують «До побачення», яке співається по мажорному тризвуки.

Відповідно до гіпотези нашого дослідження, розвиток вокально-хорових навичок хорового співу на уроках музики проходить більш ефективно тоді, коли музичне навчання здійснюється систематично, в тісному зв'язку педагога та учнів, на тлі формування загальної музичної культури дитини у молодшому шкільному віці і, нарешті, з урахуванням вікових і особистісних якостей дитини. Це і доводить використовувана нами система методів і прийомів щодо формування і розвитку основних вокально-хорових навичок у дітей молодшого шкільного віку. До кінця року діти стійко опановують правильним співочим диханням, розвивають правильну дикцію, навчаються співати в унісон, не порушуючи загального малюнка співу хору, тобто стають колективом, єдиним співочим організмом, з яким можна працювати далі, розучуючи нові більш складні твори.

 

 

Отже, аналіз науково-педагогічної і методичної літератури в галузі музичної освіти дозволив зробити наступні висновки: розвиток музичного сприймання дітей – складне завдання вчителя, який повинен не лише яскраво виконати твір, а й словесно інтерпретувати його, вміло застосовувати методи розповіді й бесіди. Крім цих загально дидактичних методів, є й інші, що стосуються саме музичного виховання: метод вибору підхожих визначень, метод порівняння, метод музичних колекцій, ігровий метод, співаннях фрагментів музичних творів, призначених для слухання, використання інших видів мистецтва.

Одним із завданням даної курсової було довести, як слухання музики впливає впливати на розвиток художньо-творчого мислення дітей.

Ми пришли до висновку, що слухання музики – це поєднання звуків різної висоти, тривалості сили, тембру, відчуття краси звучань, виразності, чуття цілісних художніх образів, що викликають у дитини певні настрої, почуття і думки.

Музичний репертуар в загальноосвітніх школах систематизований відповідно до тематики занять, етапів (перевірка, оцінювання та корекція раніше засвоєних знань, слухання, осмислення, систематизація нових знань, закріплення нових знань, творча робота) з визначенням того, наскільки ці твори зможуть впливати на рівень розвитку художньо-творчого мислення дітей молодшого шкільного віку.

Зроблено висновок, що слухання музики, при його правильному, продуманому, змістовному використанні буде як найкраще впливати на розвиток художньо-творчого мислення дітей молодшого шкільного віку.

У курсовій роботі виявлено, слухання музики та її інтерпретація найбільш сприяють музичному, емоційному, інтелектуальному та творчому зростанню особистості.

Музичне сприймання, будучи основою всіх видів музичної діяльності, у цій діяльності й розвивається, забезпечуючи загальний музичний розвиток школярів.

Отже, необхідно привчати дітей молодшого шкільного віку слухати музику, намагаючись не тільки емоційно, а й свідомо її сприймати. Так, наприклад, навіть розвиток сприйняття близьких за характером п’єс привчає їх почути в кожній з них щось особливе, притаманне тільки цьому творові, аби виявити це у власному виконанні. Знайомство з музичними творами різних жанрів і стилів дозволяє виявити характерні особливості старовинної і класичної музики, складні й синкоповані ритми сучасної музики. Відповідний аналіз музичних п’єс сприяє усвідомленому сприйманню й розвиває активність музичного мислення. Передумовою реалізації цього принципу є відбір музичного репертуару, засвоєння якого дозволяє організувати всі види музичної діяльності молодших школярів.

Усі форми музичних занять із школярами мають сприяти їхньому духовному розвитку, пізнанню світу, формуванню світогляду, вихованню моралі. На вирішенні цього завдання спрямовується творча ініціатива вчителя, його знання і досвід, любов до дітей і до музики.

 

 

Выготский Л. С. Воображение и творчество в детском возрасте: Психологический очерк. – М. : Просвещение, 1991. – 93 с.

Вчимося музики. Збірник пісень для 1-4 класів /Упор. М. Яскулко. – Х., 2003.

Гадалова І. М. Методика викладання музики у початкових класах. – К., 1994.

Гумінська О. Уроки музики в загальноосвітній школі. – Т., 2003

Дверій Р. Є. Музика (зошит-посібник) 1 клас. – Т. : Богдан, 2004.

Державний стандарт початкової загальної освіти. Галузь «Мистецтво”// Початкова школа. – 2001. №1., с. 28-54.

Дмітрієва Л., Черноіваненко Н. Методика музичного виховання в школі. -М., 2000

Масол Л., Ганнусенко Н., Комаровська О., Ничкало С., Оніщенко О., Рагозіна В. Комплексна програма художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах. / Інформаційний збірник міністерства освіти і науки України. – 2004. – №10. – С. 9-32.

Масол Л., Очаковська Ю., Беземчук Л., Наземнова Т. Вивчення музики в 1-4 класах. Частина перша. – Х., 2003

Масол Л. М. Концепція художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах / Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. – 2004. – №10. – С. 4-9.

Михеева Л. Музыкальный словарь в рассказах. – М., 1988.

Музика / Авт. -упорядники М. О. Володарська, Є. С. Каневський. – Харків: Фоліо, 2005. – 319 с. – (Дитяча енциклопедія).

Музика: Дит. енцикл. / Авт. -упорядники А. С. Кленов. – К. : Школа, 2005. – 367 с. – (Я пізнаю світ).

Музика в школі. Вип. 1-16. – К. : Музична Україна.

Музыкальное образование в школе. / Под ред. Л. В. Школяр. – М., Академия, 2001

Островський В., Сидір М. Вчимося музики. 1, 2, 3 класи. Посібники-зошити. – Т. : Богдан, 2002.

Островський В. М., Сидір М. В. Вчимося музики. 4 клас. Посібник-зошит. – Тернопіль: Навчальна книга- Богдан, 2003. – 72 с.

Павленко О. Музична хрестоматія. 2 клас. – К. : Ранок, 2003..

Печерська Е. Уроки музики в початковій школі. – К., 2001.

Побережна Г, Щириця Т. Загальна теорія музики. – К. : Вища школа, 2004.

Програми для початкової загальноосвітньої школи. 1- 4 класи. – К. : Початкова школа, 2006.

Ростовський О. Я. “Методика викладання музики в початковій школі”. – Навчально-методичний посібник. Тернопіль, Навчальна книга – Богдан 2001р.