Методика викладання, педагогіка та психологія вищої освіти

2)вимогливість до себе та інших;

3) зібраність у справах, вчинках, словах;

4)чесність, обов’язок, педагогічна і громадська відповідальність;

5)увага, чуйність, терпіння, наполегливість;

6)самоаналіз ефективності педагогічного впливу;

7)самокритичність, вміння виправляти власні помилки;

8) педагогічний оптимізм, відвага в педагогічній творчості, мудра влада над вихованцями.

Розвиток комунікативних здібностей:

-соціальної перцепції (розуміння стану людини);

-мускульної мобільності, зібраності; керування психічним й емоційним станом;

- ініціативності (зовнішній вираз, мовлення, комунікативна атака, створення умов позитивного спілкування);

- застосування прийомів вербального впливу (тональність, темп, емоційність, виразність, образність);

- використання невербальних засобів спілкування (міміка, жести,  пантоміміка);

-вміння «подати» себе в спілкуванні;

-організація і творчий розвиток спілкування;

-мудре оптимістичне прогнозування й аналіз тощо.

Шляхи вдосконалення культури спілкування: ознайомлення з психолого-педагогічною літературою, спостереження, спеціальні вправи, постійне спілкування, громадська активність, розвиток педагогічних, комунікативних, ораторських здібностей, удосконалення загальної культури.

 Заповіді педагогічного спілкування:

1.Відносини зі студентами – фундамент діяльності педагога.

2.У спілкуванні виходити з мети, завдань виховання, інтересів студентів.

3.Орієнтуватись на співрозмовника.

4.Не обмежуватися інформацією, аналізувати мотиви.

5. Усвідомлювати психологічну атмосферу (співпереживати).

6.Самокритичність. Не жалітися на тих, кого навчаєш.

7.Уміти слухати і поважати співрозмовника.

8.Тактовність. Взаємність у спілкуванні.

9.Динаміка, розвиток, ініціативність у спілкуванні.

10. Уникати моралізму та негативних установок спілкування.

11.Виключати «голу» критику. Вчасно похвалити чи пожурити. «Не

бійтесь бути ласкавими» (В.Сухомлинський). Частіше посміхатись, схвалювати,

заохочувати.

12.Розвивати комунікативну пам’ять, уяву, увагу, загальну культуру.

3. Майстерність спілкування в процесі лекційного викладу матеріалу. Монолог як прихований діалог.

Особливе місце в педагогічній техніці посідає мова педагога, яка має бути докладною, ясною, образною і водночас – конкретною і змістовною. Володіння мовою – це велике мистецтво. Техніку мови педагога можна підсилювати за допомогою правильного дихання, поставлення голосу, дикції та ритміки. Класичним прикладом цього є досвід А. Макаренка. Усім відомі його слова: «Я став справжнім майстром тільки тоді, коли навчився говорити «Іди сюди» з 15-20 відтінками, коли навчився давати 20 нюансів на обличчі, у постаті й у голосі. І тоді я не боявся, що хтось до мене не підійде або не почує того, що треба». Він уважав, що педагог повинен так спілкуватися, щоб вихованці відчули в його словах волю, культуру, особистість.

В. Сухомлинський розробив своєрідний кодекс мовлення педагога. На його думку, слово педагога не може бути брутальним і нещирим: «Я вірю в могутню, безмежну силу слова вихователя. Слово − найтонший і найгостріший інструмент, яким ми, вчителі, повинні вміло торкатися сердець наших вихованців...

Виховання словом − найскладніше, найважче, що є в педагогіці ... Слово вчителя я вважаю найнеобхіднішим і найтоншим дотиком людини, яка переконана у правоті й красі своїх поглядів, переконань, світогляду, до серця людини, яка прагне бути хорошою». Тому на викладача покладено обов’язки не тільки учасника діалогу, а й організатора, творця його. 

Вислів «мовлення викладача» здебільшого вживають, коли говорять про усне мовлення (на відміну від письмового в педагогічній діяльності). Під усним мовленням розуміють як сам процес говоріння, так і результат цього процесу – усні вирази.

Мовлення викладача пристосоване для розв’язання специфічних завдань, що виникають у педагогічній діяльності, спілкуванні. Можна говорити про професійні особливості мовленнєвої діяльності педагога, а саме:

а) викладач спеціально організовує цю діяльність, керує нею залежно

від умов педагогічного спілкування;

б) кінцевим результатом такої діяльності є досягнення гуманістично

спрямованої мети, пов’язаної із вихованням тих, хто навчається;

в) добір мовних і мовленнєвих засобів здійснюється залежно від

потреб, завдань взаємодії викладача зі студентами; їх ефективність прогнозується;

г) мовленнєва діяльність педагога в реальній ситуації спілкування

будується на відтворенні (рефлексії) стану, поведінки, реакції студентів, вона

регулюється змістом зворотної інформації, яку отримує викладач;

ґ) мовлення викладача є предметом його педагогічного аналізу й самоаналізу, постійного самовдосконалення.

Мовлення викладача реалізується у двох різновидах − у монолозі (монологічне мовлення) і в діалозі (діалогічне мовлення). Форми цього мовлення різноманітні. Найпоширенішими є наукова лекція, коментар, пояснення (правил, законів, термінів тощо), розгорнуті оцінні судження (мотивація оцінки знань, поведінки, позааудиторної діяльності студентів). Діалогічне мовлення викладача широко представлене в різного роду видах спілкування зі студентами (заліки, іспити, практичні заняття, консультації тощо), що будуються у вигляді запитань і відповідей.

Особливе значення у процесі педагогічного спілкування набуває майстерність спілкування в процесі лекційного викладу матеріалу. Основне завдання лектора полягає не лише в передачі інформації, а й у залученні до аналізу об’єктивних протиріч розвитку наукових знань і способів їх вирішення. Зміст проблемних лекцій відображає новітні досягнення науки і передові технології. Навчальні проблеми за своєю складністю для студентів доступні й ураховують їхні пізнавальні можливості. За сучасних умов зміна орієнтацій у вихованні принципово пов’язана з опануванням педагогом майстерності ведення діалогу. Діалог педагогічний − це дія у педагогічному процесі, яка дає кожному партнерові можливість самовираження у спілкуванні.  

Діалогічне педагогічне спілкування – це тип професійного спілкування, що відповідає критеріям діалогу, забезпечуючи суб’єкт – суб’єктний принцип взаємодії педагога та тих, хто навчається.  

Залежно від методичного задуму будуються